Справа № 369/1816/13-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.
Провадження № 22-ц/780/6784/13 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко
Категорія 52 27.12.2013
Іменем України
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Сліпченко О.І.
суддів Іванова І.В., Олійник В.І.
при секретарі Власенко О.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по зарплаті та відшкодування моральної шкоди -,
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,
встановила:
У лютому 2013 року позивач звернувся з вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що в лютому 2010 року позивач був прийнятий на роботу на посаду штатного кредитного інспектора ПАТ КБ «ПриватБанк» Київського головного регіонального управління (КГРУ) Департаменту повернення і погашення проблемної заборгованості (в подальшому - Банк) з посадовим окладом - 708 гривень, а з листопада 2010 року - 1.464 гривні.
Між ним та Банком 01 квітня 2012 року було підписано договір доручення. Вважає, що між сторонами продовжились трудові відносини та з 16 квітня по 19 травня 2012 року ГО Банку нарахував йому бонуси у вигляді 233 гривень, замість не врахованої суми погашення по всьому залогірованому за ним списком боржників близько 22 тисяч гривень, тобто повинні були нарахувати 2,2 тисяч гривень.
Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в зв'язку з невиконанням договору між сторонами від 01 квітня у розмірі 20 000 грн. та моральну шкоду у сумі 10 000 грн.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21серпня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 300 (триста) грн. 00 коп..
У своїй апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане рішення, прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, при цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у трудових правовідносинах з Банком, Позивач перебував і після 01 квітня 2012 року, коли між стонами підписано договір доручення, - вимоги якого банком не виконанню. Відмовляючи в задоволені позову в частині стягнення моральної шкоди, місцевий суд вважав, що позивачем не надано доказів, на підтвердження завдання йому такої шкоди.
З такими висновками місцевого суду повністю погодитись не можна з наступних підстав.
Так колегією суддів встановлено, що предметом вказаного позову є заборгованість по заробітній платі в зв'язку з невиконанням договору між сторонами від 01 квітня у розмірі 20 000 грн., та моральна шкода, яку позивач оцінив у 10 000 грн.
Позивач працював на посаді кредитного інспектора в ПАТ КБ «ПриватБанк» з 22.02.2010 року по 30.03.2012 року, а з 01 квітня 2012 року між стонами підписано договір доручення (а.с.104).
На думку позивача відповідач належним чином умови договору не виконала, а тому у позивача виникло право звернутися з вказаним позовом.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судова колегія не погоджується з судом першої інстанції щодо доведеності позовних вимог в частині того, що у трудових правовідносинах з Банком, Позивач перебував і після 01 квітня 2012 року, коли між стонами підписано договір доручення, - вимоги якого банком не виконанню. Докази в підтвердження вказаного предмету позову в матеріалах справи відсувні.
В мотивувальній частині рішення має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті справи, що є складовою вимогою частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ,04.Х1. 50).
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
У матеріалах справи відсутні не тільки докази, які дають підставу вважати, що між сторонами були після 01. 04. 2012 року трудові відносини, що давало підставу суду застосовувати КзПП України та в супереч вищенаведеним положенням місцевим судом не наведено розрахунки про стягнення 20 000 грн.
Крім того, в результативній частині рішення стягнуто з банку матеріальну шкоду, коли предметом позову є заборгованість по заробітній платі в зв'язку з невиконанням договору між сторонами.
За таких підстав, всупереч ст. 3 ЦПК України, позивач не довів факту порушення його прав, адже не надав належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення з Банку на користь ОСОБА_2 грошових коштів з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову. В частині відмови у відшкодування моральної шкоди рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21серпня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення .
В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення коштів - відмовити .
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: