Справа № 460/3334/13-ц
Провадження №2/460/1266/13
25.12.2013 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Варениця В.С.
з участю секретаря Мідик С.М.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Яворові
цивільну справу за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 міської ради
про визнання частково недійсним розпорядження та свідоцтва про право власності на квартиру,-
05.09.2013 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить постановити рішення, яким визнати частково недійсним розпорядження органу приватизиції ОСОБА_5 міської ради №780 від 17.12.1999 року в частині передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну спільну сумісну власність відповідачів ОСОБА_2та ОСОБА_4, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 17.12.1999 року та визнати за ним поряд з відповідачами право приватної спільної сумісної власності на дану квартиру. Позовні вимоги мотивовано тим, що в порядку безоплатної приватизації відповідачі по справі, які приходяться йому батьками, стали співвласниками спірної квартири, про що він дізнався в липні 2013 року. Він був незаконно позбавлений права на приватизацію через невключення його до складу співвласників квартири, так як 27 серпня 1997 року був тимчасово виписаний з квартири в зв'язку з тимчасовим виїздом на навчання у Національному університеті «Львівська політехніка», за ним зберігалося право на житло і відповідно він мав право на приватизацію спірної квартири.
Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_1 заявлений позов свого довірителя підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяви. Просить позов ОСОБА_6 задоволити.
Відповідач ОСОБА_4 під час розгляду справи заявлений позов визнала та пояснила, що на час приватизації в квартирі були прописані вона та чоловік ОСОБА_2, який займався приватизацією. На той час син ОСОБА_6 був виписаний з квартири і тимчасово прописаний в гуртожитку політехнічного інституту, де навчався. Чому син не був включений до свідоцтва про право власності на квартиру пояснити не може. 17 липня 2013 року вона з чоловіком розлучилися і під час сварок чоловік став заявляти, що син ніякого права на квартиру немає, так як квартира на нього не приватизована.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений позов заперечив, пояснив, що дійсно спірна двохкімнатна квартира була отримана на підставі ордеру по місцю його роботи на сім'ю з трьох чоловік: він, колишня дружина та син ОСОБА_6 На час навчання в інституті син виписався з квартири і прописався в гуртожитку. В той час він з дружиною займалися приватизацією квартири і ними було отримано свідоцтво про право власності на квартиру на нього та дружину. Про приватизацію квартири синові було добре відомо, так як з другого року навчання в інституті син фактично проживав в м.Новояворівську та їздив на навчання в м.Львів. Також в
2
2006 році, коли син прописувався в квартирі, він звертався до нього як до власника квартири за дозволом на прописку. Так як синові було відомо з часу приватизації та з 2006 року, що квартира приватизована на нього та дружину, то позивач пропустив строк позовної давності. На цій підставі просить в позові відмовити.
Від відповідача ОСОБА_5 міської ради як органу приватизації надійшло письмове клопотання про розгляд справи у відсутність представника міської ради.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що двохкімнатна квартира АДРЕСА_1 належала до державного житлового фонду, знаходилася на балансі ОСОБА_5 міської ради і основним квартиронаймачем даного житла являлася відповідач ОСОБА_2, членами його сім'ї були дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_6
Згідно розпорядження органу приватизиції ОСОБА_5 міської ради за №780 від 17.12.1999 року на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вищевказана квартира була передана у приватну спільну сумісну власність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з видачею останнім Свідоцтва про право власності на квартиру.
Також судом встановлено, що в зв'язку зі вступом до Національного університету «Львівська політехніка», позивач ОСОБА_6 був тимчасово виписаний зі спірної квартири та прописаний в гуртожитку на час навчання з 11.09.1997 року по 06.02.2003 року, що стверджується архівною довідкою НУ «Львівська політехніка» №69-43-583 від 15.07.2013 року, довідкою №175 від 07.07.2013 року та фактично визнаєтся сторонами.
Відповідно до ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім'ї понад шість місців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
А ст.ст.5, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. В порядку приватизації передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.
Таким чином, судом встановлено, що дійсно на час приватизації спірної квартири за позивачем ОСОБА_6 зберігалося на час навчання право на дане житло, однак він письмової згоди на передачу квартири у власність в порядку приватизації не дава, також був безпідставно не включений до списку членів сім'ї наймача на право приватизації квартири.
Щодо заяви відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні про застосування до даного спору закінчення строку позовної давності, оскільки про факт приватизації спірної квартири позивачу ОСОБА_6 було відомо з часу її проведення, а в листопаді 2006 року позивач звертався до нього як до власника квартири за дозволом на реєстрацію в спірній квартирі, то суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про зстосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, ст.261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивачу ОСОБА_6 було достовірно відомо з часу проведення приватизації
3
спірної квартири, що він не включений до списку осіб, яким передана квартира у приватну спільну сумісну власність, чим було порушено його право на приватизацію, враховуючи твердження позивача в позовній заяві та його представника в судовому засіданні, що про порушення свого права позивач дізнався в липні 2013 року та з цього приводу в липні 2013 року звертався за письмовими довідками до НУ «Львівська політехніка».
Також твердження відповідача ОСОБА_2 про надання ним в листопаді 2006 року дозволу на вселення та реєстрацію позивача в спірній квартирі не може свідчити про достовірність відомостей позивача про проведення приватизації квартири без включення його до списку осіб, яким передана квартира у приватну спільну сумісну власність, оскільки чинним законодавством, а саме ст.65 ЖК України, також передбачено право наймача в установленому порядку за письмовою згодою усіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона у цивільній справі зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір, доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено, що приватизація спірної квартири була проведена з порушенням норм чинного законодавства, позивач на час проведення приватизації в зв'язку з тимчасовим вибуттям з займаного жилого приміщення на період навчання зберігав право на житло і відповідно мав право на приватизацію спірної квартири, про порушення свого права позивач дізнався в липні 2013 року, відповідно підстав для застосування до даного спору спливу позовної давності суд не вбачає, порушене право позивача підлягає судовому захисту, а тому заявлені позовні вимоги слід задоволити.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 213 ЦПК України, суд,-
позов задоволити. Визнати недійсним розпорядження органу приватизиції ОСОБА_5 міської ради за №780 від 17.12.1999 року в частині невключення гр.ОСОБА_6 до списку осіб по передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну спільну сумісну власність.
Визнати часткого недійсним (в 1/3 частині) Свідоцтво про право власності на квартиру (будинок) №46 в будинку №1 по вул.Шептицького в м.Новояворівську Яворівського району Львівської області на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яке було видане 17.12.1999 року ОСОБА_5 міською радою та зареєстроване в Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та ЕО у реєстровій книзі за №4002 кн.15.
Визнати за гр.ОСОБА_6 право приватної спільної сумісної власності, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання, через Яворівський районний суд Львівської області.
Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.