Справа НОМЕР_2-457/13 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.
Провадження № 22-ц/780/5661/13 Доповідач у 2 інстанції Даценко
Категорія 40 25.12.2013
Іменем України
19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Даценко Л.М.,
суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,
при секретарі Токар Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Державної реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, Вишгородської міської ради Київської області про поділ житлового будинку, зміну ідеальних часток співвласників, визнання недійсним рішення та державного акту про право власності на земельну ділянку, визнання права власності на частину земельної ділянки, поділ земельної ділянки та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Вишгородська міська рада Київської області про тлумачення правочину, зміну розміру часток в спільній частковій власності, визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, поділ житлового будинку в натурі,
встановила:
У листопаді 2008 року позивачка звернулася до суду з даним позовом, який уточнила в ході розгляду справи і в якому посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати сторін ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина за законом на належні їй 3/5 частини жилого будинку АДРЕСА_1. На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.04.1997 року їм з відповідачкою на праві спільної сумісної власності належить 3/5 частини жилого будинку АДРЕСА_1, тобто по 3/10 частини будинку кожній.
Для цього будинок було спеціально розділено капітальною стіною на дві частини для окремого проживання двох сімей, кожна з частин має окремий вихід, передпокій і санвузол, окрему кухню та по дві житлові кімнати, що підтверджується технічним паспортом від 22.04.1997 року, в якому вказано розділення будинку на квартиру НОМЕР_1, загальною площею 52,3 кв. м, житловою площею 26,4 кв. м та квартиру НОМЕР_2 загальною площею 64,0 кв. м, житловою площею 36,1 кв. м.
Інші 2/5 частини будинку належать відповідачці згідно договору дарування від 14.07.1987 року, в якому їхня мати зазначила, що в користування відповідачки переходить частина будинку, яка складається з прихожої 2-1 площею 9,2 кв. м, уборної 2-2 площею 1,3 кв. м, ванної 2-3 площею 3,2 кв. м, кухні 2-4 площею 8,5 кв. м, жилої кімнати 2-5 площею 19,9 кв. м, жилої кімнати 2-6 площею 16,2 кв. м. Надана відповідачці в користування частина складає більше, ніж 2/5 частини будинку.
Після отримання спадщини їм з відповідачкою на праві спільної часткової власності належить спірний жилий будинок АДРЕСА_1, їй 3/10 частин будинку, а відповідачці 7/10 частин вказаного будинку.
Оскільки відповідачка в добровільному порядку не бажає вирішити питання поділу спірного будинку в натурі, то позивачка звернулася в суд з даним позовом, в якому просила поділити в натурі жилий будинок згідно варіанту 1 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 623/884/11-15 від 21 червня 2011 року, виділити їй у натурі приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-5, 1-І, сарай-гараж "Б", 3/10 частин огорожі "1-4", вбиральню "Ж", доріжку "І", навіс "З", відповідачці виділити в натурі приміщення 1-4, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-ІІ, гараж "В", літню кухню та погріб "Г", 3/10 частин огорожі "1-4". Змінити розмір ідеальних часток та визначити, що їй належить 39/100 частин будинку з господарськими спорудами, а відповідачці належить 61/100 частина будинку, тобто збільшивши її частку з 3/10 до 39/100 частин відповідно до технічно обумовлених відхилень та з огляду на неможливість поділу будинку зі збереженням ідеальних часток, та присудити виплату відповідачці грошової компенсації в розмірі 34853 грн. за зменшення її долі в спільному майні.
Також просила визнати недійсними рішення Вишгородської міської ради Київської області від 14 жовтня 1999 року № 230 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,18 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства та державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії ІІІ-КВ № 046465 від 20 березня 2000 року та скасувати його державну реєстрацію.
Визнати за нею право власності на 39/100 частин земельної ділянки площею 0,180 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства та виділити їй у натурі земельну ділянку, вселити її в належну частину спірного житлового будинку, зобов'язати відповідачку не чинити їй перешкод у здійсненні права користування та володіння належними їй частинами будинку та земельної ділянки (т. 3, а. с. 17-25).
Відповідачка звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила на підставі ст. ст. 213 та 637 ЦК України здійснити тлумачення змісту та умов договору дарування від 14.07.1987 року, встановивши, що ОСОБА_3 даним договором подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар та набула право власності на 2/5 частини спірного жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, яка складається з прихожої 2-1 площею 9,2 кв. м, уборної 2-2 площею 1,3 кв. м, ванної 2-3 площею 3,2 кв. м, кухні 2-4 площею 8,5 кв. м, жилої кімнати 2-5 площею 19,9 кв. м, жилої кімнати 2-6 площею 16,2 кв. м, веранди 2-ІІ площею 5,7 кв. м. Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 квітня 1997 року в частині розміру спадкового майна 3/5 частини спірного будинку. Визнати за нею право власності на 31/40 частин спірного будинку з відповідною частиною надвірних будівель та господарських споруд, а за позивачкою - на 9/40 частин, виділити в натурі та передати їй у власність наступні приміщення житлового будинку "А" передпокій 2-1 площею 9,2 кв. м, вбиральню 2-2 площею 1,3 кв. м, ванну 2-3 площею 3,2 кв. м, кухню 2-4 площею 8,5 кв. м, житлову кімнату 2-5 площею 19,9 кв. м, житлову кімнату 2-6 площею 16,2 кв. м, веранду 2-ІІ площею 5,7 кв. м згідно договору дарування від 14.07.1987 року. Розділити в натурі в рівних частках спадкове майно, яке складається з наступних приміщень ванної 1-1 площею 2,5 кв. м, передпокою 1-2 площею 10,0 кв. м, кухні 1-3 площею 8,8 кв. м, житлової кімнати 1-4 площею 9,1 кв. м, житлової кімнати 1-5 площею 17,3 кв. м, сіней І площею 4,6 кв. м (т. 3, а. с. 45-52).
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Поділено спірний будинок з господарськими спорудами зі зміною ідеальних часток співвласників із присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилася, відповідно до варіанту 1 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 623/884/11-15 від 21 червня 2011 року, виділено ОСОБА_2 наступні приміщення: 1-1 площею 2,5 кв.м - вартістю 5383 грн.; 1-2 площею 10,0 кв.м - 21530 грн.; 1-3 площею 8,8 кв.м - 18946 грн.; 1-5 площею 17,30 кв.м - 37247 грн.; 1-І площею 4,6 кв.м - 9904 грн.; сарай-гараж «Б» - 41519 грн.; 3/10 частин огорожі «1-4» - 4225 грн.; вбиральню «Ж» - 3092 грн.; доріжку «І» - 3443 грн.; навіс «З» - 424 грн.
Інші приміщення виділено ОСОБА_1, а саме: 1-4 площею 9,10 кв.м - вартістю 19592 грн.;1-1 площею 9,2 кв.м - 19808 грн.; 2-2 площею 1,3 кв.м - 2799 грн.; 2-3 площею 3,2 кв.м - 6890 грн.; 2-4 площею 8,5 кв.м - 18301 грн.; 2-5 площею 19,9 кв.м - 42845 грн.; 2-6 площею 16,2 кв.м - 34879 грн.; 2-ІІ площею 5,7 кв.м - 12272 грн.; гараж «В» вартістю 40850 грн.; літню кухню «Г» - 12283 грн.; погріб «Г» - 3445 грн.; 7/10 частин огорожі «1-4» - 9859 грн.
Змінено розмір ідеальних часток співвласників та визначено, що ОСОБА_2 належить 39/100 частин зазначеного будинку з господарськими спорудами, а ОСОБА_1 - 61/100 його частин. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34853 грн. компенсації за перевищення її долі в будинку та господарських спорудах.
Для влаштування двох ізольованих квартир зобов'язано ОСОБА_2 замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 житлова кімната площею 9,1 кв.м та 1-5 житлова кімната площею 17,3 кв.м та влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 житлова кімната площею 9,1 кв.м та 2-6 житлова кімната площею 16,2 кв.м.
Вселено ОСОБА_2 у виділену їй частину спірного жилого будинку. Визнано недійсними рішення Вишгородської міської ради Київської області від 14 жовтня 1999 року № 230 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,18 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 та державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії ІІІ-КВ № 046465 від 20 березня 2000 року. Зобов'язано Державну реєстраційну службу Вишгородського РУЮ в Київській області скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,18 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, площею 0,18 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1, відповідно до варіанту 1 Додатку 3 висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 623/884/11-15 від 21 червня 2011 року, виділено ОСОБА_2 в користування 540 кв. м, що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями розподілу 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15- 16-17-18-19-20-21-22-23-1, а ОСОБА_1 виділено в користування 1260 кв. м вказаної земельної ділянки, що має форму неправильного багатокутника і обмежена лініями розподілу 1-2-3-4-5-6-7- 8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-24-25-26-1. Межі розподілу земельних ділянок прокладено по ламаним лініям згідно варіанту 1 Додатку 3 згаданого висновку експертизи.
В задоволенні всіх інших позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов, у задоволенні первісного позову відмовити, посилалася на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що, оскільки поділ спірного жилого будинку з господарськими будівлями технічно можливий з відхиленням від розміру часток кожного власника, тому суд з врахуванням конкретних обставин провів його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації відповідачки, частка якої зменшилась.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності, ОСОБА_2 належить 3/10 його частин на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.04.1997 року, а ОСОБА_1 - 7/10 частин, з яких 2/5 частин на підставі договору дарування від 14.07.1987 року та 3/10 частин згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.04.1997 року.
Крім того, згідно умов договору дарування в користування відповідачки перейшла частина будинку, яка складається з прихожої 2-1 площею 9,2 кв. м, уборної 2-2 площею 1,3 кв. м, ванної 2-3 площею 3,2 кв. м, кухні 2-4 площею 8,5 кв. м, жилої кімнати 2-5 площею 19,9 кв. м, жилої кімнати 2-6 площею 16,2 кв. м. (т. 1 а. с. 146).
Встановлено, що спірний житловий будинок складається з наступних приміщень: 1-1 ванна кімната - 2,5 кв.м; 1-2 передпокій - 10,0 кв.м; 1-3 кухня 8,8 кв.м; 1-4 житлова кімната 9,1 кв.м; 1-5 житлова кімната 17,3 кв.м; 1-І сіни 4,6 кв.м; 1-1 передпокій 9,2 кв.м; 2-2 вбиральня 1,3 кв.м; 2-3 ванна кімната 3,2 кв.м; 2-4 кухня 8,5 кв.м; 2-5 житлова кімната 19,9 кв.м; 2-6 житлова кімната 16,2 кв.м; 2-ІІ веранда 5,7 кв.м; 2-ІІІ веранда 2,9 кв.м; надвірні споруди складаються з сараю-гаражу «Б», гаражу «В», літньої кухні «Г», погрібу під «Г», вбиральні «Ж», огорожі 1-4, доріжки «І», навісу «З», сараю «И». Веранда «III» площею 2,9 кв. м не включається до загальної площі будинку та враховується при поділі будинку, як самочинно прибудова.
Судом встановлено, що відповідачка фактично користується приміщеннями будинку 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6 і чинить позивачці перешкоди в користуванні та володінні своєю частиною спільного будинку.
Відповідно до вимог ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За змістом статей 356, 364 і 367 ЦК України майно, що є в спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками, кожен з яких має право на виділ в натурі частки зі спільного майна або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України, коли подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
За відсутності згоди співвласників питання про поділ спільного майна вирішується судом.
Згідно статей 183, 364, 367 ЦК України виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
Згідно роз'яснень п. п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» поділ жилого будинку можливий за умови, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру), яка відповідає розміру їх часток у праві власності, а також за наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
Встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору прийняв до уваги висновок № 623/884/11-15 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 21.06.2011 року та вважав необхідним при здійсненні поділу будинку обрати запропонований експертом варіант ¹ 1 (т. 2 а. с. 19-37).
Суд дійшов вірного висновку, що згідно зазначеного позивачці слід виділити в натурі відокремлену ізольовану після переобладнання частину спірного будинку - ванну 1-1, передпокій 1-2, кухню 1-3, житлову кімнату 1-5, веранду 1-І, з підсобними приміщеннями - сарай-гараж «Б», 3/10 частин огорожі «1- 4», вбиральню «Ж», доріжку «І», навіс «З», а відповідачці виділити в натурі - житлову кімнату 1-4, передпокій 2-1, вбиральню 2-2, ванну 2-3, кухню 2-4, житлову кімнату 2-5, житлову кімнату 2-6, коридор 2-ІІ, а також гараж «В», літню кухню «Г», погріб під «Г», 7/10 частин огорожі « 1-4».
Крім того, суд дійшов вірного висновку, що такий варіант поділу найбільш відповідає порядку користування приміщеннями, який склався між співвласниками, є найбільш наближеним до їхніх ідеальних часток у праві спільної власності та є найбільш збалансованим при визначенні часток як по площі домоволодіння так і по його вартості і пов'язаний з незначним відхиленням від розміру часток кожного власника, коли в інший спосіб поділити будинок в натурі з виділенням відокремленої частини будинку з самостійним виходом та збереженням ідеальних часток співвласників технічно неможливо.
Тому, з метою розв'язання спору і дотримання прав співвласників суд змінив ідеальні частки сторін у спірному будинку відповідно до технічної можливості поділу будинку, встановивши, що позивачці належить 39/100 частин, а відповідачці 61/100 частина спірного будинку.
При цьому на користь відповідачки на підставі ч. 3 ст. 358 ЦК України суд вірно присудив виплату позивачкою компенсації в сумі 34853 грн. за перевищення її долі в будинку і господарських спорудах.
Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 20.06.2013 року № 11 ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 152 ЖК України надано дозвіл на переобладнання спірного будинку згідно висновків додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 623/884/11-15. Тому, для влаштування двох ізольованих квартир ОСОБА_2 суд вірно зобов'язав здійснити передбачені висновком експерта будівельні роботи - замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 та 1-5 та влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-4 та 2-6.
Вирішуючи спір про вселення суд дійшов вірного висновку про те, що право позивачки на володіння і користування своєю частиною житлового будинку відповідачкою не визнається і цьому чиняться перешкоди.
Встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КВ № 046465 від 20.03.2000 року, виданого на підставі рішення Вишгородської міської ради від 14.10.1999 року № 230, відповідачка є власницею земельної ділянки 0,18 га за вказаною адресою, з яких 0,10 га для обслуговування житлового будинку, а 0,08 га для ведення особистого підсобного господарства. (т. 2 а. с. 104)
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про визнання недійсними рішення Вишгородської міської ради Київської області від 14 жовтня 1999 року № 230 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,18 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 та державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії ІІІ-КВ № 046465 від 20 березня 2000 року та про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, суд дійшов вірного висновку про те, що право позивачки на користування та приватизацію земельної ділянки пропорційно її частки у праві спільної власності, передбачене ст. ст. 118, 120 ЗК України, порушене і має бути захищено.
Відмовляючи в зустрічному позові в частині тлумачення змісту та умов договору дарування від 14.07.1987 року суд дійшов правильного висновку, що ст. ст. 213 та 637 ЦК України 2003 року не регулюють правовідносини, які виникли в 1987 році.
Крім того, оскільки судом першої інстанції не встановлено підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 26.04.1997 року, то суд дійшов вірного висновку про недоведеність та безпідставність зустрічного позову в цій частині та в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 31/40 частину спірного будинку та його поділу з виділенням в натурі пропорційно до вказаної частки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді