Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 грудня 2013 р. Справа №805/16366/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Бойка М.І.,
при секретарі Кусти Ю.Ф.,
за участі
представника позивача Бондаренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Димитровського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення переплаченої допомоги по безробіттю у сумі 660,85 грн., -
Димитровський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення переплаченої допомоги по безробіттю у сумі 660,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до п.2 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 була проведена перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення. В ході означеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в Димитровському міському центрі зайнятості з 31.01.2013 р. по 30.04.2013 р. був працевлаштований до ТОВ «ЕКО» з 07.02.2013 р., про що складено акт № 117 від 18.09.2013 р.
Наголосив, що виплата допомоги по безробіттю розпочата з 07.02.2013 року. У зв'язку з невідвідуванням відповідачем державної служби зайнятості без поважних причин, та на підставі пп.2 п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198 виплата допомоги по безробіттю припинена з 20.03.2013 року.
Таким чином, ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості починаючи з 31.01.2013 року по 20.03.2013 року.
20.09.2013 року відповідачу був направлений відповідний лист з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 660,85 грн., а саме: 660,85 грн. (виплачена допомога по безробіттю за період з 07.02.2013 року по 19.03.2013 року), проте вимоги виконані не були. Просили стягнути з ОСОБА_2 незаконно виплачену допомогу по безробіттю у сумі 660,85 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, просила позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Від відповідача не надходило заяв про перенесення судового розгляду. Причини неявки відповідача в судове засідання суду не відомі.
Суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2, 31.01.2013 року звернувся до центру зайнятості з заявою про пошук роботи.
07.02.2013 року відповідач підтвердив, що у разі подання до центру зайнятості документів, що містить неправдиві відомості, а також неповідомлення про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в центрі зайнятості, він зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття.
Проведеною перевіркою достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення було встановлено, що ОСОБА_2 в період перебування на обліку в Димитровському міському центрі зайнятості з 31.01.2013 р. по 30.04.2013 р. був працевлаштований до ТОВ «ЕКО» з 07.02.2013 р., про що складено акт № 117 від 18.09.2013 р.
Листом від 29.08.2013 р. № 02-05/1372 позивач звернувся до ТОВ «ЕКО» щодо підтвердження факту працевлаштування та отримання доходу ОСОБА_2 у 1 кварталі 2013 року. У відповідь на який 17.09.2013 р. позивачем була отримана відповідь у якій зазначалось, що ОСОБА_2 працевлаштований на підприємство 07.02.2013 р. та ним отримано дохід за період з 07.02.2013р. по 18.04.2013р. Крім того підприємством були надані копії наказів від 06.02.2013р. № ЭК/К-025 про прийняття ОСОБА_2 на роботу та від 18.04.2013р. №ЭК/К-075 про звільнення, про що останній не повідомив службу зайнятості, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Відповідно до абзацу 5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.
Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 3 ст.36 Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до розрахунку розмір матеріального забезпечення ОСОБА_2 згідно наказу позивача склав всього 660,85 грн., а саме:
- 660,85 грн., виплачена допомога по безробіттю за період з 07.02.2013 року по 19.03.2013 року;
Судом встановлено, що відповідачу 20.09.2013 року був направлений лист з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 660,85 грн., проте вимога виконана не була.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 660,85 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
Позов Димитровського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення переплаченої допомоги по безробіттю у сумі 660,85 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Димитровського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 660 (шістсот шістдесят) грн. 85 коп. на р/р 37174001004265 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, код ЄДРПОУ 25097806, МФО 834016.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні. Повний текст постанови виготовлено 23 грудня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бойко М.І.