Справа № 406/7430/13
Провадження № 2/406/2650/13
05 грудня 2013 року Алчевський міський суд Луганської області в складі:
головуючого - судді Колядова В.Ю.
при секретарі Помогаловій І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Алчевську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій відповідача щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором незаконними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо перерахування суми кредиту,
16.09.2013 року представник позивача звернувся до суду з первісним позовом, посилаючись на те, що 20.02.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LGALGІ0000003556, за умовами якого останній отримав кредитні кошти в сумі 101000 грн. 00 коп. зі сплатою 15 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту до 20.02.2021 року.
Позивач виконав умови договору в повному обсязі, відповідач в свою чергу порушив умови договору, внаслідок чого станом на 05.08.2013 року має заборгованість в сумі 340888 грн. 05 коп., яка складається з: 91637 грн. 88 коп. - заборгованість за кредитом; 123417 грн. 39 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 94842 грн. 96 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором та 30989 грн. 82 коп. - штрафні санкції.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 20.02.2008 року укладено договір іпотеки № LGALGІ0000003556.
Згідно договору іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 64,20 кв.м., житловою площею 38,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира належить на праві власності відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло № 17787, виданого 09.06.2006 року Головним управлінням економіки і ринкових відносин Алчевської міської ради Луганської області.
В зв'язку з чим представник позивача просив суд звернути стягнення на квартиру загальною площею 64,20 кв.м., житловою площею 38,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № LGALGІ0000003556 від 20.02.2008 року) між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомомсті, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.
В ході розгляду справи, 05.12.2013 року, представник позивача уточнив позовні вимоги в частині вимоги про виселення та просив суд виселити відповідачів, а саме ОСОБА_1 та його дружину ОСОБА_2, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на слідуючи обставини.
20.02.2008 року між сторонами укладено договір іпотеки № LGALGІ0000003556, відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у сумі 101000 грн. 00 коп., а позичальник прийняти, належним чином використати та повернути кредит в зазначеній сумі, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15 % річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
Згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 24.09.2008 року останній в односторонньому порядку змінив процентну ставку у бік збільшення, а саме з 15 % до 25 % річних, посилаючись на те, що особливостями договору про іпотечний кредит є наявність умов про три сторони в особі державної іпотечної установи України (ДІУ).
Крім того, в січні 2009 року позивачем за зустрічним позовом було отримано лист від банку від 25.12.2008 року щодо збільшення процентної ставки з 01.02.2008 року до 30 % річних. Додаткових договорів з банком позивач не укладав, не підписував та заперечував проти збільшення процентної ставки, що призвело до вищевказаної суми заборгованості.
За таких обставин позивач ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача щодо підвищення процентної ставки з 15 % до 30 % за кредитним договором № LGALGІ0000003556 від 20.02.2008 року незаконними. Зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» вчинити певні дії щодо перерахування суми кредиту, яку потрібно виплачувати ОСОБА_1 з урахуванням процентної ставки у розмірі 15 % річних, яка діє відповідно до договору № LGALGІ0000003556 від 20.02.2008 року.
Представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності від 02.09.2013 року, у судовому засіданні уточнений первісний позов підтримала в повному обсязі, наполягала на його задоволенні, зустрічний позов не визнала та просила відмовити в повному обсязі, про що надала суду заперечення на позов (а.с. 80-82, 85-86). Крім того, представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 у клопотанні від 05.12.2013 року просить застосувати строк позовної давності, та у зв'язку з його спливом відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 було відомо про обставини, на які він посилається у зустрічній позовній заяві, ще в момент отримання першого листа від банку у 2008 році, а з позовом про визнання дій відповідача щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором незаконними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо перерахування суми кредиту він звертається лише зараз - поза межами строку позовної давності.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засідані свій зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити, первісний позов не визнав у повному обсязі, про що суду надав заперечення до позову (а.с. 50).
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у судовому засідані первісний позов не визнала, про що суду надала заперечення до позову (а.с. 51).
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що первісна та зустрічна позовні заяви є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні зазначала, що відповідно до укладеного кредитного договору № LGALGІ0000003556 від 20.02.2008 року та договору про іпотечний кредит № LGALGІ0000003556 від 20.02.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 101000 грн. 00 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 20.02.2021 року під 15 % річних. Також стверджувала, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПриватБанк і відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 20.02.2008 року уклали договір іпотеки № LGALGІ0000003556. Згідно з договором іпотеки відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 64,20 кв.м., житловою площею 38,20 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира належить на праві власності відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло № 17787, виданого 09.06.2006 року Головним управлінням економіки і ринкових відносин Алчевської міської ради Луганської області.
Пунком 1.3.1 іпотечного договору заставна вартість предмету іпотеки визначена у розмірі 151500 грн. 00 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитодавець зобов'язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Представник позивача стверджувала, що банк належним чином взяті на себе за кредитним договором зобов'язання виконав, надавши позивачу кредит в сумі 101000 грн. 00 коп., проте суду не надав, копію меморіального ордеру на видачу готівки.
За правилами ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Судом встановлено, що договір про іпотечний кредит (а.с. 11-14) та іпотечний договір (а.с. 19-22) укладені в письмовій формі та підписані сторонами власноручно.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Вказана норма пов'язує укладення договору не лише з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору, але і з наданням цій згоді належної форми.
Аналізуючи наведені законодавчі норми, суд зробив висновок, що сторонами було досягнуто згоди з однієї чи усіх істотних умов договору, і такій згоді надано належної форми, тому договори вважаються укладеними (що відбулися).
Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
В судових засіданнях представник позивача посилався про наявність у сторін договірних зобов'язань, проте суду навіть не надано графіку погашення кредиту, тобто не доведено до якої щомісячно дати та в якому розмірі за кредитним договором визначена сума щомісячного платежу, а з розрахунку заборгованості (а.с. 5-7) взагалі не зрозуміло, коли та які суми були нараховані до сплати та сплачені відповідачем ОСОБА_1
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 сплачує частково заборгованість по кредиту.
Статтями 33, 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Отже, оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, тому банк - іпотекодержатель, вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку».
Однак судом було встановлено, що відповідно до п. 8.9 договору про іпотечний кредит, сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом в бік збільшення, але не більше ніж на 1 пункт та лише в разі настання, зазначених в цьому пункті договору, обставин.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимоги про виселення відповідачів, суд виходить з наступного.
Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто позовні вимоги банку в частині виселення боржника зі спірного будинку на цей час стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Крім того, в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому ч.ч. 2 і 3 цієї ж статті встановлений певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку». Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Проте, суду не було надано у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України доказів на підтвердження того, що відповідач або інші особи, добровільно відмовляються звільнити житлове приміщення.
Що стосується зняття осіб з реєстраційного обліку, дана вимога не є такою, що підлягає розгляду та вирішенню при розгляді справи у порядку цивільного судочинства. Разом з тим, на виконання ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у тому числі, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою) є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про підвищення процентної ставки слід зазначити наступне.
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 3.5 правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2005 року № 168, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.
Такі випадки, а також порядок підвищення процентних ставок та їх граничні розміри, були визначені сторонами при укладенні кредитних договорів.
Так, обставинами, які відбулися за час дії кредитних договорів, належним чином підтверджені і є підставами для підвищення процентних ставок за діючими кредитними договорами, є такі події: зміна облікової ставки НБУ; зміна курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміна середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_1 направлялися позивачем листи від 24.09.2008 року (а.с. 72) та від 25.12.2008 року (а.с. 74) з повідомленнями про підвищення процентних ставок.
Посилання ОСОБА_1 на прийняття 12.12.2008 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким встановлено, що розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, судом не приймаються до уваги. Оскільки вказаний Закон набув чинності з 10.01.2009 року, а виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, всі рішення банку в будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки є неправомірними лише з 10.01.2009 року.
Судом встановлено, що позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 процентна ставка була підвищена спочатку з 10.10.2008 року. Друге підвищення відбулося на підставі рішення банку про підвищення процентної ставки від 25.12.2008 року, направлено рекомендований лист від 31.12.2008 року (а.с. 66), в якому вказано, що з 01.02.2009 року відсоткова ставка збільшиться. Тобто банк спочатку прийняв рішення, надіслав повідомлення, а потім підвищив процентну ставку, що не супречить закону.
Крім того, ОСОБА_1 після підвищення процентної ставки сплачував кредит за підвищеними процентами без будь-яких додаткових угод, отже це свідчить про те, що позивач за зустрічним позовом прийняв умови договору про підвищення процентної ставки.
Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову у зв'язку з його необгрунтованістю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79-81, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 550, 611, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення та виселення, та позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання дій відповідача щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором незаконними та зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо перерахування суми кредиту, відмовити у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Алчевський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення повного рішення, тобто з 10 грудня 2013 року.
Головуючий суддя В.Ю. Колядов