"26" вересня 2013 р. справа № 1170/2а-2546/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,
представників сторін:
позивача : - Жеглатий Ю.В., дов. від 10.02.13 р.
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 р. у справі № 1170/2а-2546/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "САІ" ЛТД
до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
26.07.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "САІ" ЛТД (далі - ТОВ "Інвестоптим", Товариство) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Світловодська ОДПІ) № 0002892300 від 11.07.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 128,00 грн. основного платежу та 3 564,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий кредит ним сформовано на підставі належно оформленої податкової накладної, отриманої від ПІІ «Потенца», а висновок податкового органу про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ фірмою «САІ» ЛТД та ПП «Потенца» та нікчемність правочинів між ними є лише припущенням податківців та не ґрунтується на фактичних обставинах та податковому законодавстві.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012р. у справі № 1170/2а-2546/12 (суддя Момонт Г. М.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.
Постанову суду мотивовано тим, що податковим органом не доведено фактів відсутності реального характеру господарської операції позивача з ПП «Потенца», укладення договору із ПП «Потенца» з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків та отримання незаконної податкової вигоди тощо.
Н погодившись з постановою суду, Світловодською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 р. у справі №1170/2а-2546/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані актом позапланової невиїзної перевірки позивача щодо господарських відносин з контрагентами. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не повністю досліджені обставини справи, а саме те, що господарська операція позивача з контрагентом не носили реального характеру та не відбулись в об'єктивній дійсності, що підтверджується висновками акту перевірки.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники відповідача. В справу направлено клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник відповідача повинен прийняти участь в судовому засіданні Кіровоградського окружного адміністративного суду. З урахуванням думки представника позивача, судова колегія зазначене клопотання не задовольнила, оскільки по-перше не надано доказів на підтвердження обставин, вказаних в клопотанні, по - друге оскільки сторона в справі самостійно визначилась в пріоритетності участі в судових засіданнях, зазначена причина не може слугувати підставою для перенесення розгляду справи.
Представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надані заперечення щодо доводів апеляційної скарги, зазначено про безпідставність та необґрунтованість визначених в апеляційній скарзі підстав для скасування постанови суду.
Відповідно до матеріалів даної справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Світловодською ОДПІ позапланової невиїзної перевірки ТОВ фірми «САІ» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Гімалая», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., та з ПП «Потенца», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. (акт перевірки № 163/2200-20651455 від 25.06.2012 р., т.1, а. с.9-42), встановлені під час цієї перевірки порушення ст.198 ПК України, зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (т.1, а. с.43) відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.
Спірним в даній справі є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 7 128 грн., сплаченого в ціні придбання послуг щодо доопрацювання зерна згідно нікчемного правочину - договору про надання послуг, укладеного з контрагентом ПП «Потенца».
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Світловодської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:
Висновок податкового органу щодо порушення ТОВ фірми «САІ» ЛТД приписів ст.198 ПК України обґрунтовано тим, що господарська операція, здійснена між позивачем та його контрагентом - ПП «Потенца» за договором про надання послуг № 88 від 17.08.2011 р., не спрямована на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемною згідно ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228 ЦК України.
Виходячи з сукупності певних обставин (фізичних, технічних можливостей до вчинення дій, наявність кваліфікованого персоналу тощо), податковий орган дійшов висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно, відсутності права позивача на їх врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.
Так, відповідно до п.п.3.2. Статуту ТОВ фірми «САІ» ЛТД основним видом діяльності Товариства є, зокрема, оптова торгівля сільськогосподарською продукцією (т.1, а.с.119-132).
Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся ТОВ фірма «САІ» ЛТД (замовник) мало господарські відносини з ПП «Потенца» (виконавець) за договором про надання послуг № 88 від 17.08.2011 р. з закупівлі робіт по доопрацюванню зерна (соя) замовника на власних та орендованих площах (т.1, а. с.77).
Відповідно до п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:
доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;
інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За положеннями п.137.4 ст.137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).
Згідно п.198.6. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.
Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.
Аналогічну норму містять положення статті 183 та 184 ПК України.
Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.
Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: видаткові накладні № 28/доопрацювання від 30.08.2011 р., № 40/доопрацювання від 10.09.2011 р., №43/доопрацювання від 15.09.2011 р., згідно яких ТОВ фірма «САІ» ЛТД передало ПП «Потенца» сою на доопрацювання в загальній кількості 339,290 т. (111,790 т. + 113,270 т. + 114,230 т.) (т.1, а. с.231, 237, 243); акту № ОУ-0000088 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого ПП «Потенца» проведено роботи за договором № 88 від 17.08.2011 р. щодо доопрацювання зерна згідно акта-розрахунку на суму 42 768,00 грн., в тому числі ПДВ -7 128,00 грн. (т.1, а. с.67, 68), квитанції до прибуткового касового ордеру, що свідчать про оплату позивач робіт (т.1, а. с.78, 80, 81), товарно-транспортні накладні, що свідчать про транспортування сої на доопрацювання, з зазначенням пункту розвантаження: с.Григорівка Світловодського району ПП «Ефект» (т.1, а. с.233-236, 239-242, 245-248), договір про надання послуг № 15 від 10.06.2011 р., укладений між ПП «Потенца» (замовник) та ПП «Ефект» (виконавець), відповідно до умов якого останній узяв на себе зобов'язання щодо доопрацювання зерна на барабанно-сушильному комплексі-60 (т.1, а. с.200).
При цьому, судом першої інстанції здійснено запит ПП «Ефект», у відповідь на який останнє підтвердило факт взаємовідносин з ПП Потенца» із надання послуг з доопрацювання зерна на барабанно-сушильному комплексі-60 згідно договору від 10.06.2011 р. № 15 (т.1, а.с.225-227).
Також судом першої інстанції встановлено і не спростовано відповідачем, що у період з 27.05.2011 р. по 14.09.2011 р. ТОВ фірма «САІ» ЛТД придбала сою в загальній кількості 339,29 т., в тому числі у ФГ «Лунки» - 46,3 т, ПП «Гімалая» - 202,068 т та СТОВ «Родіна» - 90,922 т, що підтверджується договорами купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, податковими та видатковими накладними, квитанціями до прибуткового касового ордера (т.2, а. с.10-57).
Використання позивачем придбаних фірмою «САІ» ЛТД робіт у власній господарській діяльності підтверджується продажем в подальшому доопрацьованої сої ТОВ «Торговий дім «Протеін-Продакшин» згідно договору № 12/04-2011 від 12.04.2011 р. (т.1, а.с.104-118, 202-204).
Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).
Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена нереальність вищевказаної господарської операції.
Також матеріали справи не містять доказів наявності порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 16.10.2011 р. до Світловодської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2011 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 489 518 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 57 266,10 грн. по взаємовідносинах з ПП «Потенца», в тому числі 7 128,38 грн. згідно податкової накладної № 797 від 17.09.2011 р. (т.1, а. с.76, 95-100, 102-103).
Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то статтею 20 ПК України визначені права податкових органів, з аналізу якої вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.
Отже, виходячи з наведеного, податкові органи взагалі не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), як це зазначено в акті перевірки від 03.08.2012 р., оскільки правочини є нікчемними лише якщо їх недійсність встановлена законом або оспорюваний правочин визнаний судом недійсним, а тому будь-які висновки контролюючих податкових органів щодо порушень цивільно-правових норм платниками податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.ст.20,21 ПК України.
При цьому, податкові органи наділені правом звернення до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними (п.п.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК України).
Доказів наявності судових рішень щодо визнання вищевказаного договору недійсним або встановлення його нікчемності відповідачем суду не надано.
Отже, вищезазначені дії відповідача щодо встановлення нікчемності договорів у акті перевірки свідчать про перевищення контролюючим органом власних повноважень, бо правову оцінку правочинів чи інших дій щодо додержання сторонами ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України щодо встановлення факту нікчемності правочину, може надавати виключно суд.
Тим більш, що доводи скаржника стосуються не самого позивача, а його контрагента.
Проте, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим визначення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 128 грн. основного платежу та 3 564 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно спірного податкового повідомлення-рішення № 0002892300 від 11.07.2012 р. (т.1, а. с.43), про що правомірно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, яке з урахуванням доводів апеляційної скарги не підлягає скасуванню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 р. у справі № 1170/2а-2546/12 залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012р. у справі № 117 0/2 а - 2 5 4 6/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко