Справа № 1306/1-265/11 Головуючий у 1 інстанції: Р.М. Дубель
Провадження № 11/783/1038/13 Доповідач: Яременко О. Д.
24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого Яременка О.Д.,
Суддів Белени А.В., Партики І.В.,
з участю прокурора Цьвока Р.В.,
засудженого ОСОБА_1,
його захисника-адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора Цимбрили Я.Я., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника-адвоката ОСОБА_2 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року,
встановила :
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого
в АДРЕСА_1,
визнано винним та засуджено :
ч.3 ст. 142 КК України ( в ред.1960 року) на шість років позбавлення волі з конфіскацією майна ;
ч.3 ст. 146 КК України на п'ять років позбавлення волі ;
ч. 4 ст. 187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна ;
ст. ст. 28 ч.3, 194 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі ;
ст. 28 ч.3 , 195 КК України на шість місяців арешту ;
ст. 257 КК України на сім років позбавлення волі ;
ст.ст. 28 ч.3, 263 ч.1 КК України на три роки позбавлення волі ;
ч.3 ст. 289 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточну міру покарання ОСОБА_1 визначено у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишено без зміни - взяття під варту.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахується із 30 березня 2011 року.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
ОСОБА_1 з метою особистого збагачення та вчинення нападів на окремих осіб, з метою заволодіння їх майном та подальшим привласненням його на свою користь та користь інших нападників, в другій половині 2000 року увійшов до складу створеної ОСОБА_3 організованої групи у вигляді стійкого збройного злочинного формування - банди, до складу якої увійшли ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Всі учасники організованої злочинної групи мали єдиний намір на особисте збагачення шляхом вчинення злочинів, пов'язаних з нападами на окремих осіб, із застосуванням зброї, ретельно готувались до вчинення злочинів і за єдиним планом чітко виконували відведені їм функції, а саме: ОСОБА_1 діяв як виконавець, згідно відведеної йому ролі брав участь у пошуку будинків, на які планувалось вчиняти напади, здійснював стеження за потерпілими, вивчаючи розпорядок їх дня, встановлював час перебування чи відсутності в помешканні останніх, брав безпосередню участь у вчиненні нападів, використовував вогнепальну зброю, згідно відведеної ролі забезпечував транспортування членами організованої групи викраденого майна та подальший його збут.
Для мобільності у спілкуванні між собою та оперативності пересування при вчиненні всіх злочинів учасниками організованої групи використовувався автомобіль ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_3, рукавиці, знаряддя для злому вікон, а також переносні радіостанції для забезпечення зв'язку при вчиненні злочинів.
Крім того, учасники організованої групи у вигляді стійкого збройного злочинного формування банди при вчиненні злочинів використовували обріз двоствольної мисливської рушниці ІЖ-54 16 калібру, обріз двоствольної мисливської рушниці виробництва Іжевського механічного заводу 12 калібру, пістолет "Вальтер" калібру 7,65 мм, пістолет "Астра" калібру 7,65 мм, пістолет калібру 9 мм, виготовлений кустарним способом, грузинський кинджал, саморобний пристрій безшумної стрільби, газовий пістолет, кайданки, липку стрічку (скотч).
ОСОБА_1, діючи в складі банди, протягом осені 2000 року спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який згідно розподілу ролей займався пошуком об'єктів для нападів, зібрали інформацію про матеріальне становище сім'ї ОСОБА_9, жителя с. Калинів Самбірського району Львівської області. З метою вчинення бандитського нападу на його будинок ОСОБА_1 протягом другої половини осені та грудня 2000 року спільно із вищевказаними особами розробили та узгодили план, згідно якого ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повинні були забезпечити засоби для полегшення та ефективності нападу.
Згідно розробленого плану ОСОБА_3 підготував для вчинення нападу маски на голову, рукавиці, липку стрічку для зв'язування потерпілих, обріз двоствольний мисливської рушниці ІЖ-54 16 калібру, обріз двоствольної мисливської рушниці виробництва Іжевського механічного заводу 12 калібру, пістолет калібру 9 мм, виготовлений кустарним способом. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вивчили шляхи підходу до будинку ОСОБА_9, а ОСОБА_5 домовився із своїм знайомим ОСОБА_10, щоб останній 21.12.2000р. на своєму автомобілі допоміг дещо перевезти з с. Калинів, не повідомивши його про злочинні наміри банди.
В подальшому, реалізовуючи злочинний умисел, згідно розробленого та відомого всім учасникам банди плану, ОСОБА_5 21.12.2000р. ввечері, згідно попередньої домовленості, в районі універмагу "Львів" у м. Львові зустрівся з ОСОБА_3, забезпечивши, згідно відведеної йому ролі, автомобіль для полегшення вчинення нападу та перевезення викраденого майна і прибув на місце зустрічі із знайомим ОСОБА_10 на автомобілі ВАЗ 2105.
21.12.2000 р. о 22.00 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прибули у с. Калинів Самбірського району Львівської області, де їх чекали ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 В подальшому, згідно плану, поїхали у с. Калинів Самбірського району Львівської області. ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 поїхали вищевказаним автомобілем на околицю цього села, де знаходився будинок ОСОБА_9 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 згідно відведеної ролі пішли в цьому ж напрямку через поле, щоб перевірити шляхи підходу до об'єкта. На околиці біля дороги, що йшла обабіч поля, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зустрілись разом, де ОСОБА_3, будучи організатором банди, остаточно розподілив ролі, пояснюючи кожному з учасників банди окремо його роль у вчиненні злочину. Почекавши деякий час, поки у будинку згасне світло, близько 00.30 год. 22.12.2000р. ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, діючи в складі організованої групи, з корисливих мотивів, попрямували до згаданого будинку із поля, щоб ухилитись від зустрічі з небажаними свідками. Біля лісопосадки, на відстані близько 70 метрів від будинку, ОСОБА_3 роздав кожному учасникові організованої групи маски, виготовлені із спортивних шапок та рукавиці, давши ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вогнепальну зброю, заздалегідь заготовлену для вчинення нападу. В той же час ОСОБА_3 озброївся пістолетом калібру 9 мм кустарного виробництва. В подальшому члени організованої групи ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 через вікно проникли в будинок ОСОБА_9, а ОСОБА_6 згідно відведеної йому ролі залишився на вулиці поблизу будинку на сторожі з метою попередження учасників нападу про можливу небезпеку чи викриття. Вони, проникнувши в приміщення будинку, вчинили напад на ОСОБА_9, його дружину ОСОБА_11 та дочку ОСОБА_12, зв'язавши їх липкою стрічкою з наміром здолання опору останніх та безперешкодного заволодіння їх майном. В подальшому, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4 застосували відносно потерпілих фізичне насильство. Внаслідок цього заволоділи їх майном всього на загальну суму 12816,65 грн.
Крім цього, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність в складі банди з ОСОБА_3, ОСОБА_4, вирішили вчинити бандитський розбійний напад на будинок ОСОБА_13 з метою заволодіння його грошима та майном.
Протягом 2001 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розробили та узгодили план вчинення розбійного нападу на будинок ОСОБА_13 Згідно розробленого плану ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в перших числах вересня 2001 року спостерігали за його будинком, що за адресою м. Дрогобич, вул. Залужанського, 4 та 11.09.2001р. біля 20.00 год. спільно з ОСОБА_3 в складі організованої групи прийшли до будинку ОСОБА_13, де ОСОБА_4 з допомогою заздалегідь заготовлених ключів намагався відкрити вхідні двері з тильної сторони будинку, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спостерігали в цей час за навколишньою обстановкою. Після появи біля будинку ОСОБА_13, який їх помітив, останні напали на нього, звалили з ніг на землю, почали завдавати удари ногами та руками по різних частинах тіла потерпілого, однак не встигли заволоділи його майном, оскільки з будинку почала кричати знайома потерпілого ОСОБА_14, вони злякались і втекли з місця злочину.
Крім цього, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність в складі банди, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_13 в складі організованої групи з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, незважаючи на те, що при попередньому розбійному нападі на останнього, їм не вдалось заволодіти його майном, повторно вирішили вчинити напад на його будинок, розробивши план та узгодивши його між собою. 10.11.2001р. близько 01.30 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вдвох прийшли до будинку ОСОБА_13 Допомагаючи один одному, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залізли на балкон, що на другому поверсі будинку з тильної сторони і через нього проникли в будинок, де перебували 40 хвилин, шукаючи гроші та цінності. В той час, коли ОСОБА_13 повернувся у будинок, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вчинили напад на нього і почали вимагати гроші. При цьому повалили його з ніг, почали завдавати удари руками та ногами по різних частинах тіла. В ході нанесення ударів потерпілому вдалось розбити вікно та покликати на допомогу. Злякавшись шуму, вони втекли. Внаслідок вчиненого йому заподіяно збитки на загальну суму 560 грн. внаслідок умисного знищення майна.
Крім того, продовжуючи злочинну діяльність в складі банди, ОСОБА_1 протягом грудня 2001 року спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розробили та узгодили план нападу на водія таксі, поєднаного з його викраденням з метою заволодіння майном та транспортним засобом.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, згідно заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_3 з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння автомобілем "Тойота Каріна" д.н.з. НОМЕР_2, що належав ОСОБА_15, а також на заволодіння його майном та подальшого протиправного позбавлення його волі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в складі організованої групи з ОСОБА_1 та ОСОБА_4, 26.12.2001р. близько 19.00 год., перебуваючи у м. Моршині Львівської області, зробив замовлення ОСОБА_15, який працював таксистом, щоб той відвіз його та ще одну особу з м. Моршина в м. Стрий. ОСОБА_3 наказав ОСОБА_16 їхати до бару "Люкс", що на виїзді з м. Моршина. Під'їхавши до вказаного бару, він пішов з автомобіля. З бару вийшов із ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які згідно заздалегідь розробленого та відомого всім учасникам плану чекали на ОСОБА_3 Він сів спереду біля водія, ОСОБА_4 сів позаду від водія, ОСОБА_1 сів поруч зі ОСОБА_4 По дорозі у м. Стрий ОСОБА_17, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розпили на трьох пляшку горілки. Проїжджаючи поблизу м. Стрия, вони запропонували ОСОБА_15 підвезти їх у с. Угерсько Стрийського району Львівської області, однак не доїжджаючи, ОСОБА_17 та ОСОБА_1 вийшли з автомобіля, імітуючи справляння природних потреб і в цей час остаточно узгодили план нападу та підготували з цією метою пістолети. Їдучи по дорозі біля с. Рівне Стрийського району, по команді ОСОБА_3 ОСОБА_4 накинув на голову ОСОБА_15 шарф, закривши йому очі та почав з силою натягувати його на себе, в той час як ОСОБА_1 приставив пістолет до голови ОСОБА_15, дославши патрон у патронник. В цей час ОСОБА_3 приставив до ноги останнього пістолет, наказавши зупинитись, погрожуючи прострілити ногу. ОСОБА_15 на вимогу нападників зупинив автомобіль. Після цього вони вдягнули на його руки заготовлені заздалегідь металеві кайданки, прикріпивши їх до керма, обшукали його та викрали його мобільний телефон марки "Моторола" в чохлі вартістю 570 грн. Боячись, що коли зняти з його рук кайданки, він може чинити опір, йому липкою стрічкою зв'язали руки, відчепили кайданки від керма та посадили на заднє сидіння, зав'язавши очі. За кермо автомобіля сів ОСОБА_1, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 сіли на заднє сидіння, посадивши між собою ОСОБА_15, щоб позбавити його можливості втекти, поїхали в напрямку м. Дрогобича. По дорозі автомобіль застряг у сніговому заметі, після чого ОСОБА_15 розв'язали руки, щоб він міг допомогти. В ході цього ОСОБА_3 зробив з метою залякування постріл з пістолета "Астра" в повітря. Прямуючи далі, не доїжджаючи до м. Дрогобича, нападники звернули праворуч, щоб другорядними дорогами об'їхати місто, однак автомобіль застряг у снігу. ОСОБА_3 ще раз вистрілив з пістолета в землю біля ОСОБА_15, погрожуючи при цьому, що у випадку невиконання його вимог він його вб'є. ОСОБА_15 звільнили від кайданок, наказали сідати за кермо та їхати в напрямку м. Дрогобича, погрожуючи застосуванням вогнепальної зброї. Нападники приїхали у смт. Новий Калинів близько 02.00 год. 27.12.2001р., згідно розробленого та відомого всім учасникам організованої групи плану, ОСОБА_15 проти волі останнього помістили на горищі недобудованого будинку, прикувавши руки останнього до металевого ліжка. При цьому з його барсетки було викрадено гроші в сумі 200 грн. Згідно плану ОСОБА_4 залишився охороняти ОСОБА_15, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на викраденому автомобілі поїхали у власних потребах. Близько 05.30 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 повернулись. Потім посадили ОСОБА_15 за кермо автомобіля і, погрожуючи застосувати зброю, наказали їхати в напрямку м. Городок - Дрогобич - Мостиська у власних потребах. В подальшому, проїжджаючи по автодорозі в напрямку м. Дрогобича, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зробили з наявних у них пістолетів 18 пострілів по дорожньому знакові "поворот праворуч", маючи на меті випробувати зброю. По дорозі в м. Дрогобич члени організованої групи неодноразово погрожували ОСОБА_16 знищенням його автомобіля шляхом підпалу у тому випадку, якщо він повідомить правоохоронні органи про те, що відбулось. У м. Дрогобичі ОСОБА_15 відвезли в бар "Плай" по вул. Грушевського, де він залишався з ОСОБА_1 до 18.00 год. 27.12.2001р.
Також, ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність в складі організованої групи - банди, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_18, що проживав у м. Болехові Івано-Франківської області, спільно із ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в серпні 2001 року розробив план нападу на ОСОБА_18 та незаконного заволодіння його автомобілем ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_4.
Згідно розробленого та відомого всім учасникам організованої групи плану, 27.02.2002р. ОСОБА_3, ОСОБА_1, який взяв із собою невстановлений газовий пістолет, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який згідно відведеної йому ролі забезпечив учасників організованої групи транспортом, на автомобілі ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_3 виїхали з м. Стрий Львівської області у м. Болехів Івано-Франківської області, взявши з собою заздалегідь приготовлені для вчинення злочину маски, рукавиці, мотки липкої стрічки, дві радіостанції, пістолет "Вальтер" калібру 7,65 мм з 14 набоями до нього. За кермом автомобіля їхав ОСОБА_7 Приїхавши у м. Болехів близько 19.00 год., ОСОБА_3 наказав зупинитись на пагорбі неподалік будинку ОСОБА_18, ОСОБА_8 залишився сидіти в автомобілі, охороняючи його та чекав на повернення ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 Останній згідно відведеної ролі взяв одну із радіостанцій та розмістився на тій частині пагорба, де добре проглядався будинок ОСОБА_18 та дорога до нього, щоб у разі появи сторонніх людей чи автомобілів, передати відповідний сигнал за допомогою рації ОСОБА_3 Останній та ОСОБА_1, озброївшись відповідно пістолетом "Вальтер" та газовим пістолетом, спустились з пагорба. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проникли на подвір'я будинку ОСОБА_18, ОСОБА_1 намагався розбити металеві жалюзі, що закривали вікно, однак йому це не вдалось. Тоді ОСОБА_3 двічі вистрілив з наявного у нього пістолету по дверному замку, відірвав ручку, але двері не відкривались. Після цього ОСОБА_1 розбив одне із вікон в будинку та проник всередину, відчинивши двері. ОСОБА_19 вдалось подзвонити в бар "Цісар" та повідомити про напад на будинок. Через деякий час ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в масках із зброєю в руках вибили двері на горище та вчинили напад на ОСОБА_19, її матір ОСОБА_20 та дітей. Після цього вони, застосувавши насильство, зв'язали липкою стрічкою ОСОБА_19 та ОСОБА_20 і, погрожуючи застосуванням зброї, почали вимагати гроші. ОСОБА_19 повідомила їм де знаходяться гроші, вони ними заволоділи, внаслідок чого потерпілим заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 252349, 78 грн., в особливо великих розмірах, а також знищено їхнього майна на загальну суму 3700 грн., тобто у великих розмірах.
Крім того, ОСОБА_3, організувавши групу, до складу якої увійшли ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, незаконно придбав з метою зберігання та використання при вчиненні нападів обріз двоствольної мисливської рушниці ІЖ-54 16 калібру, обріз двоствольної мисливської рушниці виробництва Іжевського механічного заводу 12 калібру, пістолет "Вальтер" калібру 7,65 мм, пістолет "Астра" калібру 7,65 мм, пістолет калібру 9 мм, виготовлений кустарним способом.
Згідно розробленого та відомого всім учасникам організованої групи плану вказана вогнепальна зброя зберігалась та використовувалась при вчиненні нападів, видавалась її учасникам при вчиненні злочинів. Всім учасникам організованої групи було відомо про факт використання та зберігання зброї та їх дії охоплювались єдиним умислом на незаконне зберігання, придбання, ремонт, передачу вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого на це дозволу.
Маючи умисел на незаконне зберігання, придбання, ремонт, передачу вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого на це дозволу, ОСОБА_1 в складі організованої групи при вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_9 22.12.2000р. у с. Калинові Самбірського району Львівської області використовував обріз двоствольної мисливської рушниці ІЖ-54 16 калібру, обріз двоствольної мисливської рушниці виробництва Іжевського механічного заводу 12 калібру, пістолет калібру 9 мм, виготовлений кустарним способом, не маючи на це передбаченого законом дозволу.
Крім того, 26.12.2001р. згідно розробленого та відомого всім учасникам організованої групи плану при вчиненні нападу на ОСОБА_15, ОСОБА_1 погрожував застосуванням пістолету калібру 9 мм, виготовленого кустарним способом. Крім того, маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї, ОСОБА_1 27.12.2001р. близько 11.00 год. на автодорозі з м. Комарно до м. Дрогобича спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в складі організованої групи зробили 11 пострілів по дорожньому знаку "поворот праворуч" з пістолета "Астра" калібру 7,65 мм.
Крім того, 28.02.2002р. згідно розробленого та відомого всім учасниками організованої групи плану ОСОБА_1 в складі організованої групи спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 при вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_19 у м. Болехові Івано-Франківської області використали пістолет "Вальтер" калібру 7,65 мм з 14 набоями до нього.
На вирок суду подано апеляції прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженим ОСОБА_1 та його захисником.
В своїй апеляції та доповненні до неї прокурор не оспорює висновків суду щодо доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, проте не погоджується із вироком суду у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також внаслідок неправильного застосування судом кримінального закону. Покликається на те, що судом при призначенні покарання не взято до уваги, що при вчиненні злочинів ОСОБА_1 приймав активну організаторську та виконавчу роль, тривалий час ухилявся від слідства, перебував у розшуку, обставин, які б пом'якшували покарання, у справі не встановлено. Щодо неправильного застосування судом кримінального закону, то прокурор звертає увагу, що судом залишено поза увагою, що на момент постановлення оскаржуваного вироку, згідно якого ОСОБА_1 засуджений за ст. 28 ч.3 ст. 195 КК України до арешту строком на шість місяців, минуло понад два роки а тому при постановленні вироку в цій частині суд зобов'язаний був, відповідно до ч.5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.
На підставі викладеного прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.142 КК України (в ред. 1960 року), ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.3 ст.28 ч.1 ст.194, ч.3 ст.28 ст.195, ст.257, ч.3 ст.28 ч.1 ст.263, ч.3 ст.289 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.142 КК України (в ред. 1960 року) 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.3 ст.146 КК України 5 років позбавлення волі; за ч.4 ст.187 КК України 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.3 ст.28 ч.1 ст.194 КК України 1 рік позбавлення волі; за ч.3 ст.28 ст.195 КК України 6 місяців арешту і на підставі ст.49 ч.1 п.1, ч.5 ст.74 КК України звільнити його від призначеного покарання за вчинення цього злочину у зв'язку із закінченням строків давності; за ст.257 КК України 7 років позбавлення волі; за ч.3 ст.28 ч.1 ст.263 КК України 2 роки позбавлення волі; за ч.3 ст.289 КК України 7 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_1 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В апеляції захисник засудженого вважає вирок суду незаконним, винесеним з порушенням ряду норм процесуального і матеріального права та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Покликається на те, що вирок ґрунтується виключно на припущеннях та сумнівних доказах. Вказує, що і органом досудового слідства і судом грубо порушені вимоги ст. 22 КПК України 1960 року щодо всебічності, повноти, об'єктивності дослідження обставин даної справи. Звертає увагу, що єдиною підставою для засудження ОСОБА_1 послужили покази, дані потерпілими та свідками обвинувачення, які не були перевірені в ході судового слідства. Суд при розгляді справи грубо порушив вимоги ст. 257 КПК України 1960 року, не викликав та не допитав в судовому засіданні ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, в той час як захист наполягав на їх виклику та допиті в судовому засіданні. При цьому захист вказує, що в основу обвинувачення покладено лише покази осіб, дані на досудовому слідстві, достовірність яких викликає сумнів та суперечить матеріалам справи. Просить вирок суду скасувати а кримінальну справу направити для проведення додаткового досудового слідства.
Засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції вказує, що кримінальна справа щодо нього сфабрикована органом досудового слідства, а судове слідство проведено з обвинувальним ухилом. Просить вирок суду щодо нього скасувати.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, якій підтримав свою апеляцію та заперечив проти апеляцій засудженого та захисника, виступ засудженого та його захисника на підтримання поданих ними апеляцій, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 367 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи в апеляційному суді є, зокрема, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.
За змістом ст. 370 КПК України 1960 року це такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та справедливий вирок.
Згідно з положеннями ст. 228-232 КПК України 1960 року справа направляється до суду лише після затвердження прокурором або його заступником складеного слідчим обвинувального висновку, або ж складання прокурором нового такого висновку.
Проте, як вбачається із матеріалів справи ( т.2 а.с.350-406), складений слідчим обвинувальний висновок щодо ОСОБА_1 прокурором або його заступником затверджено не було. Іншого обвинувального висновку у справі немає. В описі підшитих та пронумерованих матеріалів справи постанови відповідного прокурора про затвердження обвинувального висновку не значиться. При цьому до матеріалів справи окремо додана постанова в.о. прокурора Львівської області Гураля В.Д. від 04 травня 2011 року про затвердження обвинувального висновку, яка на думку колегії суддів не може бути визнана як офіційний документ і процесуальне рішення, передбачене ст. 229 КПК України 1960 року, оскільки ця постанова не містить печатки і супровідного листа до оригіналу, набрана не на офіційному бланку. При цьому зміст цієї постанови щодо обсягу протиправних дій ОСОБА_1 повною мірою не співпадає з обвинувальним висновком; обвинувачення за ч.3 ст. 28 і ч.1 ст. 194; ч.3 ст. 28 і ч.1 ст. 263 КК України у ній не затверджено, замість інкримінованої слідчими органами ч.3 ст. 289 КК України невмотивовано затверджено обвинувачення за ч.3 ст. 28 і ч.3 ст. 289 КК України.
Згідно ст. 237 КПК України 1960 року, у якій регламентовано питання, які з'ясовуються суддею при попередньому розгляді справи, передбачено, що суддею має бути з'ясовано, зокрема, чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК України.
Відповідно до п.3 ст. 244 КПК України 1960 року за результатами досудового розгляду справи суддя своєю постановою приймає, зокрема, рішення про повернення справи прокуророві .
Проте, як це видно із матеріалів справи, суд першої інстанції при попередньому розгляді справи не дотримався вказаних вище вимог закону, а зокрема не звернув увагу на недодержання прокурором вимог ст. 229 КПК України 1960 року та, всупереч вимог ст. 249-1 КПК України 1960 року, своєю постановою не повернув справу прокурору для усунення виявлених порушень.
Відповідно до вимог кримінально-процесуального закону не затвердження прокурором у визначеному законом порядку обвинувального висновку є підставою для скасування вироку.
Водночас, як встановлено з протоколу судового засідання, суд при розгляді даної справи неповно дослідив обставини справи, допустив істотні порушення кримінального-процесуального закону.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" від 29 червня 1990 року № 5 та ст. 257 КПК України 1960 року суди мають безпосередньо досліджувати всі зібрані по справі докази в умовах відкритого і гласного судового розгляду.
Як вбачається із винесеного судом вироку, суд першої інстанції розцінив як об'єктивні і поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілих, свідків та підозрюваних, які не з'явились до суду. При цьому, як це видно із справи, в судовому засіданні суд обмежився лише оголошенням протоколів допиту цих потерпілих, свідків, підозрюваних .
Проте, на думку колегії суддів, допит зазначених осіб у суді був необхідним, оскільки ОСОБА_1 в ході судового розгляду справи заперечував свою вину у інкримінованих злочинах і йому в судовому засіданні не було надано можливості спростувати свідчення ряду потерпілих, свідків, підозрюваних ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_21, показання яких є ключовими в обвинуваченні ОСОБА_1, чим були порушені його права, передбачені ст. 263 КПК України 1960 року.
Отже, суд порушив право ОСОБА_1 на захист, позбавивши можливості його та його захисника в судовому засіданні особисто ставити запитання вказаним свідкам, потерпілим.
Виходячи зі змісту ст. 370 КПК України, вирок усякому разі підлягає скасуванню, якщо порушено право підсудного на захист.
Захисту такого права вимагає і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (п. та п.3 „d" ст. 6 ), яку ратифіковано Україною. Про обов'язковість застосування положень вказаної Конвенції та порушення її положень неодноразово зазначалось в рішеннях Європейського суду з прав людини за позовами проти держави Україна.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішеннями Європейського суду з прав людини у справі „Корнєв і Карпенко проти України" від 21 жовтня 2010 року, у справі „ Колесник проти України" від 19 листопада 2009 року було визнано, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати, оскільки встановлено, що судом не було допитано ключових свідків обвинувачення, а заявник не мав можливості поставити їм запитання під час судового розгляду. Незважаючи на те, що заявник та його захисник не заперечували проти продовження розгляду справи без допиту зазначених свідків, Європейський суд вважає неможливим розцінювати такі їх дії як опосередковану згоду на використання показань цих свідків, за умови, коли вони стають важливою частиною доказів, покладених в основу обвинувального вироку.
За викладених вище обставин у зв'язку із істотним порушенням судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції зі стадії прийняття її до розгляду.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить перевірити у справі додержання вимог ст. 229 КПК України 1960 року, повно і всебічно дослідити обставини справи, дослідити всі докази у справі, перевірити доводи, які викладені у поданих апеляціях, зокрема щодо неповноти та однобічності досудового та судового слідства, фальсифікації матеріалів справи, невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, неправильного застосування судом кримінального закону та постановити в справі законне і обґрунтоване рішення. Якщо за наслідками нового розгляду справи суд першої інстанції дійде висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у інкримінованих йому злочинах в тому об'ємі, в якому йому пред'явлено обвинувачення, то призначене йому судом покарання слід вважати м'яким.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів
ухвалила :
Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_1 та захисника засудженого - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 вересня 2012 року відносно ОСОБА_1 скасувати а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду зі стадії прийняття її до розгляду.
Судді :
Яременко О.Д. Белена А.В. Партика І.В.