Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 грудня 2013 р. Справа №805/16984/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15 годин 30 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача Лютого Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-69 від 18.11.2013 в сумі 8154,51 гривень та зобов'язання вчинити певні дії,
26 листопада 2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату недоїмки та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування, звільнений від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонером, який отримує пенсію за віком. З посиланням на статті 4, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", позивач просив визнати протиправними дії відповідача, щодо нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8154,51 гривень, скасувати вимогу про сплату недоїмки № Ф-69 від 18.11.2013 в сумі 8154,51 гривень та припинити нарахування відповідачем єдиного соціального внеску позивачу, як особі, яка отримує пенсію за віком та є підприємцем на спрощеній системі оподаткування.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Надав заперечення в яких вказав, що фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розмір якої обчислено за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 2008 року, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2, отримує пенсію за віком та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Будьонівському районі м. Донецька як платник єдиного внеску (а.с. 21).
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області в якості платника єдиного внеску (а.с. 11).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку (а.с. 19).
18 листопада 2013 року Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69, якою від позивача вимагається сплата недоїмки з єдиного внеску станом на 1 листопада 2013 року в сумі 8154,51 гривень (а.с. 10).
За даними особового рахунку платника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 загальна сума недоїмки з єдиного внеску станом на 31 жовтня 2013 року становить 8154,51 гривень (а.с. 44-45).
При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно преамбули Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) цей закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Статтею 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464 органи доходів і зборів це центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
Відповідно до статті 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно пунктів 6.3, 6.4 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, яка формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Таким чином, відповідач є органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
В той же час, положення статті 25 Закону №2464 поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV) визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно статті 1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон 1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 2 Закону 1788-ХІІ трудові пенсії призначаються: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Статтею 12 Закону 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно статті 13 Закону 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог частини 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, та отримує пенсію за віком, а договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з відповідачем не укладав.
Суд не враховує доводи відповідача про те, що позивач буде звільнений від сплати за себе єдиного внеску після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з огляду на наступне.
Частиною 4 статті 4 Закону № 2464 визначено, що від сплати єдиного внеску звільнені фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, за умови що вони є пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію.
При цьому законодавець не ставить в залежність звільнення від сплати єдиного внеску від того, чи досягла особа пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позов в частині скасування вимоги про сплату недоїмки підлягає задоволенню.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій, щодо нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та припинення нарахування відповідачем єдиного соціального внеску позивачу, як особі, яка отримує пенсію за віком та є підприємцем на спрощеній системі оподаткування, не підлягають задоволенню оскільки не ґрунтуються на чинному законодавстві України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керувався наступним.
Відповідно до статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», в редакції Закону України від 19 вересня 2013 року №590-VII, за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір за ставкою 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, а за подання позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати. При цьому, згідно частини 3 цієї статті під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Позивачем були заявлені вимога майнового характеру (скасування вимоги про сплату недоїмки) та дві вимоги немайнового характеру (визнання проти правними дій та зобов'язання вчинити певні дії), а відтак він мав сплатити судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру - 17,20 гривень, немайнового характеру - 137,64 гривень (68,82+68,82), загалом 154,84 гривень.
Згідно наданих квитанцій позивачем фактично сплачено 300,00 гривень (а.с. 2, 4).
Таким чином, судовий збір сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а тому переплачена сума в розмірі 145,16 гривень (300,00 - 154,84) підлягає поверненню позивачу відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову судовий збір за подання адміністративного позову немайнового характеру в сумі 137,64 гривень присудженню з Державного бюджету на користь позивача не підлягає.
Суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 162,36 гривень (145,16+17,20).
Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-69 від 18 травня 2013 року Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску станом на 1 листопада 2013 року в сумі 8154 (вісім тисяч сто п'ятдесят чотири) гривні 51 копійка.
В іншій частині позову відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 162 (сто шістдесят дві) гривні 36 копійок.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 9 грудня 2013 року.
Постанова в повному обсязі складена 13 грудня 2013 року.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Циганенко А.І.