Справа № 372/3588/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М.
Провадження № 22-ц/780/7220/13 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.
Категорія 4 24.12.2013
Іменем України
23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Верланова С.М.,
суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,
при секретарі - Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на майно,
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати його, ОСОБА_2, співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 та виділити йому в натурі 1/2 частини зазначеного житлового будинку.
Вимоги позову обґрунтував тим, що 28 вересня 1999 році він разом зі своїм сином ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу придбали житловий будинок по АДРЕСА_1 з метою подальшого його будівництва. Вказаний будинок був придбаний за грошові кошти позивача, оскільки на час укладення зазначеного договору купівлі-продажу відповідачу виповнилось 16 років, який свого доходу не мав і повністю знаходився на утриманні позивача. Позивач зазначав, що 29 червня 2000 року він разом з сином отримали дозвіл на будівництво гаражу та сараю, а 13 жовтня 2000 року вони погодили у відділі містобудування та архітектури Обухівської районної ради план на їх забудову. Вказував, що у 2010 відповідач виставив спірний будинок на продаж, чим порушує його право на житло, набуте ними за спільні кошти за період сумісного проживання однією сім'єю. З наведених підстав позивач просив його позов задовольнити.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року в позові ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28 вересня 1999 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3, який діяв за згодою свого батька ОСОБА_2, був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Обухівської державної нотаріальної контори Клименко О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 4366.
Встановлено, що згідно з рішенням Козинської селищної ради від 29 червня 2000 року №62/8-І «Про дозвіл на будівництво гаражу та сараю в АДРЕСА_1» дозволено відповідачу ОСОБА_3 побудувати на своїй земельній ділянці площею 0,06 га по АДРЕСА_1 сарай та гараж розміром 8Ч16 м.
Також встановлено, що 24 грудня 2007 року на підставі рішення Козинської селищної ради від 03 листопада 2006 року №13/59 ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0569 га, яка розташована по АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів придбання ним житлового будинку АДРЕСА_1, а також щодо його участі у будівництві цього будинку.
При цьому посилання позивача на будівництво сараю та гаражу, не заслуговують на увагу, оскільки їх будівництво не породжує виникнення права власності на частину житлового будинку.
Оскільки вимога про виділ в натурі 1/2 частини зазначеного житлового будинку є похідною від вимоги про визнання цього майна спільною сумісною власністю, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові і в цій частині.
Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову в позові та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді