Справа № 2-1492/12 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.
Провадження № 22-ц/780/6403/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк
Категорія 45 27.12.2013
іменем України
26 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Панасюка С.П.,
суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,
при секретарі: Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошових коштів, -
У вересні 2013 року позивач звернулися до суду із вказаним позовом. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 20 листопада 1993 року між сторонами був укладений шлюб.
02 червня 1999 року за кошти позивача, подружжям була куплена квартира за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира була оформлена на відповідача.
01 квітня 2008 року брат позивача, ОСОБА_3 на підставі довіреності продав вказану квартиру за 425000 грн.
Позивач стверджує, що грошові кошти, отримані від продажу квартири за спільною домовленістю сторін були покладені на відкриті на ім'я відповідача депозитні рахунки, що знаходяться у Латвії.
Шлюб між відповідачем та позивачем розірваний 12 лютого 2010 року.
Між сторонами будь яких домовленостей з приводу розміру частки у праві спільної сумісної власності не укладалося.
Тому вважає, що йому належить на праві власності частина коштів, отриманих від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, що була набута сторонами за час шлюбу між ними.
Просив суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину грошових коштів у розмірі 212500грн., отриманих від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ? частину грошових коштів у розмірі 212500грн. отриманих від продажу вище зазначеної квартири.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено, у зв'язку з недоведеністю позивачем того, що кошти не були отримані та були використані не інтересах сім»ї.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року, та ухвалити нове рішення яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошових коштів задовольнити, з підстав порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що за час перебування в зареєстрованому шлюбу сторонами була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1. Вказана квартира була оформлена на відповідача.
01.04.2008 року зазначена квартира була продана відповідачем, під час перебування сторін у шлюбі, від імені якої діяв на підставі довіреності від 29.01.2008 року ОСОБА_3. Вказана обставина підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 01.04.2008 року, та довіреністю від 29.01.2008 року (а.с.6-8).
З п.1.4 договору купівлі-продажу квартири вбачається, що квартира є спільною сумісною власністю відповідача з її чоловіком ОСОБА_1.
На час відчуження квартири сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, та в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтвердив, що ОСОБА_1 надавав письмову згоду на продаж квартири.
Між сторонами по справі будь-яких домовленостей з приводу розміру часток у праві спільної сумісної власності не укладалося.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Апелянт не надав безспірних доказів того, що відповідач використала кошти отримані з продажу квартири в особистих цілях, або поза інтересами сім'ї.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не ґрунтуються на вимогах закону і висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог не спростовують.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: