Справа № 361/5619/13-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В.С.
Провадження № 22-ц/780/7260/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник
Категорія 29 26.12.2013
Іменем України
26 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.
та секретаря Микитенко Д.А.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину,-
У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом та просив стягнути з ВАТ "Страхове товариство "Гарантія" на його користь матеріальну шкоду в розмірі 25 500 грн.,витрати на послуги евакуації автомобіля в розмірі 550 грн. та витрати за придбання ліків в розмірі 1 253 грн. 40 коп., стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 21 327 грн. 35 коп. матеріальної шкоди та по 10 000 грн. моральної шкоди з кожного, та витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.12.2009 року на автодорозі Калита-Заворичі в Броварському районі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ГАЗ 33023 414", під керуванням ОСОБА_2, який належить на праві власності ОСОБА_3 та легкового автомобіля ОСОБА_1 «CHEVROLET AVEO TC58U" д.н.з. НОМЕР_6 під його керуванням.
Позивач вказує, що у результаті зазначеної ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2, його автомобіль зазнав пошкоджень і матеріальний збиток завданий йому, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи, становить 68 154,70грн. Також, позивач зазначає, що йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 20 000 грн., яка полягає в значних моральних стражданнях та фізичного болю, яких він зазнав внаслідок ДТП.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 69 958, 10 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 500 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Також з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відшкодування моральної шкоди та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне їх задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак, зазначеним нормам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.12.2009 року приблизно о 14 год. 30 хв. на автодорозі Калита-Заворичі на території Броварського району сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ГАЗ 33023 414", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 (далі - відповідач1), який належить на праві власності ОСОБА_3 та автомобіля "CHEVROLET AVEO TC58U" д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням ОСОБА_1, належного йому на праві власності.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України № 43 А від 02.02.2010 року, матеріальний збиток завданий власнику автомобіля "CHEVROLET AVEO TC58U" внаслідок його пошкодження при ДТП становить 68 154,70 грн.
Згідно ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2013 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, в зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження - закрито. (а.с.9-10).
Судом встановлено, що у результаті вищезазначеної ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 05 від 14.01.2010 року.
Відповідно до квитанції № 032259 від 06.09.2012 року вартість послуги за евакуацію автомобіля позивача становить 550 грн. (а.с.16).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ДТП сталася саме з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем "ГАЗ 33023 414", а його цивільно-правова відповідальність не була застрахована, то саме він і повинен нести відповідальність за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду. .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК майнова шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2013 року про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 вбачається, що останній порушив вимоги п.п. 1.2, 10. Правил дорожнього руху України, не виконав вимоги осьової лінії дорожньої розмітки 1.1 допустив зіткнення з автомобілем позивача, чим спричинив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с. 9-10).
Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП підтверджується матеріалами закритого кримінального провадження № 12043100130000709 від 12.02.2013 року, а саме: протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 06.12.09 року, протоколами огляду транспортних засобів від 06.12.09 року, показами потерпілого ОСОБА_4, показами ОСОБА_2 в якості свідка, показами свідків, висновками експертиз та іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_2
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України та п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 "Про Деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтованого прийшов до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 68 154 грн. 70 коп., підтвердженої висновком експерта № 43 А від 02.02.2010 року, витрат на лікування позивача у розмірі 1 253, 40 грн., витрат на транспортування пошкодженого автомобіля позивача у розмірі 550 грн., оскільки його цивільно-правова відповідальність на час скоєння ДТП не була застрахована.
Посилання апелянта на поліс № ВС/2718422 від 10.12.2008 року колегія суддів вважає безпідставними, оскільки цей договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був укладений не з відповідачем ОСОБА_2, а між ПАТ "СТ Гарантія" та ОСОБА_5, тому, відповідно до діючої на час ДТП ст. 15 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2,як водія, застрахована не була.
Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру завданої позивачу моральної шкоди.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з
урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я
потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих
стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Однак, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, зокрема, вимоги статті 3 ЦК України в частині оцінки категорій добросовісності, розумності та справедливості, не врахував тяжкість тілесних ушкоджень, довготривалість лікування позивача і наслідки таких травм та помилково визначив розмір шкоди, який підлягає до стягнення з відповідача.
Виходячи із принципу розумності та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положень ст.23 ЦК України, з врахуванням доказів та конкретних обставин по справі, доведених позивачем моральних та фізичних страждань, ступінь тяжкості спричинених позивачу тілесних ушкоджень, тривалий час перебування його на стаціонарному лікуванні, колегія суддів приходить до висновку про необхідність встановлення моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2, у розмірі 10 000 грн.
Також, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано роз'яснень, викладених в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року (зі змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 43 А від 02.02.2010 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля позивача становить 89 818,70 грн., а ринкова вартість цього автомобіля з урахуванням зносу на 06.12.2009 року становить 68 154, 70 грн.
Враховуючи, що відшкодуванню підлягає ринкова вартість пошкодженого автомобіля, оскільки вартість ремонту перевищує його ринкову ціну, а розмір збитків дорівнює ринковій вартості автомобіля на час проведення експертизи, то колегія суддів вважає за необхідне доповнити рішення суду першої інстанції та зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 пошкоджений автомобіль "CHEVROLET AVEO TC58U" д.н.з. НОМЕР_6 після відшкодування останнім заподіяної шкоди.
Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Враховуючи вищенаведене, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнення моральної шкоди необхідно змінити, та доповнити вищезазначеним.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2013 року в частині стягнення моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.(десять тисяч гривень).
Зобов'язати ОСОБА_1 після відшкодування збитків передати ОСОБА_2 пошкоджений автомобіль "CHEVROLET AVEO TC58U", державний номерний знак НОМЕР_6.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий: Я.С. Мельник
Судді: Л.А. Волохов
Ю.О. Матвієнко