Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
26 грудня 2013 р. Справа № 233/3789/13-ц
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул.50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі : головуючого судді Аканова О.О., при секретарі судового засідання Кушнерьовій К.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області про перевірку правильності прийнятого рішення стосовно скарги від 01.08.2012, зобов'язання відповідача надати інформацію, відшкодування моральної і матеріальної шкоди, -
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 8 листопада 2013 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.
10 грудня 2013 року справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії надійшла до Донецького окружного адміністративного суду та передана на розгляд судді Аканова О.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2013 року прийнято до провадження справу №233/3789/13-ц та призначено до судового розгляду на 26.12.2013 року об 12 годині.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області про перевірку правильності прийнятого рішення стосовно скарги від 01.08.2012, зобов'язання відповідача надати інформацію, відшкодування моральної і матеріальної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся із заявою до відповідача від 01.08.2012 року. В вказаній заяві посилається на те, що він працював на ВАТ «Костянтинівському металургійному заводі» з 1978 по липень 2005 року. ВАТ «Костянтинівський металургійний завод» наказом підприємства звільнили у зв'язку із скорочення штату. В 2005 він звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду з позовом про поновлення на роботі.
Також, посилається на те, що він звертався до Прокуратури м.Костянтинівці з заявами про прийняття заходів до посадових осіб які незаконно звільнили його з роботи, а Прокуратура м.Костянтинівці направляла заяви до Костянтинівського ГУМВС України в Донецькій області для прийняття рішення в порядку статті 97 КПК України.
Крім того, зазначає, що на всі його заяви Костянтинівським ГУМВС України в Донецькій області надходили постанови про відмову у порушенні кримінальних справ.
При вивченні постанов про відмову у порушенні кримінальних справ позивач зазначає, що не було в повній мірі проведено перевірку, а тому не було підтверджено факт простою ВАТ «Костянтинівського металургійного заводу».
А тому, він вважає, що за його заявами були прийняті безпідставні і передчасні постанови про відмову у порушенні кримінальних справ.
Також, просив заяву від 01.08.2012 розглянути у порядку Закону України «Про звернення громадян» і надати відповіді на його питання.
Просив суд перевірити правильності прийнятого рішення стосовно скарги від 01.08.2012, зобов'язати відповідача надати інформацію, відшкодувати моральну і матеріальну шкоду.
В судовому засіданні головуючим постановлено питання на обговорення про закриття провадження у справі.
Позивач не зміг надати пояснень стосовно закриття провадження у справі.
Представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про закриття провадження.
Вислухавши у судовому засіданні позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 01.08.2012 в якій посилається на те, що він звертався до Прокуратури м. Костянтинівці з заявами про прийняття заходів до посадових осіб які незаконно звільнили його з роботи, а Прокуратура м.Костянтинівці направляла заяви до Костянтинівського ГУМВС України в Донецькій області для прийняття рішення в порядку статті 97 КПК України.
Крім того, в заяві від 01.08.2012 зазначає, що на всі його заяви Костянтинівським ГУМВС України в Донецькій області надходили постанови про відмову у порушенні кримінальних справ.
Також, в заяві від 01.08.2012 позивач зазначає, що при вивченні постанов про відмову у порушенні кримінальних справ, не було в повній мірі проведено перевірку, а тому не було підтверджено факт простою ВАТ «Костянтинівського металургійного заводу».Таким чином, відповідач вважає, що за його заявами були прийняті безпідставні і передчасні постанови про відмову у порушенні кримінальних справ.
Заява позивача від 01.08.2012 відповідачем направлена начальнику Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області для проведення перевірки та прийняття рішення у порядку статті 97 КПК України.
16.08.2012 Костянтинівським МВ ГУМВС України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.11 КПК України за відсутності складу злочину, передбаченого статтею 190 КК України, у зв'язку із наявністю цивільно-правових відносин, які вирішуються у суді.
В серпні 2012 позивач був повідомлений про прийняте рішення стосовно його заяви від 01.08.2012 лист відповідь Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області №3/17047.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно пунктом 2 частини 3 статі 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно - правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
За приписами ч. 1 ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
Частиною 2 ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Отже, повноваження відповідача при отриманні заяви про вчинений або підготовлюваний злочин регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що позивач подав заяву від 01.08.2012 до відповідача фактично з не згодою із постановами про відмову у порушенні кримінальних справ Костянтинівським МВ ГУМВС України в Донецькій області у зв'язку із тим, що не в повній мірі проведено перевірку, а тому не було підтверджено факт простою ВАТ «Костянтинівського металургійного заводу».
Таким чином, відповідач вважає, що за його заявами були прийняті безпідставні і передчасні постанови про відмову у порушенні кримінальних справ.
Так, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001, кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
На підставі статті 110 Кримінально-процесуального кодексу України дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені прокуророві. Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті.
Як передбачено ст. 236-1 Кримінально-процесуального кодексу України, скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
При цьому, розглядаючи даний спір необхідно врахувати, що відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Таким чином дана справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у пункті 1 частині 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Компетенція адміністративних судів, встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.
Оскільки спірні правовідносини витікають з кримінального та кримінального процесуального законодавства, тому цей спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, позивач заявою від 01.08.2012 оскаржує постанови про відмову у порушенні кримінальних справ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області до відповідача.
Крім того, судом встановлено, що за заявою позивача від 01.08.2012 відповідачем прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а тому суд не має повноважень перевіряти законність постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 16.08.2012 року, яка прийнята на підставі норм КПК України.
У відповідності із пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 17, 21, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Донецькій області про перевірку правильності прийнятого рішення стосовно скарги від 01.08.2012, зобов'язання відповідача надати інформацію, відшкодування моральної і матеріальної шкоди - закрити.
Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 26.12.2013 року.
У повному обсязі ухвала буде виготовлена 27.12.2013 року.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали або отримання з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Аканов О.О.