"10" жовтня 2013 р. справа № 2а/0470/12815/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Щербака А.А. Дурасової Ю.В.
за участю секретаря судового засідання:Фірсік Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі №2а/0470/12815/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімтепломонтаж" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій податкової служби щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при експортних операціях, здійснених у січні 2012 р.; визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001272301 від 08.10.2012р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем був порушений порядок проведення перевірки позивача, оскільки наказ та повідомлення про проведення перевірки підприємство не отримувало та відсутні докази їх направлення. Висновки акту перевірки є необґрунтованими, та такими, що не відповідає нормам чинного законодавства щодо продажу позивачем товару нижче ціни придбання та отримання збитків, як підстави зменшення суми податкового кредиту, оскільки при придбанні товару підприємством був сплачений податок на додану вартість, після продажу на експорт товару не було завдано збитків.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013р. позов було задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не вірно було застосовано норми матеріального права, не було враховано, що матеріали перевірки свідчать про те, що у позивача завідомо не було наміру продавати продукцію іншим суб'єктам господарювання за більшою ціною ніж ціна придбання. Також зазначають, що перевірка була проведена з додержанням норм чинного законодавства.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.
Представник позивача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, у її задоволенні просив відмовити.
Заслухавши представників сторін, суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05.09.2012р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Коксохімтепломонтаж» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при експортних операціях, здійснених у січні 2012 р. За результатами перевірки складено акт № 2680/226/01414583 від 11.09.2012р.
Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Коксохімтепломонтаж»:
- п.п. 198.3, 198.1, 198.6 ст. 198 та п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит січня 2012 р. на 10 511,0 грн. (а.с. 20).
Факт наявності податкових та видаткових накладних, договорів, специфікацій, платіжних доручень відповідачем не спростовується та зазначено про це у акті перевірки.
Про порушення позивачем вказаних норм чинного законодавства відповідач у акті зазначив, що товариством не були надані до перевірки документи, що підтверджують факт поставки, перевезення товару (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт); договір купівлі-продажу № 31-5-13/12 від 10.01.2012 р. з ПАТ «Комінмет»; договори на зберігання, розміщення на складі, договори з організаціями, що здійснюють послуги по складуванню, у разі наявності виробничих потужностей або орендованих приміщень документи на підставі яких здійснювалася оренда. Товар був реалізований позивачем за ціною, нижчою за ціну придбання.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272301 від 08.10.2012 р.
Щодо правомірності проведення перевірки.
Судом першої інстанції було встановлено, що відповідача на підтвердження правомірності проведення перевірки надані наступні документи: копію запиту від 31.07.2012 р. № 19287/7/226-8; копію відповіді на запит від 13.08.2012 р.; копію наказу від 23.08.2012 р.; копію повідомлення № 23441 від 27.08.2012 р.; копію декларації кур'єрської служби доставки Компанії «SkyNet Worldwide Express» № 0216028672 від 27.08.2012 р.; копію квитанції СПД ОСОБА_2 № 208544 (а.с. 78-79, 89-92).
Отже відповідач надаючи декларацію вказаної кур'єрської служби про направлення позивачу відповідної кореспонденції підтверджує правомірність проведення перевірки.
Проте, як судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, Компанія «SkyNet Worldwide Express» листом № 2/13 від 07.02.2013 р. надала інформацію суду, що доставка кореспонденції відправника - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби адресату - Товариству з обмеженою відповідальністю «Коксохімтепломонтаж» за декларацією № 0216028672 від 27.08.2012 р. не зареєстрована в компанії, копія декларації є застарілою, з 2009р. компанія використовує інший формат декларації, на даний час нумерація декларації складається з дванадцяти цифр (а.с. 141).
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Таким чином колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача щодо проведення перевірки.
Щодо встановленого порушення позивачем п.п. 198.3, 198.1, 198.6 ст. 198 та п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту січень 2012 р. на 10511,0грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано товар згідно договору поставки від 10.01.2012 №31-3-13/12 який укладено з ПАТ «Комінмет» Факт придбання товару підтверджується первинними документами (а.с. 23-31).
В подальшому позивачем придбаний товар було реалізовано за договором комісії від 03.01.2012р. №3-К.
Матеріали справи містять договори поставки, податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, платіжні доручення, договори комісії, звіти комісіонерів, акти виконаних робіт (послуг), вантажно-митні декларації, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та банківські виписки.
Згідно п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);
Пунктом 138.1. ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із : витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності із п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України, витрати, які вираховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п.198.1. ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з : придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податковго кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже оскільки наявні в матеріалах справи документи складені належним чином, містять усі необхідні реквізити, форма та зміст відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» що підтверджують виконання умов договорів
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що надані позивачем копії первинних та бухгалтерських документів в достатній мірі підтверджують реальність здійснення господарських операцій та спростовують висновки відповідача про відсутність фактичного виконання робіт (надання послуг).
Що стосується посилання відповідача в апеляцйцній скарзі на відсутність документів щодо транспортування, то суд апеляційної інстанції вважає, що сама по собі відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про відсутність поставки товарів, за умови підтвердження поставки іншими первинними документами.
Колдегія суддів важає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що у позивача завідомо не було наміру продавати продукцію іншим суб'єктам господарювання за більшою ціною ніж ціна придбання, що свідчить про порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Отже податковим органом не доведено штучного заниження позивачем бази оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість.
Порядок формування ціни на товари належить до компетенції суб'єкта господарювання; за відсутності доказів завідомого застосування платником заниженої ціни продажу без наявності ділової мети, а виключно з ціллю мінімізації податків, у податкового органу відсутні підстави оцінювати обґрунтованість цінової політики платника у процесі провадження ним господарської діяльності.
Порушення ж правил застосування звичайних цін при визначенні бази оподаткування ПДВ з операцій з продажу товарів відповідачем не доведено.
Доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року у справі №2а/0470/12815/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксохімтепломонтаж" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак
Суддя: Ю.В. Дурасова