Справа № 369/6049/13-ц Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.
Провадження № 22-ц/780/6687/13 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко
Категорія 26 27.12.2013
Іменем України
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сліпченка О.І.,
суддів: Олійника В.І., Іванової І.В.,
при секретарі : Власенко О.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору ,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
У червні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що 26 травня 2008 р. між нею та відповідачем був укладений Договір про надання споживчого кредиту в розмірі 100 000 доларів США, споживча вартість яких складала 485 000 для споживчих потреб. У відповідності до кредитного договору, зобов'язання Позивача за Договором забезпечується іпотекою нерухомого майна (квартирою), що розташована за адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Щорса, 10. Позивач зазначає, що внаслідок зміни економічної ситуації в Україні та поглиблення світової фінансової кризи відбулося значне коливанням курсу іноземної валюти, про що сторони не могли передбачити в момент укладення оспорюваного договору.
Просила розірвати кредитний договір.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2013 року відмовлено в задоволенні позову.
У апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону з наступних підстав.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. І ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ч .1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження своїх позовних вимог позивач надала лише ніким не засвідчену ксерокопію договору про надання споживчого кредиту № 11350960000 від 26 травня 2008 року , яка не є доказом порушення прав позивача.
Тобто, позивач всупереч вимогам ст. ст. 10, 57-60, 64 ЦПК України не надав суду доказів про порушення відповідачем прав позивача, як споживача фінансових послуг, а також інших порушень чинного законодавства. Зокрема не надано доказів про виконання сторонами прийнятих по договору зобов'язань та доказів про їх порушення, доказів про понесені сторонами витрати.
З урахуванням наведеного, оскільки позивач не надав суду доказів тому, що її права, як споживача фінансових послуг порушені зазначеним договором, а також не доведено факту наявності в момент укладення оспорюваного договору всіх чотирьох умов, що передбачені ст.652 ЦК України та які дають підстави для розірвання договору, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові. Крім того, слід зазначити, що саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: