"19" листопада 2012 р. справа № 2а-2657/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради
на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року
у справі № 2а-2657/11
за позовом ОСОБА_1
до управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради
про визнання дій незаконними та зобов'язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення, -
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання дій незаконними та зобов'язання виплатити щорічну допомогу на оздоровлення відповідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 2007 року.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Визнані неправомірними дії та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 передбачену частиною 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат та з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, як учасник наслідків ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 3 групи.
Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради за 2010 рік щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу у жовтні 2010 року у розмірі 90 гривень, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 6).
Так, на час виплати щорічної допомоги на оздоровлення, Кабінетом Міністрів України нормативно-правові акти, які визначають розміри щорічної допомоги на оздоровлення, не прийняті. При цьому, дія статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялася та не змінювалася.
Таким чином, у 2010 році управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради повинно було виплачувати ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення в розмірі, встановленому статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.
Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 цього Закону встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
В 2005 році Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Конституцією та Законами України прав, застосуванню не підлягала.
Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради у жовтні 2010 року повинно було виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим