Справа № 1203/10313/2012
Провадження №2а/434/4/13
27 грудня 2013 року
Артемівський районний суд м.Луганська в складі головуючого судді Головіної Т.М., при секретарі Шклярук О.С., за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в місті Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 районної у м.Луганську ради, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-
Позивачка, посилаючись на те, що їй на праві власності належить домоволодіння, розташоване на земельній ділянці площею 475 кв.м. за адресою: м. Луганськ, вул. А. Ліньова, №47А, ширина якого в тилу згідно технічної документації складає 4,4 м., та фактично в наступний час ширина його в тилу складає 1,4 м.; відповідачка ОСОБА_2, яка є її сусідкою, розібрала старе межове огородження і встановила нове, пересунувши свою огорожу на 3 м. у бік її земельної ділянки; із відповіді ОСОБА_5 виконкому від 24.11.2008 року їй стало відомо, що відповідачці рішенням ОСОБА_5 районної в м. Луганську ради №125/1 від 30.07.2004 року земельна ділянка по вул. А. Ліньова, №47 передана у приватну власність і на підставі даного рішення виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №158588 від 01.02.2005 року, а також їй повідомлено, що відповідачкою був наданий виконкому акт узгодження меж земельних ділянок від 18.11.2003 року, де є її підпис, але даний акт вона не підписувала, згоди на приватизацію земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 не надавала, звернулася до суду із позовом, який надалі уточнила (а.с.177-179), у якому просить визнати протиправним та скасувати зазначене рішення ОСОБА_5 у місті Луганську ради.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов ОСОБА_4 не визнала, не оспорюючи факт того, що позивачкою дійсно не було підписано акт узгодження меж, внаслідок її відмови на такі дії, тому саме такий акт (без підпису позивача) був переданий ними до ОСОБА_5 ради; акт узгодження меж не є документом, що підтверджує розмір земельної ділянки та не є підставою для визнання або невизнання права власності на земельну ділянку; ОСОБА_5 районна у м.Луганську рада прийняла акт без підпису позивача, оскільки у неї були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку; оскаржуване позивачкою рішення прийнято в межах компетенції органу місцевого самоврядування, на підставі технічної документації; позивачем не надано жодного доказу щодо порушень відповідачем її права власності
Представник відповідача ОСОБА_5 районної у місті Луганську ради у судове засідання жодного разу не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову не представив.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що є квартальною по пров.Серойденко, вул..А.Линьова близько 12 років, що у 2003 році при оформленні приватизації на земельну ділянку вона відмовила відповідачці ОСОБА_2 у засвідченні акту узгодження меж, оскільки у ньому не було підпису позивача, через деякий час відповідачка приходила знову і повідомила, що немає потреби у підписі позивача у акті, після чого вона його засвідчила, однак підпису позивача у ньому не було.
Ухвалою ОСОБА_5 райсуду м.Луганська від 24.10.2013 року, яка набрала законної чинності, позивачці ОСОБА_4 поновлено строк звернення до адміністративного суду із даним позовом, причини пропуску такого строку визнані судом поважними.
Суд, заслухавши учасників процесу, свідка, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов таких висновків:
відповідно до договору на право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 2.08.1950 року, комунхоз відвів забудовнику ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 ради від 28.06.1950 року про відвід земельної ділянки для будівництва житлового будинку, ділянку комунальної землі площею 500 кв.м. під індивідуальне будівництво житлового будинку за адресою: м.Луганськ, вул. Новостройная, 47-а.
Позивачка ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17.04.1975 року та договору дарування від 26.07.1978 року є власницею домоволодіння, розташованого на земельній ділянці площею 475 кв.м. за адресою: м. Луганськ, вул. А. Ліньова, №47А; продавцем за договором є ОСОБА_7 (колишня адреса: вул. Новостройная, 47-а).
Згідно технічних паспортів виданих МКП БТІ м. Луганська від 25.05.1988 року та від 27.10.2004 року на зазначене домобудівництво ширина ділянки в тилу складає 4,4 м.
Відповідно до ксерокопії акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. А. Ліньова, 47 від 18.11.2003 р., мають місце підписи усіх суміжних землекористувачів, у тому числі і підпис позивачки, як землекористувача земельної ділянки №47А по вул. А. Ліньова в м. Луганську.
Рішенням ОСОБА_5 районної в м. Луганську ради №125/1 від 30.07.2004 року земельна ділянка по вул. А. Ліньова, №47 площею 0,0828 га передана у приватну власність ОСОБА_2. На підставі даного рішення відповідачці виданий Державний акт серії ЛГ №158588 від 01.02.2005 року на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 01.02.2005 р. за №010540200013.
Встановлено також, що позивачка акт від 18.11.2003 р. встановлення та узгодження меж земельної ділянки за адресою: м. Луганськ, вул. А. Ліньова, 47 не підписувала і представником відповідача не заперечується, що представлений відповідачем акт до ОСОБА_5 районної в м. Луганську ради від 18.11.2003 р. не містив підпису позивача, а був лише завірений квартальною.
Аналізуючи надані сторонами докази та даючи правову оцінку їх діям, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4, виходячи із наступного:
На підставі ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними у судовому порядку з мотивів невідповідності Конституції і законам України.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Власник, згідно до ст.391, ч.4,5,7 ст. 319 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном; власність зобов'язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших власників; діяльність власника може бути обмежена у випадках і в порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно до ст.91, 96, 103 ЗК України, власники і землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; власники та землекористувачі повинні обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Відповідно до ст.ст.118, 198 ЗК України, земельна ділянка передається громадянам у власність на підставі заяви та технічних матеріалів і документів що підтверджують розмір земельної ділянки. Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.
Згідно з Першим протоколом до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, створені органом місцевого самоврядування перешкоди для користування власністю розглядаються як порушення права на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно до вимог ЗК України і у відповідності до встановленого порядку вирішення радою питань щодо відведення земельних ділянок, було обов'язковим при наданні земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2 в даному випадку, складання акту узгодження меж між сусідами.
Встановлено, що позивачкою не було підписано даного акту, остання не погодилася на встановлену землевпорядною організацією, яка готувала документи для приватизації землі, межою, що ОСОБА_5 районною в м. Луганську радою прийнято до уваги акт узгодження меж від 18.11.2003 року, достовірність якого в частині його підписання позивачкою, обидві сторони заперечують і дані обставини підтверджені поясненнями свідка ОСОБА_6, тому вважаються встановленими судом.
Такий підхід до вирішення питання органом місцевого самоврядування є формальним і недобросовісним, а прийняття до уваги зазначеного акту узгодження меж, який є необ»єктивним та необґрунтованим, є навмисним уникненням від обов»язку щодо узгодження меж і формальним усуненням сусіда з метою ігнорування його прав (в даному випадку прав позивачки).
Таким чином, відповідач, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не представив суду належних і достатніх доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення щодо надання держ. акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2.
Даним рішенням відповідача суттєво порушені права позивачки, оскільки акт попереднього узгодження меж земельної ділянки позивачкою не підписувався, на місцевості земельна ділянка з попереднім узгодженням її меж не визначалась, в зв»язку з чим позивачка була позбавлена можливості викласти свої заперечення та зауваження і її права, як власника домоволодіння, не приймались до уваги. Позивачка вважає вказане рішення незаконним, оскільки воно є не обґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упередженим, не розсудливим, прийнятим без дотримання принципу рівності членів громади перед законом, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Наведені позивачкою обставини дійсно вказують на певні і суттєві обмеження її як власника у вільному і повному здійсненні своїх прав, в тому числі і права користування домоволодінням і земельною ділянкою.
За таких обставин рішення органу місцевого самоврядування є потиправним і підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 319, 391, 393 ЦК України, ст.ст. 91, 96, 103, 118, 198 ЗК України ст.158, 159,161,162 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення сесії ОСОБА_5 районної у м.Луганську ради від 30.07.2004 року №125/1 про передачу ОСОБА_2 у приватну власність шляхом приватизації земельної ділянки за адресою: вул.. Андрєя Ліньова,47, що у м.Луганську.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлено 27.12.2013 року.
Суддя: