Справа № 356/391/13-ц Головуючий у І інстанції Дудар Т.В.
Провадження № 22-ц/780/7209/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник
Категорія 26 26.12.2013
Іменем України
26 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.
та секретаря Микитенко Д.А.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Березанського міського суду Київської області від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - орган опіки та піклування виконкому Березанської міської ради, відділ у справах громадянства , міграції, реєстрації фізичних осіб Баришівського РВ ГУ МВС України у Київській області про визнання дій з підвищення процентної ставки неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом та просило, в рахунок погашення заборгованості, звернути стягнення на квартиру ОСОБА_1, загальною площею 42,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки та виселити її та інших осіб, які проживають у вказаній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 28 березня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 35000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % річних, з кінцевим терміном повернення 28 березня 2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 28 березня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно до якого відповідачка передала в іпотеку банку належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає, що оскільки відповідачка ОСОБА_1, не виконує належним чином умови кредитного договору і станом на 06.02.2013 року утворилась заборгованість у розмірі 36 439, 30 дол. США, то, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу та виселення відповідаки з вказаної квартири.
Також, у червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом де просила визнати неправомірними дії ПАТ КБ «ПриватБанк» з підвищення процентної ставки, зобов'язати позивача відновити відсоткову ставку до розміру 10,08% та зробити перерахунок по кредитному договору.
23 жовтня 2013 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк»- Андрійченко В.М. надав суду першої інстанції клопотання про залишення їх позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 23 жовтня 2013 року вказане клопотання задоволено та залишено без розгляду позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та виселення.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 24 жовтня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо підвищення процентної ставки по кредитному договору № К3Р0GK15005576 від 28 березня 2007 року неправомірними.
Зобов'язано ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити з 02 жовтня 2008 року відсоткову ставку у розмірі 10,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом відповідно до умов зазначеного договору та зробити перерахунок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриваБанк» (далі -банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (далі - договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 35 000 доларів США з метою придбання квартири, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % річних та кінцевим терміном повернення 28 березня 2027 року.
28 березня 2007 року, для забезпечення виконання умов договору, між банком та відповідачкою було укладено договір іпотеки, відповідно до якого остання передала в іпотеку банку належну їй квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27-30).
02 жовтня 2008 року позивачем в односторонньому порядку було підвищено відсоткову ставку за користування кредитними коштами з 10,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом до 13,2 % (а.с. 8-12).
Згідно з п.п. 2.3.1 кредитного договору Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США (а.с. 20).
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що банк не надав суду доказів щодо належного направлення повідомлення ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки, а тому вимоги відповідачки є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року.
Пунктом 2.3.1 кредитного договору встановлено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в України, та наведені умови для цього які ОСОБА_1 не оскаржуються. При цьому банк зобов'язаний направити позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати набрання сили зміненої процентної ставки.
Як на доказ належного повідомлення боржника про зміну процентної ставки, представник позивача надав суду першої інстанції копію листа, у якому зазначено про зміну відсоткової ставки з 10,08 % річних на 13,2 % (а.с. 148).
При цьому, позивач не надав хоч будь-яких належних доказів направлення вказаного листа на адресу ОСОБА_1, відсутні копія реєстру відправки листів або рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, зі змісту листа про зміну процентної ставки вбачається, що у разі незгоди із вказаними змінами кредитного договору ОСОБА_1 повинна звернутися з письмовим повідомленням до банку у строк не пізніше 24 вересня 2008 року, однак вказаний лист датований 29 вересня 2008 року, що автоматично позбавило ОСОБА_1 можливості відреагувати на зміну відсоткової ставки в установлені строки (а.с. 148).
Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо дати прийняття банком рішення про підвищення відсоткової ставки, її розміру, та відсутні відомості коли, ким та в зв'язку з чим було прийнято рішення про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором.
Також, з виписки про погашення заборгованості за кредитом від 21.06.2013 року та копій квитанцій про погашення кредиту за спірним договором, не вбачається, що ОСОБА_1 з 02.10.2008 року почала сплачувати проценти за новою відсотковою ставкою.
А тому, вищезазначене спростовує доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 з 02.10.2008 року сплачувала відсотки за новою ставкою і, на його думку, необхідно вважати пропозицію прийнятою ОСОБА_1 а правочин вчиненим, оскільки відповідачка не змінила розміру щомісячного платежу після підвищення відсоткової ставки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 було відомо про збільшення процентної ставки і вона, прийнявши її, почала погашати кредит більшими сумами є безпідставними та необґрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не надав жодних доказів направлення повідомлення відповідач про підвищення відсоткової ставки, та з урахуванням ст.ст. 212-213 ЦПК, ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Доводи позивача про пропуск строків позовної давності відповідачем є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_1 не була повідомлена про зміну відсоткової ставки належним чином, то строки позовної давності нею не пропущені.
Також, вимоги апеляційної скарги про задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки представник банку в суді першої інстанції заявляв клопотання про залишення без розгляду свого позову, яке було задоволено ухвалою Березанського міського суду Київської області від 23 жовтня 2013 року.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий: Я.С. Мельник
Судді: Л.А. Волохов
Ю.О. Матвієнко