Справа № 357/9982/13-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О.Я.
Провадження № 22-ц/780/6647/13 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко
Категорія 40 27.12.2013
Іменем України
25 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Сліпченка О.І.,
суддів: Олійника В.І., Іванової І.В.,
при секретарі : Власенко О.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2013 року по справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Білоцерківське ОМВК про виселення з житлового приміщення ,-
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
У липні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідач по справі, бувший член сім'ї квартиронаймача ОСОБА_2, зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1. Дане житло перебуває в управлінні Міністерства Оборони України. 21.07.2010 р. між військовим комісаром Білоцерківського ОМВК як наймодавцем і ОСОБА_2, як наймачем було укладено договір щодо отримання службового житла в користування з метою тимчасового проживання разом з членами сім'ї. ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_1 шлюб розірвав, а тому позивач вважав, що відповідач підлягає виселенню з службового приміщення.
Під час розгляду справи17.09.2013 року було залучено в якості третьої особи Білоцерківське ОМВК як наймодавця по договору отримання службового житлового приміщення та 01.10.2013 представником позивача змінив предмет позову мотивуючи тим, що відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні. - просив суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування вказаною службовою квартирою.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право проживання в квартирі АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та прийнято з порушенням норм матеріального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову про виселення з житлового приміщення - відмовити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як бувший член сім'ї квартиронаймача втратила право на проживання в службовій квартирі, так як залишила житло, тривалий час не проживає в нім, має у приватній власності інше помешкання.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав,
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ордера на житлове приміщення №001217, який видано на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 13.07.2010 року за №289, ОСОБА_2 на сім'ю в складі 4-х осіб: він, дружина ОСОБА_1, двоє їх дітей, було надано житлове приміщення площею 48,3 кв.м., а саме квартира АДРЕСА_1. В ордері зазначено, що квартира має статус службового житла, що слідує з копії зазначеного ордера та підтверджується поясненнями сторін. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.02.2010 року та витягу з Реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно Білоцерківського МБТІ станом на 02.02.2010 року, власником даної квартири є держава України в особі КМ України на праві господарського відання Державної іпотечної установи. Дана квартира була передана безоплатно в управління МО України згідно акта прийому-передачі квартир комісією, утвореною відповідно до постанови КМ України №855 від 27.07.2011 р. та наказу МО України №570 від 16.09.2011 року. 21.07.2010 року між командиром військової частини Білоцерківського ОМВК як наймодавцем та ОСОБА_2 як наймачем укладено договір за № 896 щодо отриманого службового житлового приміщення, згідно якого наймодавець надає, наймач приймає в строкове платне користування житлове приміщення з метою тимчасового проживання разом з членами сім'ї: дружина та двоє дітей, строк дії договору - на період проходження служби в Білоцерківському гарнізоні, що стверджується копією цього договору та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 18.06.2013р., яким встановлено зазначені обставини. З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрована за вказаною адресою, але добровільно залишила дане помешкання, більше шести місяців, проживає в помешканні своїх батьків, в АДРЕСА_2. Наведене не заперечував представник відповідача, зазначивши, що відповідач не підлягає виселенню з квартири, так як, фактично, вона не проживає в спірній квартирі. Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 05.04.2013 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Згідно ч.1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселеннями громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Постановою КМ України від 03.08.2006 р. №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, згідно п.п.7-9 якого військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
Відповідно до п. 3.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011 року за №737 (із змінами, внесеними наказом МО України від 12.02.2012 р. за №91), зареєстрованого в Мінюсті України 10.01.2012 року за № 2420337, підлягають виселенню зі службового жилого приміщення без надання іншого житла колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають у ньому після розірвання шлюбу, у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.123 ЖК України порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. До користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73-76,79-83,85,90, частиною шостою ст. 101, статтями 103-106 цього Кодексу.
Згідно ст. 71 ЖК України в разі тимчасового вибуття наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач з 05 квітня 2013 року, з дня розірвання шлюбу, не проживає в спірному житлі, хоча й мала намір змінити договір найму цього жилого приміщення, виділивши собі в користування кімнату, але рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 18.06.2013 р. їй було відмовлено в даному позові. Відповідач не потребує службової квартири, оскільки їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 на підставі договору дарування №2-4003 від 22.06.2007 р., посвідченого Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою. Дане підтверджується довідкою №577 від 02.08.2013 р., наданою КП КОР «Південне БТІ». Крім того, шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 розірвано, відповідач залишила спірну квартиру та не ставила питання про вселення в службову квартиру, не утримує житло, не перебуває в трудових відносинах з Міністерством оборони України.
Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, вірно застосовано положення ст. ст.71, 123 ЖК України, пп. 7-9 Постанови КМ України від 03.08.2006 р. №1081 «Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», п.3.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 30.11.2011 року за №737 (із змінами, внесеними наказом МО України від 12.02.2012 р. за №91), зареєстрованого в Мінюсті України 10.01.2012 року за № 24/20337 та обґрунтовано задоволено позов.
Доводи апеляційної скарги про те, що в спірній службовій квартирі зареєстровані двоє неповнолітніх дітей і це є перешкодою для визнання їх матері такою, що втратила право користування зазначеним житлом не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивач не ставив питання про визнання втратившими право на користування спірною квартирою дітей відповідача, а відповідно до ст.29 ЦК України та ст.ст. 160,161 СК України місце проживання неповнолітніх дітей може бути зареєстроване як за місцем проживання матері так і за місцем проживання батька .
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: