Справа № 407/6357/13-ц
2/407/1950/13
27 грудня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі
головуючого судді Філіпенко Л. П.
при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на домоволодіння
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору дійсним та визнання права власності на домоволодіння, в обґрунтування якого посилається на те, що квітні минулого року він придбав у відповідача домоволодіння, яке розташоване за адресою м. Антрацит вул.. Якубовського № 22 і складається з житлового будинку з побутовими спорудами, що належали на праві спільної часткової власності його матері ОСОБА_3, яка померла 27 березня 1993 року, та рідному брату ОСОБА_4, який помер 17 грудня 2003 року. ОСОБА_3 володіла ? часткою домоволодіння на підставі свідоцтва про власність (реєстр №3558), та 1/6 часткою на підставі свідоцтва про право на спадщину (реєстр №3556), ОСОБА_4 був власником 1/6 частки домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину ( реєстр №3556), усі свідоцтва видані ОСОБА_5 міською державною конторою 28 серпня 1979 року після смерті ОСОБА_6. Відповідач є власником 1/6 частки цього домоволодіння, але він свідоцтво не отримав, але після матери та брата відповідач фактично вступив у володіння спадщиною шляхом її фактичним прийняттям, він мешкав за місцем відкриття спадщини протягом чотирьох років. Реалізуючі свій намір придбання вищевказаного домоволодіння з побутовими спорудами в квітні минулого року ОСОБА_1 звернувся до відповідача і, домовившись з ним про ціну та всі інші істотні умови договору купівлі-продажу, сплатив йому повну вартість будинку в сумі 20000 грн. На підтвердження правочину ОСОБА_2 надав йому розписку, у якій пообіцяв нотаріально посвідчити укладений між ними договір купівлі-продажу після отримання свідоцтва про право на спадщину. Під час складання договору купівлі продажу були присутні свідки які зможуть у судовому засіданні підтвердити факт укладання угоди. Вже минуло більш ніж півтора року з цього моменту, позивач фактично володіє цим нерухомим майном, вкладає кошти в її капітальний ремонт. Але у серпні 2013 року ОСОБА_1 при розмові з відповідачем зрозумів, що він від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу відмовляється. Це змушує ОСОБА_1 звертатися до суду за захистом порушеного права з позовом, у якому він просить визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 22 по вул. Якубовського у місті Антрациті, укладений 13 квітня 2012 року між ним і відповідачем ОСОБА_2 та визнати за ним право особистої власності на цей житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
У судове засідання сторони не з'явилася, просять розглянути справу за їх відсутністю, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, ОСОБА_2 позов визнав (а.с. 28,29).
Дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги ОСОБА_1 підлягаючими задоволенню.
При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін, що згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
При досліджені і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що дійсно свідоцтва про право власності за № 132 від 16 лютого 1962 року, виданого Б - ОСОБА_5 райкоммунхозом на підставі рішення Б- Антрацитівської районної ради № 35 від 10 лютого 1962 року на підставі ОСОБА_6 був власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 22 по вул. Якубовського у місті Антрациті. 31 жовтня 1976 року він помер, після його смерті ОСОБА_5 міською державною конторою 28 серпня 1979 року були видані свідоцтва - ОСОБА_7, його дружині на ? частку домоволодіння на право власності за законом (реєстр №3558), та 1/6 частку на право на спадщину за законом (реєстр №3556), ОСОБА_4, його сину, на 1/6 частку на право на спадщину за законом ( реєстр №3556), відповідач як другий син померлого є власником також 1/6 частки цього домоволодіння, але він свідоцтво не отримав (а.с. 4-7). ОСОБА_3 - мати відповідача померла 27 березня 1993 року (а.с.8), його рідний брат ОСОБА_4 помер 17 грудня 2003 року (а.с.9).
Згідно статті 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, подружжя та батьки. Відповідно до ст.1262 Цивільного Кодексу України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід з боку як з боку батька, так і з боку матері. Оскільки відповідач прийняв спадщину після смерти та брата, він є єдиним спадкоємцем у встановленому законом порядку (ст. 1296 ЦК України), тобто він фактично є власником домоволодіння з побутовими спорудами за адресою місто Антрацит, вулиця Якубовського, будинок 22.
Між сторонами 13 квітня 2012 року була досягнута письмова домовленість про купівлю-продаж за 20 000 грн. цього житлового будинку, у договорі сторонами були обговорені всі істотні умови договору: ціна, питання вселення в житловий будинок до оформлення угоди, а також усе, пов'язане з оформленням документів у нотаріальній конторі (а.с. 16-17), позивач цілком виконав всі обов'язки покупця, зокрема зробив цілком оплату за житловий будинок, що підтверджується письмовою розпискою відповідача (а.с.18).
Ст. 328 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності володіння майном, зокрема те, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Цією же нормою визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Позивач правомірно, є єдиним власником нерухомого майна - житлового будинку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 22 по вул. Якубовського у місті Антрациті, і обмеження цього права трактується ст.ст. 1297, 1299 Цивільного кодексу України, що не дає змоги нотаріально оформити передачу права власності у зв'язку із ухиленням відповідача від оформлення у нотаріуса необхідних документів.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
ОСОБА_1 передав продавцю - відповідачу ОСОБА_2 гроші, він їх прийняв, ціна майна визначена за погодженням сторін, позивачу передано продане майно, ключі від дверей, тобто сторони домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу.
Ст. 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. За ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним
Але ч. 2 цією же статті 220 Цивільного кодексу України встановлено: якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
За ст. 392 Цивільного кодексу України власник може заявити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається.
Тому суд вважає, що сукупність доказів по справі вірогідно підтверджує, що визнання за ОСОБА_1 права приватної власності на житловий будинок № 22 по вул. Якубовського у місті Антрациті, є законним та обґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215,224-233,294 ЦПК України, ст.ст. 16, 204, 220, 392, 528, 655, 657, 1261, 1262 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на домоволодіння - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з побутовими спорудами № 22 по вул. Якубовського у місті Антрациті, укладений 13 квітня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право приватної власності на нерухоме майно - житловий будинок «А» з сеньми «а» за № 22 по вул. Якубовського м. Антрацит Луганської області, загальною площею 27,8 кв.м., житловою - 11,7 кв. м. з побутовими спорудами: кухнями «Б» и «В» з тамбуром «в», сараями - «Г, Д, Е», погрібом «Ж», споруди, огорожі - №1-2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду ОСОБА_8