Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 грудня 2013 р. Справа №805/17717/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:09
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Загацької Т.В.
при секретарі Телешові В.О.
за участю:
представника позивача Вакарчук К.А.,
представника відповідача Євдокимова Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м.Донецьк-52, вул.50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання бездіяльності по примусовому виконанню виконавчого листа № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року незаконною, зобов'язання негайно та в обсязі, необхідному для виконання виконавчого листа № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року, реалізувати права та повноваження, передбачені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.01.2013 року ним був направлений виконавчий лист № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року до відповідача для примусового виконання. Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо надання інформації про стан виконавчого провадження. У відповідь 25.11.2013 року факсом до позивача була надіслана постанова про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до матеріалів виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Також позивач вказує на те, що після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень було з'ясовано, що з дати відкриття виконавчого провадження - 22.01.2013 року до теперішнього часу жодних дій щодо виконання рішення суду державним виконавцем не вчинено.
На підставі вищезазначеного позивач просив суд визнати бездіяльність по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року незаконною, зобов'язати негайно та в обсязі, необхідному для виконання виконавчого листа № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року, реалізувати права та повноваження, передбачені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
До початку розгляду справи по суті позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року незаконно, зобов'язати відділ державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку виконати виконавчий лист № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року у примусовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, надав заперечення, згідно яких вказав, що 22.01.2013 року державним виконавцем на підставі ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржнику було запропоновано виконати виконавчий лист в добровільному порядку у семиденний строк, тобто державним виконавцем не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановленого строку для відкриття виконавчого провадження. Також відповідач вказує на те, що ним виконувався ряд виконавчих дій, направлених на примусове виконання вказаного виконавчого листа, а саме: направлялись запити для виявлення майна та доходів боржника, державним виконавцем був неодноразово здійснений вихід за адресою знаходження боржника для перевірки майнового стану боржника.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме відділ державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.01.2013 року позивачем був направлений до відповідача виконавчий лист № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року про стягнення з державного торгового підприємства «Комбінат шкільного харчування Кіровського району м. Донецька» до Державного бюджету України адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 9839,94 грн. з метою примусового виконання.
22.01.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку Горюшиною О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №36134013 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень станом на 25.11.2013 року, з дати відкриття виконавчого провадження - 22.01.2013 року до теперішнього часу жодних дій щодо виконання рішення суду (виконавчий лист № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року) відповідачем не вчинено.
Також відповідачем була отримана відповідь №1001946157 від 04.11.2013 року на запит №2773911 від 03.11.2013 року до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками - юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями.
10.12.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку Євдокимовим Є.С. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої на підставі рішення суду накладено арешт на кошти боржника, що мстяться на рахунках.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку були здійснені виходи за адресою знаходження боржника для перевірки майнового стану боржника, що підтверджується актами державного виконавця від 18.05.2013 року та від 11.11.2013 року, відповідно до яких неможливо перевірити майновий стан боржника, оскільки останній за адресою не знаходиться.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).
Так, у відповідності до Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону №606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ст. 25 Закону № 606, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно із ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Згідно зі ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Як визначено в ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що з дати відкриття виконавчого провадження 22.01.2013 року по 18.05.2013 року з боку відповідача не було вчинено взагалі жодних та належних дій для примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
10.12.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку Євдокимовим Є.С. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої на підставі рішення суду накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку були здійснені виходи за адресою знаходження боржника для перевірки майнового стану боржника, що підтверджується актами державного виконавця від 18.05.2013 року та від 11.11.2013 року, відповідно до яких неможливо перевірити майновий стан боржника, оскільки останній за адресою не знаходиться.
Отже, приймаючи до уваги час з якого фактично відповідачем розпочато примусове виконання, те, що відповідачем не були в достатній мірі вчинені дії направлені на примусове виконання вищезазначеного виконавчого документу в передбаченому законом обсязі, які б зумовили стягнення з боржника належних до стягнення сум, суд вважає бездіяльність з боку відповідача незаконною.
Відповідачем не було здійснено необхідних заходів передбачених Законом щодо своєчасного і повного виконання вищевказаного виконавчого документу, а також не було прийнято відповідних заходів з його примусового виконання у встановлений Законом строк.
У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 69-71, 79, 86, 87, 94, 122, 138, 143, 151-154, 158,160,162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність відділу державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року незаконно.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку виконати виконавчий лист № 2а-23465/09/0570 від 19.02.2010 року у примусовому порядку.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19.12.2013 року, постанова в повному обсязі буде виготовлена 23.12.2013 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя Загацька Т. В.