Справа № 363/1815/13-к Головуючий у І інстанції Скарлат О.І.
Провадження № 11/780/1002/13 Доповідач у 2 інстанції Шроль
Категорія 39 27.12.2013
Іменем України
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді - В.Р.Шроля,
суддів - О.В. Ігнатюка, Р.М. Гайдай,
з участю прокурора О.М.Скітневської,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_5
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, захисника та засуджених на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 22 жовтня 2013 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Києва, громадянка України, одружена, освіта середня, має на утриманні доньку 1999 року народження, працююча секретарем ТОВ «Грантис», мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за ч.3 ст.309 КК України із застосуванням ст.69 КК України до двох років позбавлення волі,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Києва, громадянка України, освіта середня, не одружена, не працююча, інвалід II групи, проживаюча в АДРЕСА_2, раніше не судима,
засуджена за ч.3 ст.309 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі . Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ ГУМВС України в Київській області по 1 315 грн. 09 коп. за проведення експертиз з кожної. Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_1 09 вересня 2010 року близько 14 години за попередньою змовою між собою на автомобілі «Ніссан мікра» державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, приїхали до с. Хотянівка Вишгородського району Київська область на територію лісосмуги в урочищі «Глядин», де для власного вжитку вирвали та назбирали рослини канабісу, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, які розмістили у два поліетиленові пакети вагою в перерахунку на суху речовину відповідно 2682 г та 3014 г та зберігали при собі і у багажнику автомобіля до виявлення та вилучення їх працівниками міліції.
В апеляції прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості та постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_1 призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі кожній. В обґрунтування апеляції зазначає про безпідставність застосування ст.69 КК України, про неналежне врахування судом ступеню тяжкості вчиненого злочину, що є тяжким, на те, що сукупний розмір наркотичного засобу складає більш ніж 5 кг.
В апеляції засуджена ОСОБА_5 просить вирок змінити та на підставі ст. 69 КК України призначити її покарання, не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що судом не враховано, що вона має на утриманні дочку 1999 року народження, з часу вчинення злочину пройшов значний проміжок часу, ступінь небезпеки її для суспільства значно знизився, крім неї у дочки немає інших родичів, а вона вже відбула покарання у розмірі 1 року 4 місяців, перебуваючи на випробуванні з іспитовим строком за попередніми вироками.
В апеляції та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1 просить вирок змінити та призначити їй покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням, посилаючись на те, що суд не звернув уваги на ті обставини, що вона будучи засудженою за вчинений злочин за попередніми вироками із застосуванням ст.75 КК України сумлінно виконувала обов'язки, покладені на неї судами, є інвалідом ІІ групи з дитинства, в даний час стан її здоров'я значно погіршився, вона хворіє на невиліковну хворобу, за станом здоров'я не працює, має на утриманні тяжко хворого чоловіка, з яким уклала шлюб 23 листопада 2013 року.
Захисник засудженої ОСОБА_1 в апеляції просить вирок змінити та пом'якшити призначене покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, посилаючись на те, що суд не у повній мірі врахував ті обставини, що ОСОБА_1 вину свою у вчиненому визнала у повному обсязі, щиро розкаялась у вчиненому, під час досудового і судового слідства давала послідовні правдиві показання, після вчинення злочину інших проступків не допускала, за попередніми вироками сумлінно виконували обов'язки, покладені на неї судом, сплатила судові витрати по справі, позитивно характеризується, є інвалідом ІІ групи, потребує подальшого лікування, раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалася, активно сприяла розкриттю злочину.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляцію державного обвинувача та заперечила проти задоволення інших апеляцій, засуджених та їх захисників, які заперечили проти задоволення апеляції прокурора та підтримали інші апеляції, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації дій засуджених за ч.3 ст.309 КК України в апеляційному порядку учасниками судового розгляду не оскаржується.
Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 судом першої інстанції визначено з дотриманням вимог ст.50 та ч.3 ст.65 КК України і є достатнім для виправлення засуджених.
Доводи апеляції прокурора про безпідставність застосування до засуджених ст.69 КК України при призначенні покарання, нижчого він найнижчої межі, встановленої у санкції ч.3 ст.309 КК України, на матеріалах справи не ґрунтуються.
Так, з вироку випливає, що суд правомірно застосував положення ч.2 ст.69 КК України і визнав обставинами, що пом'якшують покарання засуджених, такі, що не зазначені у ч.1 цієї статті, які у сукупності із їх щирим каяттям, активним сприянням розкриттю злочину, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а з урахуванням позитивних даних про особи винних дають підстави для застосування покарання, нижчому від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст.309 КК України.
Є такими, що суперечать кримінальному закону твердження прокурора про не врахування загальної маси предмету злочинних дій, оскільки вказана обставина стала підставою для кваліфікації дій засуджених саме за ч.3 ст.309 КК України за ознакою особливо великого розміру.
Зазначені вище обставини свідчать про безпідставність тверджень апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особам винних внаслідок м'якості.
Також є безпідставними апеляційні вимоги засуджених та захисника ОСОБА_1 про зміну вироку внаслідок суворості призначеного покарання, оскільки при обранні заходу примусу засудженим судом першої інстанції у повній мірі врахована ступінь тяжкості вчиненого злочину та особи винних.
Так, суд взяв до уваги відсутність тяжких наслідків злочину, посткримінальну позитивну поведінку засуджених, наявність у них постійного місця проживання, характеристики осіб, відсутність фактів притягнення до кримінальної відповідальності раніше, стан здоров'я та інвалідність ІІ групи ОСОБА_1, перебування на утриманні ОСОБА_5 неповнолітньої доньки.
Укладення шлюбу засудженою ОСОБА_1 з тяжкохворим чоловіком вже після винесення вироку не свідчить про неправомірність судового рішення.
Порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин вирок суду першої інстанції є законним.
Керуючись ст.ст.323,324 КПК України 1960 року, п.п.11,15 розділу «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів
Апеляції прокурора, захисника, засуджених залишити без задоволення, а вирок Вишгородського районного суду Київської області від 22 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - без зміни.
Суддя: Суддя: Суддя: