ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11605/13 19.12.13
За позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика»
до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд»
про визнання недійсними договорів про розірвання (припинення) договорів іпотеки
Суддя Полякова К.В.
Представники:
від позивача: Соловйова Н.А. (ріш. №17 від 20.03.13)
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» про визнання недійсними договорів про розірвання (припинення) договорів іпотеки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 порушено провадження у справі №910/11605/13 та призначено справу до розгляду на 04.07.2013 року.
03.07.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
04.07.2013 суд частково задовольнив клопотання відповідача, яке в судовому засіданні підтримав представник позивача та оголосив перерву в судовому засіданні до 18.07.2013 року.
18.07.2013 Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва Бойко Р.В. у зв'язку із відпусткою судді Полякової К.В. справу передано для розгляду судді Шкурдовій Л.М.
Ухвалою господарського суду м.Київа від 18.07.13 суддя Шкурдова Л.М. прийняла справу до провадженя та призначила судове засідання на 29.08.2013 року.
05.08.2013 Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва Князькова В.В.у зв'язку із виходом із відпустки судді Полякової К.В. справу передано їй для розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 суддя Полякова К.В. прийняла справу до провадження та призначила її до розгляду на 29.08.2013 року.
29.08.2013 у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 26.09.2013 року.
26.09.2013 у зв'язку з тим, що представником позивача надано доповнення до позовної заяви, а представник відповідача не надав відзив на позов суд оголосив перерву до 03.10.2013 року.
03.10.2013 Господарський суд м. Києва виніс ухвалу про відкладення розгляду справи у зв'язку із клопотанням позивача про витребування додаткових доказів у справі. Розгляд справи відкладено на 15.10.2013 року.
15.10.2013 Розпорядженням в.о. Голови господарського суду м. Києва Бойко Р.В. у зв'язку із відрядженням судді Полякової К.В. справу передано для розгляду судді Шкурдовій Л.М.
Ухвалою Господарського суду м.Київа від 15.10.2013 суддя Шкурдова Л.М. прийняла справу до провадженя та призначила судове засідання на 07.11.2013 року. В.В.
28.10.2013 Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва Князькова у зв'язку із поверненням із відрядження судді Полякової К.В. справу передано їй для розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 суддя Полякова К.В. прийняла справу до провадження та призначила її до розгляду на 07.11.2013 року.
07.11.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалами суду від 07.11.2013 та 05.12.2013 розгляд справи відкладався на 05.12.2013 та 19.12.2013 відповідно.
У судовому засіданні 19.12.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позов просив задовольнити.
Відповідач не забезпечив явку свого представника до судового засідання, про дату час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, документи, на виконання судових ухвал на надав.
Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
21.12.2004 між Акціонерним товариством «Банк «Таврика», найменування якого у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (Іпотекодержатель), та Відкритим акціонерним товариством «Трест «Південзахідтрансбуд», найменування якого у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на Публічне акціонерне товариство «Трест «Південзахідтрансбуд» (Забудовник, Іпотекодавець), укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., за реєстровим номером 8733 (надалі Договір №1) та Іпотечний договір, посвідчений 21.12.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим номером 8735 (надалі Договір №2, разом Договори) (а.с. 11-19).
У параграфі 1 Іпотечних договорів зареєстрованих за № 8733 та №8735, вказано, що Іпотечний договір укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань Іпотекодавця перед Іпотекодержателем за Угодою про організацію спорудження об'єкта будівництва №21/12, що укладена сторонами 21.12.2004 року.
У Договорі №1 об'єктом будівництва відповідно до Угоди є перша секція у групі житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального і адміністративного призначення. Місце розташування: вул. Щорса, 44 у Печерському районі м. Києва.
У Договорі №2 об'єктом будівництва відповідно до Угоди є друга секція у групі житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального і адміністративного призначення. Місце розташування: вул. Щорса, 44 у Печерському районі м. Києва.
У відповідності до п.10.8 вищезазначені Договори іпотеки набирають чинності з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Одночасно з нотаріальним посвідченням Договору №1 та Договору №2 накладається заборона відчуження Предмету іпотеки.
Вищезазначені Договори іпотеки укладені між Позивачем та Відповідачем з метою забезпечення виконання Відповідачем своїх обов'язків за Угодою про організацію спорудження об'єкта будівництва №21/12 від 21.12.2004 - першої та другої секцій житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Щорса, 44 в м. Києві.
Як вбачається із матеріалів справи, що 30.11.2012 між сторонами укладено Договір про розірвання (припинення) Договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8733, який посвідчено нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстровано за № 12252 та Договір про розірвання (припинення) Договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8735, який посвідчено нотаріусом Київського нотаріального округу та зареєстровано за № 12254.
У пункті 1 Договору про розірвання (припинення) предмету іпотеки від 30.11.2012 за реєстровим № 12252 вказано, що «Сторони дійшли взаємної згоди припинити договір іпотеки, посвідченого від 21.12.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8733.
Аналогічний пункт викладений і в Договорі про розірвання (припинення) предмету іпотеки від 30.11.2012 за реєстровим № 12254, в якому йдеться про Іпотечний договір посвідчений 21.12.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим №8735.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до п.1 ст.208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.
Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинений в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках встановлених законом або за домовленістю сторін.
Стаття 3 Закону України «Про іпотеку» встановлює обов'язок дотримання нотаріального посвідчення договору іпотеки нерухомого майна та об'єктів незавершеного будівництва.
За загальним правилом, викладеним в ст.654 ЦК України будь-які зміни, доповнення до чинного договору мають здійснюватися за взаємною згодою сторін і в тій самій формі, в якій було вчинено сам договір.
У ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до активів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно з ч. ч. 1, 5 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до ст.ст. 1, 8 Конституції України, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Приписами ст. 92 ЦК України врегульовано, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Пленумом Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" п.3.5 роз'яснено, що відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження.
Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).
Судом встановлено, що Договір про розірвання (припинення) Договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» посвідченого 21.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8733 та Договір про розірвання (припинення) Договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8735, - укладені сторонами 30.11.2012 у письмовій формі, посвідчені нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Каплуном Ю.В. та зареєстровані у реєстрі за № 12 252 та № 12254 відповідно.
Зазначені Договори про розірвання (припинення) іпотечних договорів підписані - з боку ПАТ «Банк «Таврика» тимчасово виконуючою обов'язки Голови правління банку, яка діяла на підставі Статуту та Протоколу засідання Наглядової Ради АТ «Банк «Таврика» № НР/21/11/2012/06 від 21.11.2012 та з боку - ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» Головою правління, якій діяв на підставі Статуту товариства та протоколу загальних зборів акціонерів № 28/04-2012 від 28.04.2012, про що безпосередньо зазначено у тексті договорів. Дані договори підписані у присутності нотаріуса Київського міського нотаріального округу - Каплуном Ю.В., який встановив правоздатність та дієздатність осіб, що підписали договір.
Встановлені судом обставини не спростовані позивачем належними та допустимими доказами.
Разом з тим, позивач не навів обставин, відповідно до яких за нормами ст.ст.203, 215 ЦК України договори розірвання (припинення) договорів іпотеки можуть бути визнані недійсними.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки позивач у позові не навів жодних обставин за яких договори, вчинені за взаємною згодою сторін, суд повинен визнати недійсними, суд дійшов висновку, що позов ПАТ «Банк «Таврика» до ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» про визнання недійсними Договору про розірвання Договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» посвідченого 21.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8733, якій укладений сторонами 30.11.2012 та посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Каплуном Ю.В. та зареєстровані у реєстрі за № 12 252 та Договору про розірвання Договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8735, який укладений сторонами 30.11.2012 та посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Каплуном Ю.В. та зареєстрований у реєстрі за № 12254 - не підлягає задоволенню.
Разом з тим, судом розглянуто заяву позивача, яка міститься у тексті позовної заяви, щодо накладення арешту на майно, яка за своєю суттю є заявою рпо вжиттям заходів забезпечення позову, та визнано її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані із розглядом справи, зокрема судовий збір, при відмові у задоволені позову покладаються на позивача.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги не підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір не стягується.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до Публічного акціонерного товариства «Трест «Південзахідтрансбуд» про визнання недійсними Договору про розірвання:
- Договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» та посвідченого 21.12.2004 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8733 від 30.11.2012;
- Договору про розірвання Договору іпотеки, укладеного між ПАТ «Банк «Таврика» та ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 8735 від 30.11.2012 - відмовити повністю.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача 19.12.13 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний рішення складено
та підписано 24.12.13 року
Суддя К.В. Полякова