24.12.13р. Справа № 904/7417/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна", 03038, м. Київ, вул. Лінійна, 17
до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", 51323, провул.Партизанський, б. 8, с. Новов'язівське, Юр'ївський район, Дніпропетровська обл.
про стягнення 641 958,29 грн.
За зустрічним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", с. Новов'язівське, Юр'ївський район, Дніпропетровська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна", м. Київ
про визнання договору № Д-3(120-ПВ) від 17.01.2013 року недійсним та стягнення збитків в сумі 1500000,00 грн.
Суддя Панна С.П.
Представники:
Від позивача Драчук С.В. - представник за довіреністю № 4 від 04.04.2012 року
Від відповідача Фрідман В.Б. - представник за довіреністю від 01.10.2013 року за № 12
Від відповідача Фрідман Б.А. - представник за довіреністю від 01.10.2013 року за № 15
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас" про стягнення основного боргу в сумі 595789,52 грн., пені в сумі 18295,11 грн., 20% річних в сумі 27358,18 грн., судового збору.
Позивачем 09.10.2013 року подано до суду заяву від 0110/1 від 07.10.2013 року про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основного боргу в сумі 595789,52 грн., пені в сумі 18499,79 грн., 20% річних в сумі 27668,29 грн., судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки на умовах товарного кредиту від 17.01.2013 року за № 120-ПВ в частині своєчасної оплати за отриманий товар.
Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 19.11.2013 року за № 1911) посилаючись на те, що:
- всупереч п. 4.1 договору позивач повинен був постачати товар згідно ДСТУ, а не згідно Технічних умов;
- надані позивачем сертифікати якості не містять інформації про безпеку (вміст токсичних та радіаційних елементів, показники, кислотне число тощо) у відповідності до вимог національних стандартів України.
Відповідачем 21.10.2013 року подано до суду зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна" про визнання недійсними п. п. 4.2, 5.5, 5.6, 5.8, 5.9, 5.10, 5.11, 5.12 договору № Д-3(120-ПВ) від 17.01.2013 року та стягнення збитків в сумі 1500000,00 грн.
Відповідачем 14.11.2013 року подано до суду доповнення до зустрічної позовної заяви з уточненням позовних вимог від 14.11.2013 року за № 1411, в якій просить суд у відповідності до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України визнати недійсним договір № Д-3 (120-ПВ) від 17.01.2013 року в повному обсязі та стягнути з ТОВ "Фідленс-Україна" збитки в розмірі 1500000,00 грн. та судовий збір в розмірі 30 000,00 грн.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що при укладенні договору відповідач ввів в оману позивача, оскільки відповідно до запропонованої останнім програми по вирощуванню свинини "Підсісне порося" та "Інтенсивна відгодівля" завірив позивача в отриманні ним живої ваги тварини за 175 днів - 115 кг, в зв'язку з чим був укладений договір на умовах товарного кредиту за № 120-ПВ від 17.01.2013 року. Крім того, відповідно до п. 4.1 договору сторони домовились здійснювати поставку товару відповідно до стандартів України, але в порушення умов договору та вищезазначеної програми, яка рекламувалась відповідачем, товар поставлявся не за стандартами України, а відповідно до Технічних умов, які не пройшли реєстрацію або перереєстрацію та є недійсними, тобто у відповідача було відсутнє право як виробляти, так і випускати заборонений товар в обіг. Відсутність експлуатаційного дозволу, невідповідність стандартам України і, відповідно, відсутність державної реєстрації технічних умов призвело до того, що при використанні заборонених поставлених відповідачем товарів було спричинено шкоду здоров'ю тварин, що призвело до вимушеної збиткової реалізації свиней вагою, яка не відповідає нормам (110-115 кг) та отримання ним збитків за рахунок додаткового тривалого годування некондиційних тварин до їх реалізації. Позивач вважає, що відповідач навмисно приховав факт відсутності у нього господарської компетенції (ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 227 Цивільного кодексу України) та факт обмеженої оборотоздатності товару згідно ст. 178 Цивільного кодексу України, і факт здійснення забороненого виробництва та постачання забороненого до обігу товару, порушуючи технічний регламент України.
Відповідач з зустрічним позовом не погоджується (відзив на зустрічну позовну заяву від 19.11.2013 року за № 19/1-1) посилаючись на те, що:
- позивачем належними та допустимими доказами не доведено неправомірність поведінки відповідача, що призвело до виникнення збитків;
- при укладенні договору сторони узгодили всі необхідні умови та затвердили їх своїми печатками;
- позивачем не доведено невідповідність договору ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України;
- твердження позивача, що він дізнався про французького виробника продукції з сертифікатів якості не підтверджується матеріалами справи, оскільки у сертифікатах якості зазначено постачальнику товару, а не виробника;
- позивачем не надано попередніх до відповідача показників продуктивності тварин із зазначенням компанії з якою вони працювали, тобто не має можливості порівняти показники;
- позивачем не надано доказів утримання свиней при задовільних умовах, які впливають на продуктивність свиней, на отримання приростів або їх неотримання;
- листом Національного агентства з акредитації України від 14.11.2013 року повідомлено позивача, що в реєстрі НААУ випробувальних та калібрувальних лабораторій, акредитованих на відповідність вимогам ДСТУ ISO/IEC 17025 Науково-дослідного центру біобезпеки та екологічного контролю ресурсів АПК Дніпропетровського державного аграрного університету у зв'язку з чим висновок лабораторного дослідження не може вважатися належним доказом факту порушення відповідачем зобов'язання за договором та не повинен прийматись в якості належного доказу, а надані позивачем акти містять лише загальні вислови та припущення, які не належать до компетенції управління ветеринарної медицини згідно Закону України "Про ветеринарну медицину";
- позивачем не надано доказів з приводу оформлення відбору зразків актом встановленої форми, пломбування відібраних зразків на місці відбору, повторний відбір зразків у подвійній кількості, результати повторних досліджень та доказів виконання розділу 5 договору поставки;
- у сертифікатах якості вказано стандарти чи технічні умови виготовлення товару;
- законодавством не заборонено використання при виготовленні товару затверджених ТУ.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
17.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс-Україна", як постачальником, та Приватним виробничо-комерційним підприємством "Гурас", як покупцем, укладено договір на умовах товарного кредиту за № Д-3 (120-ПВ) за умовами п. 1.1 якого постачальник продає, а покупець купує на умовах даного договору товар в кількості, асортименті, цінах та на умовах поставки (Інкотермс-2010), що обумовлюються у додатках, специфікаціях чи рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 1.2 договору товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким покупець зобов'язується сплатити відсотки у сумі, визначеній відповідно до умов договору; розмір відсотків за користування товарним кредитом, строки товарного кредитування визначаються у договорі або специфікаціях до нього.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що товаром згідно з цим договором є кормові добавки, білкові вітамінно-мінеральні добавки, комбікорми, замінники цільного молока, ветеринарні препарати, спеціальні добавки, елементи обладнання, які постачаються покупцю для використання у його господарській діяльності.
Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору; валюта платежу та валюта договору - гривня (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору оплата вартості товару проводиться покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інший порядок оплати не буде передбачений у специфікації до договору:
- частину вартості товару в розмірі 0% покупець оплачує до моменту відвантаження товару зі складу постачальника;
- другу частину вартості товару в розмірі 100% покупець проводить на умовах товарного кредиту протягом 30 календарних днів від дня відвантаження товару зі складу постачальника.
За умовами п. 1 додаткової угоди від 19.02.2013 року до договору поставки товару № 120-ПВ від 17.01.2013 року сторони домовились встановити наступні строки відстрочення розрахунку за товар: покупець проводить розрахунок за товар не пізніше 60 календарних днів від дня відвантаження зі складу постачальника (дата, зазначена у видатковій накладній).
Пунктом 3.5 договору передбачено, що постачальник, у разі прострочення оплати покупцем чергового платежу, в односторонньому порядку проводить зарахування коштів, що надійшли від покупця наступним чином: в першу чергу - в рахунок оплати нарахованих процентів за користування товарним кредитом, строк оплати яких настав, в другу чергу - в рахунок оплати вартості (ціни) товару, в третю чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами, в четверту чергу - в рахунок оплати штрафних санкцій.
Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі (п. 3.6 договору).
За приписами п. 4.1 договору якість товару відповідає стандартам України і підтверджує сертифікатом якості виробника.
Відповідно до п. 5.5 договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться з дотриманням умов цього договору відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю № П-6 від 15.06.1965 року зі змінами та доповненнями, інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 від 25.04.1966 року зі змінами та доповненнями у відповідності до стандартів і технічних умов товару, якщо інше не визначене договором.
Згідно з п. 5.6 договору приймання товару здійснюється на складі покупця за кількістю згідно товаротранспортних та видаткових накладних, а за якістю згідно сертифікату якості постачальника.
За умовами п. п. 6.1 договору право власності переходить від постачальника до покупця в момент отримання товару покупцем згідно встановлених договором умов (базисів) поставки.
Договір набирає чинності в момент підписання його сторонами та скріплення печаткою його тексту і діє до 31.12.2013 року, в частини зобов'язань, які виникли під час дії договору - до повного їх виконання (п. 13.1 договору).
Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов договору позивачем поставлено на адресу відповідача продукцію на загальну суму 595789,52 грн., що підтверджується видатковими накладними № ФИД00001092 від 01.03.2013 року, № ФИД00000991 від 21.02.2013 року, № ФИД00001653 від 20.03.2013 року, № ФИД00001654 від 20.03.2013 року, № ФИД00001772 від 25.03.2013 року, № ФИД00001773 від 25.03.2013 року, № ФИД00002323 від 12.04.2013 року, № ФИД00002430 від 18.04.2013 року, № ФИД00002429 від 18.04.2013 року, № ФИД00002547 від 24.04.2013 року, № ФИД00002642 від 26.04.2013 року, № ФИД00002794 від 03.05.2013 року, № ФИД00003201 від 27.05.2013 року, № ФИД00003202 від 27.05.2013 року, № ФИД00003629 від 12.06.2013 року та довіреностями № 25 від 21.02.2013 року, № 39 від 18.03.2013 року, № 49 від 08.04.2013 року, № 55 від 18.04.2013 року, № 59 від 25.04.2013 року, № 70 від 27.05.2013 року, № 79 від 12.06.2013 року (т. 1 а. с. 15, 17-38).
Товар поставлявся згідно сертифікатів якості (т. 1 а. с. 111-118, 121-138, 140-145) та специфікацій (т. 1 а. с. 99-107).
Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлену продукцію в зв'язку з чим останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 595789,52 грн., пені в сумі 18499,79 грн., 20% річних в сумі 27668,29 грн., судового збору.
В первісному позові належить відмовити виходячи з наступного:
Відповідно до розділу 3 ДСТУ 4482:2005 (т. 3 а. с. 100) премікс - це однорідна суміш подрібнених до необхідної величності сполук мікроелементів, вітамінів, амінокислот, інших добавок з наповнювачем, виготовлена за науково обґрунтованими рецептурами, яка у складі комбікормів забезпечує потребу тварин у біологічно активних речовинах.
Товар, який постачав ТОВ "Фідленс-Україна", добавлявся шляхом змішування у заздалегідь підготовлену та підроблену суміш із зерна та інших компонентів. Премікс (кормові добавки) - це збагачувальний компонент комбікорму, який за допомогою біологічно активних речовин, що входять до його складу збагачує комбікорм для як найкращого використання потенціалу сільськогосподарських тварин та інтенсифікації набору ними вагових кондицій з метою отримання кондиційного товарного поголів'я (вагою 115 кг в живій вазі), як основної продукції, що виробляє ПВКП "Гурас", для її подальшої реалізації переробним підприємствам при мінімальних строках відгодівлі 115 кг живої ваги за 175 календарних днів. Товар, який постачався ТОВ "Фідленс-Україна", за допомогою наданих ним рецептур (т. 1 а. с. 182-188), повинен був збалансувати комбікормові раціони по відношенню вмісту в них вітамінів, мінералів, амінокислот, нейтралізувати мікотоксини у комбікормі, сприяти більш якісному засвоєнню всіх комплектуючих комбікорму, кращому споживанню цього комбікорму тваринами, значному скороченню терміну набору кондиційної живої ваги (115 кг), для отримання найкращих економічних показників.
Як свідчать матеріали справи, спочатку ПВКП "Гурас" додержувався умов договору сплачував за товар, який був поставлений ТОВ "Фідленс-Україна", але потім припинив платежі не сплативши за товар, який був поставлений з березня по травень 2013 року в сумі 595789,52 грн., яку просить стягнути позивач як основний борг. Дії ПВКП "Гурас" мотивовані наступним: використовуючи товар, який поставив ТОВ "Фідленс-Україна", відповідач отримав збитки в сумі 3877236,11 грн.
У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору визначені угодою його сторін спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань які погодженні сторонами так і ті, що приймаються ними, як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Істотні умови договору насамперед торкаються якості товару і визначені п. 4.1 договору - якість товару відповідає стандартам України і підтверджується сертифікатом якості виробника.
Відповідно до ст. 15 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються: технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики, класифікатори, технічні умови. Застосування стандартів чи їх окремих положень є обов'язковим для учасників угоди щодо розроблення, виготовлення чи постачання товару, якщо у цій угоді є посилання на певні стандарти.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що якість товару повинна відповідати стандартам України, тобто якість товару (а саме кормові добавки, БВМД та комбікорми, які постачались ТОВ "Фідленс-Україна") повинна була відповідати стандартам України.
За приписами п. 1 ст. 76 Закону України "Про ветеринарну медицину" обіг та використання в Україні кормових добавок, преміксів та готових кормів дозволяється тільки після їх державної реєстрації, а відповідно до п. 1 ст. 77 вищевказаного Закону забороняється виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих для обігу в Україні, за відсутності експлуатаційного дозволу та/або ліцензії на виробництво.
Як вбачається з матеріалів справи, поставки преміксів, комбікормів та БМВД здійснювалися всупереч договору по технічним умовам, які є такими, що не пройшли державної реєстрації у відповідності до ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію та сертифікацію", що підтверджується листом Державного підприємства Всеукраїнський державний науково-виробничій центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів "Укрметртестстандарт" від 13.11.2013 року № 20-40/478 (т. 2 а. с. 36).
При цьому, ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію та сертифікацію" передбачено, що технічні умови та зміни до них, які не пройшли державну реєстрацію, вважається недійсними.
Отже, поставка товару ТОВ "Фідленс-Україна" здійснювалась всупереч істотним умовам договору не у відповідності до державних стандартів України по недійсним технічним умовам, які зазначені у сертифікатах якості (т. 1 а. с. 111-145).
Одним з основних технічних регламентів є вимоги до оператора потужностей в частині отримання до моменту початку виробничої діяльності експлуатаційного дозволу. Експлуатаційний дозвіл надається оператору потужностей у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 року № 978 "Про затвердження порядку видачі експлуатаційного дозволу" на підставі Закону України "Про ветеринарну медицину".
У відповідності до п. 2 ст. 50 Закону України "Про ветеринарну медицину" експлуатаційний дозвіл, дійсний протягом одного року, видається після надання відповідному державному органу ветеринарної медицини заяви на отримання такого дозволу, що супроводжується необхідною інформацією, якщо проведене на місці інспектування підтверджує відповідність потужностей (об'єктів) ветеринарно-санітарним заходам, технічним регламентам та положенням цього Закону.
Згідно договору оренди будівлі та обладнання від 15.05.2012 року ТОВ "Фідленс-Україна" орендує виробничі потужності у ТОВ "Корм", а у експлуатаційному дозволі № 10-17-42 PF від 17.08.2012 року зазначено оператора потужностей - ТОВ "Корм".
За умовами приписів Закону України "Про ветеринарну медицину" та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 року № 978 "Про затвердження порядку видачі експлуатаційного дозволу" вищевказаний експлуатаційний дозвіл зобов'язане було отримати ТОВ "Фідленс-Україна", яке є оператором потужностей, а не ТОВ "Корм", у якого він орендує потужності. Отже, експлуатаційний дозвіл, який належить ТОВ "Корм" є недійсним для ТОВ "Фідленс-Україна".
Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України "Про ветеринарну медицину" здійснення діяльності з виробництва та обігу без отримання експлуатаційного дозволу забороняється на потужностях (об'єктах) з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів.
Згідно з п. 1 ст. 76 Закону України "Про ветеринарну медицину" обіг та використання в Україні кормових добавок, преміксів та готових кормів дозволяється тільки після їх державної реєстрації", а п. 1 ст. 77 вказаного Закону передбачено, що забороняється виробництво кормових добавок, преміксів та готових кормів, не зареєстрованих для обігу в Україні, за відсутності експлуатаційного дозволу та/або ліцензії на виробництво. Під час виробництва кормових добавок, преміксів і готових кормів особи повинні дотримуватися вимог належної практики виробництва та інших вимог, визначених Департаментом.
В порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження положень про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів" від 21.11.2007 року № 1349 у державному реєстрі України Державної ветеринарної та фітосанітарної служби на період поставки продукції ТОВ "Фідленс-Україна" підприємству ПВКП "Гурас" була відсутня інформація про відповідну реєстрацію товарів, які поставлялись відповідачу, тобто продукція, яка поставлялась ТОВ "Фідленс-Україна" була заборонена не тільки для виробництва, але й для обігу.
Всього на адресу ПВКП "Гурас" підприємство ТОВ "Фідленс-Україна" постачало сім видів товару: Feedex P, Monix SS/SL, Monix PS, Monix PG, Monix PF, СовПротЛакто, БоарПрот (т. 1 а. с. 99-107), кожен з яких повинен був мати відповідні реєстраційні посвідчення про державну реєстрацію на момент укладення договору, із яких представником ТОВ "Фідленс-Україна" було надане одне на Monix PS (т. 2 а. с. 238).
У відповідності до норм п. 1 ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину" ветеринарні свідоцтва (т. 2 а. с. 74-110) повинні були засвідчити, що територія, з якої переміщується товар, є безпечною щодо заразних хвороб тварин, та у товарі, якій переміщується відсутні залишкові кількості забруднюючих речовин.
Пунктом 2 ст. 32 Закону України "Про ветеринарну медицину" встановлено наступне: ветеринарні свідоцтва зобов'язані супроводжувати товар при переміщенні за межі території АР Крим, областей, м. Києва та Севастополя, районів, міст.
Отже, ветеринарні свідоцтва, які надані ТОВ "Фідленс-Україна" в якості доказу переміщення товару (т. 1 а. с. 74-110) не приймаються судом до уваги, оскільки виписані для переміщення товару у м. Павлоград Павлоградського району, в той час як ТОВ "Фідленс-Україна" зобов'язаний був надати окреме ветеринарне свідоцтво безпосередньо на кожну поставку товару для ПВКП "Гурас" у відповідності до міста розташування його виробничих потужностей, а саме селище Новов'язівське Юр'ївського району Дніпропетровської області.
Експертні висновки надані ТОВ "Фідленс-Україна" не приймаються судом до уваги, оскільки експертний висновок від 25.07.2013 року № 2190 та від 06.11.2013 року № 2994 не відповідають строку поставки товару, експертний висновок від 18.10.2012 року № 4405 виданий на інше підприємство, а за експертним висновком від 17.04.2013 року № 1294 не можливо визначити, яку партію товару було досліджено, відбір зразків проводився в смт.Монастирище, що не має ніякого відношення до місця виготовлення товарів ТОВ "Фідленс-Україна", які постачалися на адресу ПВКП "Гурас" (т. 2 а. с. 111-114).
Відповідачем подано до суду зустрічний позов з врахуванням доповнень до зустрічної позовної заяви з уточненням позовних вимог про визнання недійсним договору № Д-3 (120-ПВ) від 17.01.2013 року в повному обсязі та стягнення з ТОВ "Фідленс-Україна" збитки в розмірі 1500000,00 грн. та судовий збір в розмірі 30 000,00 грн.
Зустрічний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною включаються до складу збитків та підлягають відшкодуванню особою.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача, наслідком яких виникли збитки, прямий причинний зв'язок між діями відповідача та збитками, понесеними позивачем та наявність вини відповідача у їх виникненні.
Поставка товару ТОВ "Фідленс-Україна" виконувалась всупереч істотним умовам договору, передбачених ст. 180 Господарського кодексу України та п. 4.1 договору, оскільки якість поставленого відповідачем за зустрічним позовом товару не відповідала вимогам ст. 673 Цивільного кодексу України, вимогам технічного регламенту України.
ТОВ "Фідленс-Україна" виконував заборонене виробництво без наявності експлуатаційного дозволу, порушуючи вимоги ст. ст. 50, 76, 77 Закону України "Про ветеринарну медицину" та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 року № 978 "Про затвердження порядку видачі експлуатаційного дозволу".
Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Фідленс-Україна" згідно зі ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України № 46-93 від 10.05.1993 року "Про стандартизацію та сертифікацію технічних умов" виробляло товар у відповідності до недійсних технічних умов.
Статтею 178 Цивільного кодексу України передбачено умови оборотоздатності об'єктів цивільних прав. Зокрема, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Одним із випадків обмеження об'єктів цивільних прав в обороті є законодавчо встановлений обов'язок державної реєстрації такого об'єкту та відповідність технічному регламенту.
Відповідно до розрахунку збитків, отриманих ПВКП "Гурас" у зв'язку із поставкою неякісного та забороненого для виробництва та обігу в Україні товару, складають 3877236,00 грн. та підтверджуються первинними документами позивача за зустрічним позовом.
З матеріалів справи вбачається (т. 1 а. с. 84-94, т. 3 а. с. 24-25) наступне: відповідно до розрахунку суми неотриманого позивачем прибутку виходячи з даних про кількість голів скота та суму їх реалізації за кожен місяць, починаючи з травня 2013 року по вересень 2013 року та суму реалізації, яку ПВКП "Гурас" повинен був отримати при виконанні умов договору, а саме: у травні 2013 року сума прибутку склала 868484,07 грн., а повинен був отримати 986719,50 грн., різниця склала 118235,50 грн.; у червні 2013 року отримано прибутку в сумі 960805,34 грн., а повинен був отримати 1619750,00 грн., різниця склала 658944,66 грн.; у липні 2013 року отримано прибутку в сумі 704357,40 грн., а повинен був отримати 936320,00 грн., різниця склала 231962,60 грн., у серпні 2013 року отримано 511799,55 грн., а повинен був отримати 893200,00 грн., різниця склала 381400,45 грн., у вересні 2013 року отримано прибутку в сумі 596153,27 грн., а повинен був отримати 1067000,00 грн., різниця склала 430846,73 грн. Всього з вини відповідача позивачем неотримано прибутку на суму 1 821 389,94 грн.
Відповідно до розрахунку збитків у зв'язку з додатковим утриманням тварин враховуючи кількість голів свиней, кількість днів фактичного годування свиней, кількість днів відгодівлі свиней згідно плану, кількості днів додаткового утримання свиней, спожитого свинями комбікорму, ціни комбікорму згідно розрахунку вбачається наступне: різниця днів помножена на середнє споживання комбікорму свинями на добу та помножена на ціну комбікорму згідно розрахунку відповідача за зустрічним позовом у серпні 2013 року сума збитків склала 363116,25 грн., у вересні 2013 року сума збитку склала 181200,38 грн., у жовтні 2013 року сума збитку склала 1511529,54 грн. Всього з вини відповідача позивачу спричинено збитків на суму 2 055 846,17 грн.
Суми спричинених позивачу збитків підтверджуються отриманою останнім остаточною сумою від реалізації тварин (накладні т. 2 а. с. 144-200), показниками ефективності, наданими відповідачем за зустрічним позовом (т. 1 а. с. 153, 175) згідно програми інтенсивної відгодівлі та розрахунком рецептури змішування (т. 1 а. с. 185).
Як свідчать матеріали справи (т. 1 а. с. 181, 189, 190, 195, 196), відповідач за зустрічним позовом спочатку жовтня 2012 року вів переговори з позивачем щодо постачання свого товару, переконуючи у відповідних перевагах власного товару порівняно з попереднім постачальником позивача шляхом вручення рекламних матеріалів (т. 1 а. с. 147-180) і надаючи відповідні рецептури змішування (т. 1 а. с. 191-194).
Позивач за зустрічним позовом у судовому засіданні стверджував, що на момент укладення договору відповідач знав, що у нього відсутнє право на виробництво та реалізацію товару у зв'язку з відсутністю експлуатаційних дозволів, невідповідності товару технічним регламентам та державному стандарту України, що також підтверджується матеріалами справи.
За приписами ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Отже, при укладені та вчинені правочину ТОВ "Фідленс-Україна" навмисно ввів в оману ПВКП "Гурас" щодо обставин, які мають істотне значення, та замовчував їх існування, що призвело до укладення та вчинення правочину під впливом обману та підпадає під дію ст. 230 Цивільного кодексу України, за умовами якої - якщо одна із сторін правочину навмисно ввела іншу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину або якщо вона замовчує їх існування.
Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 та п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У відповідності до частини 2 ст. 230 Цивільного кодексу України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Договір, який був укладений сторонами не міг бути укладений, якщо б не мав місце умисний обман підприємства ПВКП "Гурас", як безпосереднього споживача товару.
Виходячи з вищевикладеного, договір № Д-3 (120-ПВ) від 17.01.2013 року укладений ТОВ "Фідленс-Україна" з ПВКП "Гурас" не відповідає вимогам законодавства та укладений сторонами під впливом обману в зв'язку з чим на підставі статей 203, 215, 230 Цивільного кодексу України є недійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 230, 673, 679 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 216, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні первісного позову відмовити.
Судовий збір покласти на позивача.
Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним договір № Д-3 (120-ПВ) від 17.01.2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідленс-України" та Приватним виробничо-комерційним підприємствои "Гурас"
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс-України" (вул. Леніна, 17, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 36426518, р/р 26009241505900 в АТ "Укрсіббанк", м. Київ, МФО 351005) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас" (пров. Партизанський, 8, с. Новов'язівське, Юр'ївський р-н, Дніпропетровська обл., 51323, код ЄДРПОУ 20279145, р/р 26009030028 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629) 1 500 000 (один мільйон п'ятсот) грн. 00 коп. - збитків, 31 147 (тридцять одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. - судового збору, про що видати наказ.
Суддя С.П.Панна
Повне рішення складено - 30.12.2013 року.