Справа № 2-548/12 Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В.
Провадження № 22-ц/780/6075/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.
Категорія 44 27.12.2013
Іменем України
19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Данілова О.М.,
суддів: Мережко М.В., Суханової Є.М.,
при секретарі: Франюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа: ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на землю, -
ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулися до Васильківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області про визнання рішення Іванковичівської сільської ради та державного акту на право приватної власності на землю недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.02.1980 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб.
31.05.1986 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 після смерті їх матері ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8
18.04.2005 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частинах на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до технічного паспорту зазначеного житлового будинку, ОСОБА_3 є власником 1/12 частини домоволодіння; ОСОБА_4 власником 1/12 частини домоволодіння; ОСОБА_7 власником 1/12 частини домоволодіння; ОСОБА_2 власником ? частини домоволодіння; ОСОБА_5 власником ? частини домоволодіння; ОСОБА_6 власником ? частини домоволодіння.
Зазначає, що на сьогоднішній день Відповідачі заважають позивачам володіти, розпоряджатися та користуватися своєю часткою у спільному майні на власний розсуд.
Відповідно до висновку судово-будівельної експертизи від 22.06.2011 року розділити домоволодіння можливо лише за умови влаштування прибудови та зміни існуючого об'ємно-планувального рішення приміщення.
Однак облаштування ізольованої квартири неможливо, так як власником всієї земельної ділянки площею 0,19 га. для обслуговування будинку є ОСОБА_2
Просили суд, визнати недійсним рішення 6 сесії 22 скликання Іванковичівської сільської ради від 09.09.1995 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,330 га. для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства та визнати недійсним Державний акт серії КВ №3039 від 10.04.1996 року про право власності на земельну ділянку площею 0,330 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2013 року позовні вимоги, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані рішення та державний акт на право власності органом місцевого самоврядування були прийняті та видані без врахування наявності прав власності на будинок АДРЕСА_1, що розташований на спірній земельній ділянці, належній відповідачеві ОСОБА_2, з початку, з 31 травня 1986 року ОСОБА_8, а з 18 квітня 2005 року - його спадкоємцям - позивачам.
З такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та узгоджуються з нормами чинного законодавства з наступних підстав.
Згідно довідки виконавчого комітету Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області №34-02/12 від 22.02.2012 року, в земельно-шнуровій книзі згідно наказу №56 від 15.02.1973 року за ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_1 рахувалась земельна ділянка площею 0,400 га. (а.с. 134).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду з тих підстав, що ОСОБА_2 незаконно та не маючи на те підстав звернулася із заявою до Іанковичівської сільської ради Васильківського району Київської області в якій просила передати їй у безкоштовну приватну власність земельну ділянку площею 0,330 га., що розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства.
На підставі рішення 6 сесії 22 скликання Іванковичівської сільської ради від 09.09.1995 року ОСОБА_2 отримала Державний акт про право приватної власності на землю на її ім'я площею 0,192 га. При цьому сільська рада виділила їй і іншу земельну ділянку площею 0,138 га., якою раніше її мати не користувалася.
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10 травня 2005 року, ОСОБА_2 продала ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,138 га., що розташовується за адресою: АДРЕСА_1, про що на державному акті приватним нотаріусом зроблено відповідну відмітку про перехід права власності на зазначену частину.
Згідно із витягом з державного реєстру земель про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, 07 жовтня 2010 року земельній ділянці площею 0,192 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 присвоєно кадастровий номер 3221483301:01:019:0287 (а.с. 137).
Проданій частині земельної ділянки у розмірі 0,138 га. також було присвоєно інший кадастровий номер.
18 квітня 2005 року, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 по ? частині за кожним.
При переході права власності на будівлю, земельна ділянка в сільській місцевості не передається новому власнику, а надається за рішенням відповідної ради на загальних підставах.
Таким чином, ОСОБА_2 було передано у власність тільки земельну ділянку площею 0,192 га., оскільки її мати не мала земельної ділянки площею 0,33 га. (а.с. 71).
Окрім цього, скасоване судом першої інстанції рішення 6 сесії 22 скликання Іванковичівської сільської ради стосується 86 осіб, яким вирішено питання про надання земельних ділянок.
Судом першої інстанції також скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,33 га., тоді як ОСОБА_2 належить 0,192 га., інші 0,138 га. земельної ділянки продано за договором купівлі-продажу.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Згідно із ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до справи іншу особу як співвідповідача.
У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, суд відмовляє у позові до неналежного відповідача з цієї підстави і не повинен робити інших висновків, щодо обставин справи не пов'язаних із встановленням належності відповідача.
Суд першої інстанції не перевірив належність відповідача у даному спорі, та скасував державний акт на земельну ділянку площею 0,33 га., з якої лише 0,192 га. належить на праві власності ОСОБА_2
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив всі фактичні обставини, що мають значення для справи, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, ухвалив рішення, яке у відповідності до вимог ст. 307 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2013 року необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа: ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право власності на землю відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: