Справа № 1317/1-115/11 Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.
Провадження № 11/1390/439/12 Доповідач : Галин В. П.
17 квітня 2012 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого -судді: Галина В.П.
суддів: Вовка А.С., Березюка О.Г.
з участю прокурора: Шахрайчук Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Радехівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2011 року,
цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, уродженку та жительку АДРЕСА_1, освіта вища, приватного підприємця, одруженої, не судимої за ч. 1 ст. 172 КК України, -
визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу в розмірі сімсот гривень.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, засудженій ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Стягнути із засудженої ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_2 - 2000грн. моральної шкоди.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
За вироком суду, ОСОБА_1, працюючи фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності та яка зареєстрована Радехівською райдержадміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 13.07.2006 року), здійснюючи підприємницьку діяльність в кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_6", що знаходиться в с. Стоянів Радехівського району Львівської області, діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 43, 45, 46 Конституції України, ст.ст. 2, 5-1, 21, 22, 24, 29, 50, 54, 94, 95 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 5, 12, 15 Закону України "Про оплату праці" прийняла на роботу сторожем, без укладення трудової угоди і належного оформлення в Радехівському районному центрі зайнятості працівника ОСОБА_2, жителя с. Стоянів, ІНФОРМАЦІЯ_5 та використовувала його найману працю з грудня 2010 року по 25 лютого 2011 року. Заробітна плата ОСОБА_2 виплачувалася без сплати податків та інших загальнообов'язкових відрахувань, і на нього не поширювались гарантії, передбачені законодавством про працю та соціальне забезпечення.
На даний вирок засуджена подала апеляційну скаргу, в якій просить такий скасувати і справу закрити. З рішенням суду не згідна та вважає його незаконним. Зазначає, що під час досудового і слідства були грубо порушені вимоги кримінально-процесуального законодавства. Зокрема ст. 22 КПК України, щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, що призвело до однобічного, неповного як досудового так і судового слідства в суді першої інстанції у зв'язку з чим не були досліджені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не були допитані всі особи, які спростовували обвинувачення проти неї, не усунуто протиріччя в показаннях потерпілого ОСОБА_2, та свідка ОСОБА_3 Також вказує на те, що як досудове, так судове слідство велося тільки з обвинувальним ухилом. Вказує, що до неї здійснювався психічний тиск, щоб вона визнала свою вину, бо інакше скасували б її як приватного підприємця. Також, зазначає, що при ознайомленні з матеріалами справи їй її не надали в повному обсязі, в матеріалах справи був відсутній протокол судового засідання від 02 листопада 2011 року, а сторінки матеріалів справи не були пронумеровані.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка заперечила апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення.
Висновок суду про доведеність винності засудженої ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Зокрема, засуджена ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України визнала повністю.
Тому, покликання засудженої в апеляції, що на досудовому слідстві та в суді слідство велося тільки з обвинувальним ухилом, на неї здійснювався психічний тиск, щоб вона визнала свою вину є безпідставними і нічим не стверджується.
Натомість її вина у сукупності із зізнавальними показами засудженої стверджується і іншими доказами у справі, які суд пешої інстанції дослідив та навів у вироку.
Доводи ОСОБА_1 в апеляції, що не були допитані всі особи, які спростовували обвинувачення проти неї та, що не усунуто протиріччя в показаннях потерпілого ОСОБА_2, та свідка ОСОБА_3 не ґрунтуються на матеріалах справи. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, свідки ОСОБА_2, та ОСОБА_3 в своїх показах надали аналогічні показання і підтвердили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали у кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_6", що знаходиться в с. Стоянів Радехівського району та належить ОСОБА_1, без укладення трудової угоди. Про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 працювали в барі в с. Стоянів, що належить ОСОБА_1, з грудня 2010 року до весни 2011 року на посадах строжів, в своїх поясненнях підтвердила і свідок ОСОБА_4 (а.с. 13). Аналогічні пояснення надали свідки ОСОБА_5 (а.с. 21), ОСОБА_6 (а.с. 22), ОСОБА_7 (а.с. 23). Свідок ОСОБА_8 пояснила, що з листопада по грудень 2010 року, вона працювала сторожем у кафе-барі "ІНФОРМАЦІЯ_6", що належить ОСОБА_1 В той же час з нею працювали ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (а.с. 24).
Порушень норм кримінально -процесуального законодавства судом першої інстанції не встановлено.
Призначаючи засудженій ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував пом"якшуючі вину обставини, а саме визнання нею вини та щире каяття, по місцю проживання характеризується позитивно, злочин скоїла вперше, суд врахував добровільність її намірів в частині відшкодування шкоди.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок Радехівського районного суду Львівської області є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 366 КПК України, колегія суддів
вирок Радехівського районного суду Львівської області від 02.11.2011 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу самої засудженої - без задоволення.
Головуючий:
Судді: