Справа № 461/5669/13 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О.М.
Провадження № 22-ц/783/5200/13 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
Категорія: 27
28 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Приколоти Т.І.
суддів: Богонюка М.Я., Шашкіної С.А.
з участю секретаря Цар М.М.
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ТзОВ «Біплекс» про застосування наслідків нікчемності правочину та зобов'язання до вчинення дій ,-
ПАТ «ПроКредит Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_3, ТзОВ «Біплекс» про застосування наслідків нікчемності договору, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «Біплекс», виселення з квартири АДРЕСА_1 ТзОВ «Біплекс»; заборону ОСОБА_3 передавати вказану квартиру в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користуватися без згоди іпотекодержателя протягом дії договору іпотеки №Л-1306/12.03-ІД 04. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 18 жовтня 2007 року між ЗАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №Л-1306/12.03-ІД 04 як гарантію забезпечення вимог кредитора, що виникають з рамкової угоди №Л-1306/12.03 від 9 грудня 2003 року, додаткової угоди від 28 серпня 2006 року та наступних договорів про надання траншу: №3.14099/Л-1306/12.03 від 23 серпня 2006 року, №3.14099/Л-1306/12.03-2 від 28 серпня 2006 року, №3.15625/Л-1306/12.03 від 19 грудня 2006 року, №3.19185/Л-1306/12.03 від 18 жовтня 2007 року, №3.20863/Л-1306/12.03 від 7 березня 2008 року, №3.20867/Л-1306/12.03 від 25 серпня 2008 року, №3.22123/Л-1306/12.03-ДТ від 2 липня 2008 року, №3.22123/Л-1306/12.03 від 16 липня 2008 року, №302.40858/Л-1306/12.03 від 28 липня 2009 року. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_3 передала ЗАТ «ПроКредит Банк» в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка складається із двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м., комори в підвалі в будинку №3 площею 19,3 кв.м. На підставі п.4.2.3. договору іпотеки та ч.І ст.10 Закону України «Про іпотеку» позивач здійснив перевірку предмета іпотеки, в результаті якої встановлено, що предмет іпотеки орендує ТзОВ «Біплекс» та таке використовується як нежитлове приміщення. У зв'язку з тим, що іпотекодержатель (позивач) жодних дозволів на користування предметом іпотеки не давав, та положення ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку», ч.2 ст.215 ЦК України, просить застосувати наслідки нікчемності правочину, виселити ТзОВ «Біплекс» із займаного приміщення та заборонити відповідачу ОСОБА_3 передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування, використовувати предмет іпотеки, як нежитлове приміщення без згоди іпотекодержателя.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 29 травня 2013 року позов задоволено. Ухвалено застосувати наслідки нікчемності договору оренди квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біплекс», виселити з цієї квартири вказане товариство; заборонити ОСОБА_3 передавити спірну квартиру в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя цієї квартири протягом строку дії договору іпотеки №Л-1306/12.03-ІД 04 від 18 жовтня 2007 року; заборонити ОСОБА_3 використовувати вказану квартиру як нежитлове приміщення без згоди іпотекодержателя. Проведено розподіл судових витрат.
Рішення оскаржила ОСОБА_3, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що не укладала договір оренди спірної квартири з ТзОВ «Біплекс», яке користується квартирою на підставі нотаріально посвідченого договору управління майном, який ніким не оспорений і є дійсним. На час укладення договору іпотеки існувало рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 7 жовтня 2005 року про надання дозволу використовувати спірну квартиру як нежитлове приміщення. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскільки суд першої інстанції в частині заборони ОСОБА_3 передавити спірну квартиру в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя цієї квартири протягом строку дії договору іпотеки №Л-1306/12.03-ІД 04 від 18 жовтня 2007 року; заборони ОСОБА_3 використовувати вказану квартиру як нежитлове приміщення без згоди іпотекодержателя, зробив свої висновки без належних підстав, справу вирішено без достатньої перевірки обґрунтованості вказаних вимог; висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим на підставі повної і всебічної перевірки доказів, їх дослідження і правильної оцінки. Тому з висновками суду в цій частині погодитися не можна.
На підставі ст.ст.11,60,61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, доказуванню не підлягають.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення у зазначеній вище частині цим вимогам не відповідає.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено, що 18 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №Л-1306/12.03-ІД 04. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_3 передала ЗАТ «ПроКредит Банк» в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка складається із двох житлових кімнат та кухні, загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 35,4 кв.м., комори в підвалі будинку №3 площею 19,3 кв.м (а.с.5-6).
Відповідно до п.4.2.3. зазначеного договору іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії цього договору за попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки, а іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Зазначене право іпотекодержателя гарантоване останньому і ч.1 ст.10 Закону України «Про іпотеку».
Суд першої інстанції зробив висновки про передачу предмета іпотеку в оренду ТзОВ «Біплекс» і використання його як нежитлового приміщення (кафе) на підставі товарного чеку №8 від 21 травня 2012 року (а.с.7) та копії титульної сторінки книги відгуків і пропозицій (а.с.9). Разом з тим суд не дав оцінки цим доказам з урахуванням вимог ст.ст.57-59,212 ЦПК України щодо їх належності допустимості та достовірності і взаємний зв'язок у їх сукупності. Із реєстраційних документів ТзОВ «Біплекс» вбачається, що таке зареєстроване у квартирі ¹ 10, а не у переданій в іпотеку квартирі АДРЕСА_1 (а.с.8), з копії книги відгуків і пропозицій (а.с.9) вбачається, що адреса кафе «Еси-флореси» зазначена: проїзд Крива Липа,1/10 (а.с.9).
Статутом ТзОВ «Біплекс» стверджується, що ОСОБА_3 є його учасником (а.с.111). Звідси випливає висновок про відсутність передачі спірного приміщення, а використання такого іпотекодавцем.
Відповідно до п.1.5 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1097 від 7 жовтня 2005 року ОСОБА_3 надано дозвіл на використання спірної квартири як нежитлового приміщення (а.с.72). На час укладення договору іпотеки ОСОБА_3 з позивачем вказане рішення існувало, існує на даний час, не є скасованим.
ОСОБА_3 отримала дозвіл №376/08 від 11 червня 2008 року на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_1 під офіс з влаштуванням антресолі та окремого входу, що підтверджено Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (а.с.10).
Відповідно до ч.2 ст.586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Докази про вчинення таких дій ОСОБА_3 відносно спірного приміщення відсутні.
Згідно з п.2.1. договору іпотеки від 18 жовтня 2007 року проведення реконструкції чи капітального ремонту, або переведення предмета іпотеки в нежитловий фонд або вчинення будь-яких інших дій, наслідком яких є зміна правового статусу предмета іпотеки, потребує обов'язкової попередньої письмової згоди іпотекодержателя. Разом з цим, вказаним пунктом договору передбачено, що у будь-якому випадку, вчинення таких дій не позбавляє іпотекодержателя права отримати задоволення своїх вимог за рахунок зміненого предмета іпотеки (а.с.5).
Пунктом 2.2. цього договору визначено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем предмета іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування, або зміни правового статусу предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя не допускається.
На підставі аналізу наявних у справі доказів колегія суддів приходить до висновку про відсутність договору про передачу предмета іпотеки іпотекодавцем в оренду ТзОВ «Біплекс», нікчемність якого встановлена судом першої інстанції; а також відсутність доказів переведення спірного приміщення в нежитловий фонд після укладення договору іпотеки. Докази про передачу предмета іпотеки згідно договору іпотеки, укладеного ОСОБА_3 з позивачем, в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування відсутні. Предмет іпотеки за вказаним вище договором існує, не відчужений іпотекодавцем.
Відтак, іпотекодержатель не позбавлений можливості отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, як це передбачено договором іпотеки між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України судовому захисту у передбачений законом спосіб підлягають порушені, невизнані або оспорювані права чи інтереси. Позивач не надав докази про наявність порушення, оспорювання чи невизнання його прав.
Відповідно до ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності, яке є непорушним, є право особи на майно (право володіння, користування та розпорядження), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею і на свій розсуд, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Частиною 1 ст.526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Задоволення судом першої інстанції вимог про заборону ОСОБА_3 передавити спірну квартиру в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування, використовувати вказану квартиру як нежитлове приміщення без згоди іпотекодержателя цієї квартири протягом строку дії договору іпотеки №Л-1306/12.03-ІД 04 від 18 жовтня 2007 року, тобто, на майбутнє, не узгоджується із. ст. 16 ЦК України, у якій не передбачено такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.303, п. 2 ч.1 ст.307, ст. ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в частині оскарження рішення про заборону передавати квартиру АДРЕСА_1 в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи використовувати як нежитлове приміщення без згоди іпортекодержателя, стягнення судових витрат, - задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 травня 2013 року в частині заборони передавати квартиру АДРЕСА_1 в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи використовувати як нежитлове приміщення без згоди іпортекодержателя, стягнення судових витрат, - скасувати, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: (підпис)
Судді:(підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя Т.І. Приколота