Справа № 361/7345/13-к Головуючий у І інстанції Рабець М.Д.
Провадження № 11-кп/780/643/13 Доповідач у 2 інстанції Семенцов
Категорія 4 30.12.2013
іменем України
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Семенцова Ю.В.,
суддів Костенко І.В., Полосенка В.С.,
при секретарі Вороніної А.В.,
за участю прокурора Скрипки І.М.,
захисника адвоката ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 12013100130002046 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гоголів Броварського району Київської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 14.06.2010 року Броварським міськрайонним судом Київської області за ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 3, 70 КК України до 4-х років позбавлення волі, 15.11.2012 року умовно-достроково звільнений від відбуття покарання з не відбутим строком 1 рік 4 місяці 9 днів,
визнано винним за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частково не відбуте покарання за попереднім вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.06.2010 року у виді 6-ти місяців позбавлення волі і остаточне призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Цивільні позови прокурора в інтересах держави задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Київської обласної клінічної лікарні 28835 грн. 27 коп. та на користь Броварської центральної районної лікарні 2343 грн. 46 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3, -
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_2 в період умовно-дострокового звільнення від відбуття покарання вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_3 за наступних обставинах.
05 травня 2013 року приблизно о 16-й годині, ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_2 вступив в конфліктну ситуацію з потерпілим ОСОБА_3, причиною якої послужило алкогольне сп'яніння, який почав висловлюватися на адресу ОСОБА_2 образливими та нецензурними словами. В процесі виниклої конфліктної ситуації обвинувачений ОСОБА_2, бажаючи заподіяти ОСОБА_3 тілесні ушкодження, умисно наніс останньому один удар коліном правої ноги по обличчю ОСОБА_3, коли той сидів навприсядки на бетонному бордюрі. В подальшому обвинувачений ОСОБА_2 наніс декілька ударів кулаками рук по голові та один удар тулубу ОСОБА_3, в результаті чого останній впав на землю та не міг чинити опору. Через декілька хвилин ОСОБА_3 підвівся на ноги та знову присів на бетонний бордюр, продовживши висловлюватися на адресу ОСОБА_2 нецензурними та образливими словами, що і послужило причиною того, що до нього знову наблизився ОСОБА_2 та наніс декілька ударів кулаками рук по його обличчю, в результаті чого ОСОБА_3 впав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, скориставшись безпорадним станом потерпілого, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наказав ОСОБА_3, який знаходився у лежачому на землі положенні, зняти із себе верхній одяг та із застосуванням запальнички підпалив його брюки, які в палаючому стані кинув на тулуб ОСОБА_3, спричинивши йому фізичні та моральні страждання, що супроводжувались особливим болем для потерпілого. Внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, у вигляді підшкірної гематоми в правій тім'яній області, саден на обличчі, забою головного мозку, лівосторонньої субдуральної гематоми об'ємом близько 120 куб.см. з компресією серединних структур головного мозку: термічних опіків полум'ям III-Б ступеня приблизно 21% поверхні тіла (обличчя, передньої поверхні тулуба, промежини, зовнішніх статевих органів, верхніх та нижніх кінцівок) з розвитком некрозу та муміфікації м'яких тканин 2-5 пальців лівої кисті (проведена ампутація пальців) та опікового шоку тяжкого ступеня, опікової токсемії, септико токсемії, які згідно висновку судово-медичної експертизи №105 від 31.07.2013 року, як кожне взяте окремо, так і у своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити у зв'язку з неповнотою судового розгляду та кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 121 КК України. Зазначає в апеляційній скарзі, що він не підпалював одяг потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав опіки. Крім того не погоджується з розміром витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вирок суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції обґрунтував вирок на доказах, досліджених під час судового розгляду та оцінив докази в їх сукупності, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин провадження, відповідно до вимог закону.
Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 121 КК України підтверджується:
показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 05 травня 2013 року він разом з обвинуваченим святкували Пасху, випили майже один літр горілки та пішли в с. Богданівку, де приєднались до знайомих, з якими також вживали спиртне. У нього виник конфлікт з ОСОБА_2, який почав його бити, завдавши 6-7 ударів в голову і ногами по тілу. Від отриманих тілесних ушкоджень втратив свідомість;
показаннями свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що 05 травня 2013 була очевидцем конфлікту між обвинуваченим і потерпілим та бачила як ОСОБА_2 наносив удари руками і ногами по голові і тілу потерпілого ОСОБА_3 ;
показаннями свідка ОСОБА_5, який пояснив, що 5 травня 2013 року був очевидцем конфлікту між обвинуваченим і потерпілим та бачив, як обвинувачений ОСОБА_2 бив потерпілого ОСОБА_3 Від нанесених обвинуваченим ударів потерпілий втрачав свідомість. Далі обвинувачений зняв з потерпілого штани і запальничкою підпалив їх та футболку на тілі потерпілого. Крім ОСОБА_2 потерпілого ніхто інший не бив та не палив його одягу;
Вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується також:
рапортом помічника оперативного чергового Броварського МВ від 05.05.2013 року, згідно якого 05.05.2013 року о 23 год. 20 хв. надійшло повідомлення по телефону від чергової медсестри Броварської ЦРЛ про те, що на приймальне відділення доставлено ОСОБА_3 з опіками різного ступеня ( т. 1 а.с.19);
довідкою Броварської ЦРД № 3082 від 05.05.2013 року, згідно якої ОСОБА_3 госпіталізовано з опіковим шоком в реанімаційне відділення ( т. 1 а.с.25);
протоколами огляду місця події, згідно яких встановлено місце побиття потерпілого ОСОБА_3( т.1 а.с.20-23);
довідками головного лікаря, згідно яких потерпілий ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в Київській обласній клінічній лікарні (т. 1 а.с.57-59);
висновком експерта № 105 від 31.07.2013 року, згідно якого у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, у вигляді підшкірної гематоми в правій тім'яній області, саден на обличчі, забою головного мозку, лівосторонньої субдуральної гематоми об'ємом близько 120 куб.см. з компресією серединних структур головного мозку; термічних опіків полум'ям ІІІ-Б ступеня приблизно 21% поверхні тіла (обличчя, передньої поверхні тулуба, промежини, зовнішніх статевих органів, верхніх та нижніх кінцівок) з розвитком некрозу та муміфікації м'яких тканин 2-5 пальців лівої кисті (проведена ампутація пальців) та опікового шоку тяжкого ступеня, опікової токсемії, септикотоксемії, які як кожне взяте окремо, так і у своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.( т. 1 а.с.65-69).
Суд першої інстанції зазначив, що доводи обвинуваченого ОСОБА_2, що він не підпалював одяг потерпілого ОСОБА_3, внаслідок чого останній отримав опіки, спростовуються наведеними доказами.
Щодо доводів захисника, що прокурором не надано підтверджуючих документів в обгрунтування цивільних позовів, суд зазначив, що вони спростовуються тим, що при подачі позовних заяв прокурором надані довідки та калькуляції розрахунків лікування потерпілого в лікувальних закладах.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК України оцінивши досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочині.
Судом першої інстанції вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, вчинене способом, що має характер особливого мучення.
Дані висновки суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, ґрунтуються на вимогах закону та відповідають матеріалам провадження, а тому доводи обвинуваченого, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України є безпідставними.
У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статі (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_2 у виді позбавлення волі, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, що є тяжким, особу винного, який раніше судимий і вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі, врахував обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України.
Враховуючі, що обвинувачений ОСОБА_2 після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 за даним вироком, обґрунтовано, на підставі ст. 71 КК України приєднав до цього покарання частково не відбуте ним покарання відповідно до вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2010 року, згідно якого ОСОБА_2 був засуджений за ст. ст. 185 ч. 3, 186 ч. 3, 70 КК України до 4-х років позбавлення волі та був, відповідно до постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 листопада 2012 року, звільнений 15 листопада 2012 року умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 4 місяці 9 днів.
Суд першої інстанції, встановивши, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми злочинними діями завдав потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких останній перебував на лікуванні в Броварській центральній районній лікарні та в Київській обласній клінічній лікарні, відповідно до вимог ст. 128 КПК України розглянув пред'явлені прокурором в інтересах держави цивільні позови до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, розмір яких був доведений в судовому засіданні на підставі доданих до позовних заяв калькуляцій витрат, та прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення повністю вказаних цивільних позовів, стягнувши з ОСОБА_2 на користь Броварської центральної районної лікарні 2343 грн. 46 коп. та на користь Київської обласної клінічної лікарні 28835 грн. 27 коп. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3
Доводи обвинуваченого, зазначені в апеляційній скарзі, що не надано доказів на підтвердження витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3, є надуманими. Як зазначив суд першої інстанції, до позовних заяв прокурора додано довідки та калькуляції вартості лікування потерпілого в лікувальних закладах ( т. 2 а.с. 24, 25, 28).
Таким чином, вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, є обґрунтованим і належним чином мотивованим, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 жовтня 2013 року
щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Головуючий
Судді