ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19389/13 19.12.13
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
про стягнення грошових сум
Суддя Полякова К.В.
Представники:
Від позивача: Борзенкова Ю.М. (дов. №01230-412 від 14.11.2012)
Від відповідача: не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення грошових сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами договором облігаторного пропорційного перестрахування транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 від 27.12.2005 не здійснив на користь позивача виплату частини страхового відшкодування. За порушення та прострочення виконання свого зобов'язання з виплати грошових коштів, відповідач відповідно до ст. ст. 549, 550, 611, 625 ЦК України та умов вказаного договору має сплатити позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних за весь час прострочення та суму пені, передбачену п. 11.3. договору перестрахування.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.10.2013 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу до розгляду на 05.11.2013 року.
За наслідками судового засідання 05.11.2013 розгляд справи відкладено на 28.11.2013 року.
06.11.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 28.11.2013 представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду спору та додаткові документи у справі, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Суд, вивчивши подане представником позивача клопотання про продовження строку розгляду спору, визнав його таким, що не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою суду від 28.11.13 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.12.13 року.
Представник позивача під час судового засідання 19.12.13 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач повторно не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
27.12.2005 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (перестрахувальник, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "НОВА" (перестраховик, відповідач) укладено договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 (надалі - Договір), предметом якого є облігаторне (обов'язкове) пропорційне перестрахування відповідачем на засаді ексцеденту сум частини відповідальності позивача, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 06" та змін та доповнень до Правил страхування.
Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що дія договору розповсюджується на всі договори добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів), які укладені позивачем зі страхувальниками (юридичними та фізичними особами) (пункт 1.3. Договору).
Відповідно до п. 2.14 Договору відповідальністю перестраховика за кожним договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, який підпадає під дію цього договору, починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестраховика.
Протягом 2006 року між Позивачем і страхувальниками укладалися договори добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов яких були застраховані визначені в них транспортні засоби.
Відповідно до п. 3.2.1. договору, позивач зобов'язаний, на умовах, викладених в розділі 2 Договору, передавати відповідачу в перестрахування частину відповідальності за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього договору.
Згідно з п. 2.13. договору, основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.
Позивач зобов'язаний один раз на місяць, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, надавати відповідачу рахунок-бордеро премій та рахунок-бордеро збитків. Рахунки-бордеро та Бордеро заявлених, але несплачених збитків оформляються та надаються відповідачу в письмовому вигляді в двох примірниках. Один з двох примірників вище перелічених документів після їх підписання та скріплення печаткою, повертається позивачу. Зазначені документи після їх підписання є невід'ємними частинами договору (п. 3.2.2. Договору).
Водночас п. 3.4.2. договору встановлений обов'язок відповідача протягом 5-ти робочих днів з дня отримання від позивача рахунку-бордеро премій та рахунку-бордеро збитків, підписати ці рахунки, скріпити печаткою та направити по одному з примірників на адресу перестрахувальника.
Згідно з п. 4.1 договору перестрахування, перестраховик, в межах свого обсягу відповідальності, приймає участь у відшкодуванні всіх збитків за договорами страхування наземних транспортних засобів, які підпадають під дію цього Договору.
У відповідності до п. 4.2 Договору перестрахування відшкодування Відповідачем своєї частки збитків Позивачу здійснюється шляхом оплати складеного Позивачем Рахунку-бордеро збитків, в який включаються всі збитки, що врегульовані Позивачем за звітний період (місяць) і в яких відповідач, згідно з умовами договору, зобов'язаний прийняти участь.
Так, між Позивачем та Відповідачем підписано Рахунок-бордеро збитків № 20, за яким, відповідно до умов п. 4.2. Договору перстрахування, відповідач повинен сплатити свої частки у сумах страхового відшкодування, у строки зазначені 3.4.3. Договору перестрахування.
Відповідач відповідно до умов Договору перестрахування повинен був відшкодувати Позивачу свої частки страхового відшкодування збитків у таких сумах:
- п. 50 рахунку - бордеро збитків № 20 - ТОВ «Ніколь», договір страхування № 06\04-116-00177 - частка ВАТ «СК «НОВА» склала 3632,24 грн.;
- п. 52 рахунку - бордеро збитків № 20 - Переверзєв В.В., договір страхування № 06\18-14-00611 - частка ВАТ «СК «НОВА» склала 5658,36 грн.;
- п. 53 рахунку - бордеро збитків № 20 - Подмокова Л.Л., договір страхування № 06\02-010-00460 - частка ВАТ «СК «НОВА» склала 1564,54 грн.;
- п. 64 рахунку - бордеро збитків № 20 - Сідляр Ю.С., договір страхування № 06-VZ\22-124-00495 - частка ВАТ «СК «НОВА» склала 1335,58 грн.;
- п. 66 рахунку - бордеро збитків № 20 - Саванчук О.І., договір страхування № 06\02-161-00160 - частка ВАТ «СК «НОВА» склала 1884,52 грн.;
- п. 78 рахунку - бордеро збитків № 20 - Шаванова Г.С., договір страхування № 06\05-133-14230 - частка ВАТ «СК «НОВА» склала 2974,69 грн.
- п. 80 рахунку - бордеро збитків № 20 - ТОВ «Явал Україна», договір страхування № 06\09-118-01359 -часткаВАТ «СК «НОВА» склала 12670,15 грн.
Усього по вищезазначеним пунктам рахунку - бордеро збитків частка Відповідача склала - 29720,08 грн.
Відповідно до п. 3.2.3.1, п. 3.4.3 та п. 4.2 Договору перестрахування Перестраховик (Відповідач) зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з дня отримання від Перестрахувальника Рахунку-бордеро збитків сплатити Перестрахувальнику свою частку у сумі страхового відшкодування, зазначену в такому Рахунку-бордеро збитків.
Листом № 09/1233 від 19.03.2009 позивач направляв відповідачу рахунок-бордеро збитків № 20 та інші документи, що регламентують страховий випадок. На доказ направлення вказаних документів позивач надав суду копію реєстру на відправку рекомендованих листів від 24.03.2009; копію фіскального чеку та копію повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідачем у порушення умов Договору перестрахування не відшкодовано ТДВ СК "Альфа-Гарант" свої частки у сумах страхового відшкодування зазначені у вищевказаних рахунках-бордеро збитків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом № 03/697 від 31.03.2011 про перерахування частки страхового відшкодування.
Проте, відповідач відповіді на вищезазначені листи не надав, частку страхового відшкодування не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 29720,08 грн. основної заборгованості, 5973,74 грн. інфляційних втрат, 3996,33 грн. трьох процентів річних та 5409,05 грн. пені у даній справі.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на ту обставину, що відповідачем до листа №09/1233 від 19.03.2009 не додано відповідні документи, що регламентують страхові випадки по страхувальникам - Переверзєв В.В. та ТОВ «Явал Україна». Разом з тим, відповідач заперечує проти стягнення з нього пені, посилаючись на положення статті 258 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що укладений між сторонам у справі договір облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 91-017/06-03 від 27.12.2005 за своєю правовою природою є договором перестрахування.
За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).
Також частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Відповідно до ст. 355 ГК України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Предметом договору страхування, згідно п.3 ч. 1 ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ч. 1 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа ( ч. 2 ст. 984 ЦК України).
Отже, договір перестрахування № 91-017/06-03 від 27.12.2005, укладений між сторонами у справі, виходячи з його змісту є також за своєю правовою природою і договором страхування, оскільки страховик страхує в іншого страховика ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується і самим відповідачем лист № 09/1233 від 19.03.09 отримано останнім 27.03.09 року.
Згідно із п. 3.3.3. Договору перестраховик має право вимагати від перестрахувальника надання копій документів, зазначених в п. 3.2.3.3. цього Договору, що стосуються окремого страхового випадку.
У зв'язку з чим, суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України відповідач не надав до суду докази, які б підтверджували, що відповідач скористався правом вимоги необхідних йому документів, та звертався до позивача з такими вимогами або зауваженнями щодо вже отриманих від позивача документів.
Згідно п. 3.3.6. Договору перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити розмір своєї частки страхування, зокрема, у випадку, коли, перестраховик не надав повністю або частково документів, зазначених в п. 3.2.3. даного Договору.
Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається перестраховиком не пізніше останнього дня, визначеного п.п. 3.4.3., 3.4.4. Договору, для виплати страхового відшкодування і повідомляється перестрахувальнику в письмовій формі з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази і відповідачем не надано про те, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» прийняло вмотивоване рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у порядку, передбаченому пунктом 3.3.6. Договору чи повідомляло про таке рішення перестрахувальника (позивача) письмово, як того вимагає пункт 3.3.6. Договору.
Крім того, згідно з п. 2.13 Договору, основний документообіг між сторонами здійснюється шляхом оформлення позивачем щомісячних рахунків-бордеро премій, щомісячних рахунків-бордеро збитків та щоквартального переліку збитків, які заявлені, але не сплачені.
Відповідно до пп. 3.2.2. Договору, перестрахувальник зобов'язаний один раз в квартал оформлювати в письмовому вигляді та надавати в двох примірниках перестраховику Бордеро заявлених, але не сплачених збитків, один з яких після його підписання та скріплення печаткою, повертається перестрахувальнику протягом 3-х робочих днів та є після його підписання невід'ємною частиною цього договору.
У матеріалах справи наявний перелік збитків, оформлений рахунком-бордеро збитків № 20 до Договору № 91-017/06-03 від 27.12.2005, підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, в якому відповідач погодив розмір прогнозованої суми відповідальності, тобто орієнтовну суму збитків, яку він, як перестраховик, має виплатити позивачу.
Отже, підписавши рахунок-бордеро збитків № 20 відповідач прийняв на себе відповідальність у вигляді сплати частки у сумі страхового відшкодування по страховим випадкам, зазначеним у переліку, зокрема і за договором страхування № 06\09-118-01359 (страхувальник ТОВ «Явал Україна») та за договором страхування № 06\18-14-00611 (страхувальник Переверзєв В.В.), з огляду на що суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими.
Таким чином, факт наявності заборгованості Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» у розмірі 29720,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 4.3. Договору, сторони несуть відповідальність одна перед одною за несвоєчасне виконання передбачених цим Договором розрахунків у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми платежу, що прострочений, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день затримки.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином у силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 5409,05 грн., 3% річних у розмірі 3996,33 грн. та 5973,74 грн. - суму інфляційних втрат, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань.
З огляду на зазначене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5409,05 грн., 3% річних у розмірі 3996,33 грн. та 5973,74 грн. - суму інфляційних втрат є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 32, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення грошових сум - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, місто Київ, вулиця М. Раскової, 11; ідентифікаційний код 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, місто Київ, бульвар Л. Українки, 26; ідентифікаційний код 32382598) 29 720 (дванадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять) гривень 08 копійок основного боргу, 5 409 (п'ять тисяч чотириста дев'ять) гривень 05 копійок пені, 5 973 (п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) гривні 74 копійки суму інфляційних втрат, 3 996 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 33 копійки 3% річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача 19.12.13 року.
Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 24.12.13 року
Суддя К.В. Полякова