"19" грудня 2013 р. справа № 808/415/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги відділу Держземагенства у Приморському районі Запорізької області та ОСОБА_1
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі №808/415/13-а за позовом ОСОБА_2 до відділу Держземагенства у Приморському районі Запорізької області, за участю третьої особи - ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відділу Держземагенства у Приморському районі Запорізької області щодо здійснення державної реєстрації договору оренди землі від 15.10.2007 року, і внесення відповідних відомостей до Державного реєстру земель; зобов'язати відповідача скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 15.10.2007 року; скасувати запис про державну реєстрацію вказаного договору оренди землі у відповідному розділі Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.
Позов обґрунтований тим, що державна реєстрація договору оренди землі від 15 жовтня 2007 року проведена з порушенням норм діючого законодавства, у зв'язку з тим що заява про визначення кадастрового номера земельній ділянці від 30.05.2012 року та заява про державну реєстрацію земельної ділянки та державного акта або договору оренди земельної ділянки від 03.07.2012 року, на підставі яких відбулась реєстрація, позивачем не подавалась до контролюючого органу Відділу Держземагенства у Приморському районі Запорізької області.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що ОСОБА_2, як власник земельної ділянки не звертався до відповідача, зокрема, з заявою про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, що свідчить про відсутність правових підстав для вчинення відповідачем оскаржених дій.
Не погоджуючись з постановою суду, відділ Держземагенства у Приморському районі Запорізької області та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційні скарги фактично обґрунтовані незгодою з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин, які свідчать про те, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки здійснена без згоди на це власника земельної ділянки.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що 15.10.2007 року ОСОБА_2 (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) уклали договір оренди землі. За умовами даного договору орендодавцем у строкове платне користування передано земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Інзівської сільської ради Приморського району, площею 8,66 га. Відповідно до пункту 8 Договору оренди останній укладено на п'ять років, тобто до 15.10.2012 року. Передана в оренду земельна ділянка перебуває у власності позивача, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю серії II-ЗП №050148 (Акт реєстрації в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №391). Між сторонами також підписаний Акт прийому-передачі земельної ділянки від 15.10.2007 року.
21.08.2012 року Позивач звернувся до Орендаря - ОСОБА_1 із заявою, в якій повідомив про небажання подальшої пролонгації Договору оренди. Проте, на дану заяву ОСОБА_3 надіслав позивачу лист, в якому повідомив, що Договір оренди пройшов державну реєстрацію у Відділі Держземагенства у Приморському районі Запорізької області лише 11.07.2012р, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №23248000400002940, у зв'язку з чим строк дії Договору оренди обраховується починаючи з 11.07.2012 року до 11.07.2017 року.
Отримавши вказаного листа, позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.09.2012 року, в якій повідомив про те, що Договір оренди він не реєстрував із заявою про визначення кадастрового номера земельній ділянці від 30.05.2012 року та заявою про державну реєстрацію земельної ділянки та державного акта або договору оренди земельної ділянки від 03.07.2012 року не звертався. Крім того, в зазначеній заяві позивач просив скасувати державну реєстрацію договору оренди.
На заяву від 12.09.2012 року позивач отримав відповідь від 26.09.2012 року, в якій позивача повідомлено про неможливість виконання його вимог, у зв'язку з проведенням державної реєстрації Договору оренди та відсутністю підстав для скасування реєстрації.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції, з огляду на суть спірних правовідносин між сторонами, правильно встановив предмет спору, а відповідно і обставини, які підлягають доказуванню у цій справі.
Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що порядок та умови реєстрації договорів оренди, на час здійснення спірної державної реєстрації, визначались Земельним Кодексом України від 25.10.2001 №2768-III (в редакції, чинній на момент реєстрації Договору оренди) (далі іменується - ЗК України), Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV (в редакції, чинній на момент реєстрації Договору оренди) (далі іменується - Закон України №1952-IV), Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" від 02.07.2003 №174, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за №641/7962 (в редакції, чинній на момент реєстрації Договору оренди; втрата чинності 20.08.2012) (далі іменується - Порядок №174), та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" від 09.09.2009 №1021 (в редакції, чинній на момент реєстрації Договору оренди; втрата чинності 01.01.2013) (далі іменується - Порядок №1021).
З аналізу вказаних норм права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, який не заперечується відповідачем та третьою особою, про те, що реєстраційний орган зобов'язаний провести державну реєстрацію Договору оренди у разі надання заяви з повним пакетом документів та особистого звернення Заявника при умові пред'явлення паспорта. Вказані вимоги, зокрема, передбачені п.13-2, 13-3, 16-2 Порядку №1021.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що державна реєстрація Договору оренди була проведена відповідачем на підставі заяви про визначення кадастрового номера земельній ділянці від 30.05.2012 (а.с. 134), та заяви про державну реєстрацію земельної ділянки та державного акта або договору оренди земельної ділянки від 03.07.2012 (а.с. 131), в яких у графі "Заявник" вказано прізвище ОСОБА_2 та наявний підпис.
З огляду на доводи, якими обґрунтовувався заявлений позов, судом першої інстанції у справі призначено судову почеркознавчу експертизу.
За результатами проведеної експертизи, експертом складено Висновок від 16.07.2013 Д/№139 (а.с. 188), яким встановлено наступне: підпис у заяві про державну реєстрацію земельної ділянки та державного акта або договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2012 року, у графі "Заявник", виконаний не позивачем - ОСОБА_2 а іншою особою; підпис у заяві про призначення кадастрового номера земельної ділянки від 30 травня 2012 року, у графі "Заявник", виконаний не позивачем - ОСОБА_2, а іншою особою; короткі рукописні записи в рядках для заповнення в заяві про державну реєстрацію земельної ділянки та державного акта або договору оренди земельної ділянки від 03 липня 2012 року та в заяві про призначення кадастрового номера земельної ділянки від 30 травня 2012 року, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.
При проведенні судової експертизи, зокрема, було досліджено питання можливого впливу перенесеної позивачем хвороби на його письмово-рухові навички. З даного приводу експертом визначено, що враховуючи ступінь виробленості рухів, яка притаманна почерку позивача, вплив перенесеного захворювання на письмово-рухову навичку виконавця не проявився в наданих матеріалах (або не має місця, або вельми незначний, що підтверджено наданими порівняльними матеріалами) (а.с. 192).
Під час розгляду справи, судом першої інстанції допитано в якості свідка головного спеціаліста сектору Державного земельного кадастру відділу Держземагенства у Приморському районі Запорізької області - ОСОБА_4, яка безпосередньо здійснювала прийом заяв для проведення державної реєстрації Договору оренди земельної ділянки.
Допитом вказаного свідка встановлено, що заяву про державну реєстрацію земельної ділянки та державного акта або договору оренди земельної ділянки від 03.07.2012 подавали двоє осіб - ОСОБА_1 з іншим чоловіком. При цьому, свідок не перевіряв паспорту у особи яка подавала заяву, як не перевіряла паспорт у особи, у випадку подання заяви про визначення кадастрового номера земельній ділянці від 30.05.2012р.
Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що в матеріалах справи наявний примірник Договору оренди, який надав позивач (а.с. 12), та примірник Договору оренди, який наданий представником третьої особи - ОСОБА_1 (а.с. 56). Обидва примірники Договору оренди зареєстровані відповідачем 11.07.2012, проте вони містять ряд розбіжностей, зокрема: в пункті 10 першого примірника Договору оренди слова "без врахування" не підкреслені (хоча в пункті міститься вимога "необхідне підкреслити"), а в пункті 10 другого примірника Договору оренди таке підкреслення міститься; в пункті 17 першого примірника Договору оренди в графі "Умови збереження стану об'єкта оренди" відсутній запис, а в пункті 17 другого примірника Договору оренди в графі "Умови збереження стану об'єкта оренди" зазначено: "Згідно законодавства"; в пункті 23 першого примірника Договору оренди слова "підлягають/не підлягають" не містять закреслень (хоча в пункті міститься вимога про необхідність закреслення непотрібного), а в пункті 23 другого примірника Договору оренди міститься закреслення слів "не підлягають"; в пункті 32 першого примірника Договору оренди слова "Орендар (Орендодавець)" не містять закреслень (хоча в пункті міститься вимога "непотрібне закреслити"), а в пункті 32 другого примірника Договору оренди міститься закреслення слова "Орендар"; в пункті 40 першого примірника Договору оренди у визначенні "є (не є)" не міститься закреслень (хоча в пункті міститься вимога "непотрібне закреслити"), а в пункті 40 другого примірника Договору оренди міститься закреслення слова "є".
При прийнятті заяв для реєстрації договорів оренди реєстраційний орган зобов'язаний перевірити всі документи на відповідність вимогам чинного законодавства, а у разі їх невідповідності підготувати обґрунтований висновок про відмову в такій реєстрації.
З приводу наявності таких розбіжностей у примірниках Договору оренди, який пройшов державну реєстрацію, свідок - ОСОБА_4 пояснив, що він не здійснив належну перевірку Договору оренди в частині ідентичності всіх його примірників.
Встановивши такі обставини справи, а також допитавши в якості свідка третю особу - ОСОБА_1, до пояснень якого суд поставився критично, з огляду, зокрема, на його особисту зацікавленість у цій справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для висновку щодо відсутності у відповідача правових підстав для здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, з огляду на відсутність про це заяв власника земельної ділянки.
Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційних скаргах відповідачем та третьою особою фактично порушено питання про переоцінку доказів у справі, яким судом першої інстанції, на думку колегії суддів, надано належну правову оцінку.
Так, в апеляційній скарзі третя особа - ОСОБА_1 просить призначити повторну судову почеркознавчу експертизу. Вказане клопотання було предметом розгляду і у суді першої інстанції (а.с.2286-288). При цьому, судом першої інстанції допитано експерта, який проводив судову експертизу та який підтвердив обґрунтованість зроблених висновків. З цих підстав, суд першої інстанції пославшись на вимоги ст..69, 82 КАС України, вказав на те, що хоча висновок експерта і не є обов'язковим для суду, але при розгляді справи у суду не виникло сумнівів щодо його правильності та повноти.
Відповідно до ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхиленням їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою права визначено повноваження суду апеляційної інстанції щодо дослідження доказів у справі. Оскільки, обставин, які зазначені у ч.2 ст.195 КАС України, у цій справі не встановлено, то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги відділу Держземагенства у Приморському районі Запорізької області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року у справі №808/415/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2013 р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк