Справа № 373/3052/13-ц
Іменем України
11 грудня 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд
Київської області в складі:
головуючого судді Овдієнко К.М.
при секретарі Домантович О.П.
з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі-Хмельницькому
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування своїм майном, -
встановив:
Позивачка просить зобов»язати відповідача припинити дії по пошкодженню паркану, який вона має намір встановити між належними їй та відповідачці домоволодіннями відповідно по вул. Шевченка, 46-а та по вул. Фабричній, 5 в м. Переяславі-Хмельницькому.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 вимоги підтримали. Позивачка пояснили, що встановлення паркану необхідне для того, щоб сусідський собака не проникав на територію її господарства.
Відповідачка позов визнала частково - не заперечує проти встановлення позивачкою паркану власними силами та за її кошти, не заходячи на територію земельної ділянки, що перебуває в її користуванні.
З наявних у справі письмових доказів встановлено, що позивачка ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № 2121058 від 08.04.2013 р. є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0661 га. по вул. Шевченка, 46-а в м. Переяславі-Хмельницькому. Її право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Згідно з договором дарування, посвідченим 11.03.1997 р. державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та свідоцтвом про право власності на частку в загальному майні подружжя, виданим цим же нотаріусом 07.03.1997 р., позивачці на праві власності належить домоволодіння, розміщене на цій же земельній ділянці. Її право власності зареєстроване Переяслав-Хмельницьким МБТІ 02.04.1997 р.
Відповідачка ОСОБА_3, згідно з договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 14.10.1997 р., та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.09.2010 р. № 507-12 є власником житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по вул. Фабричній,5 в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області. Її право власності зареєстроване Переяслав-Хмельницьким МБТІ 27.10.1997 р. Присадибна ділянка біля цього домоволодіння не приватизована і перебуває в її користуванні.
Сторони визнали, що з 2008 року між ними існують недобросусідські відносини, які виникли через складену ОСОБА_1 на своєму подвір»ї, але неподалік від будинку ОСОБА_3, купу гною. Спір розглядався в судових інстанціях, 21.10.2008 р. Колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області прийняте рішення, яке набрало законної сили. Спору з приводу визначення межі між земельними ділянками, що перебувають у власності позивача та в користуванні відповідача, немає. Вказана межа існує з 60-х років ХХ століття і на всій її протяжності був встановлений паркан, переважно з листів плоского шиферу, який після набуття власності на домоволодіння належав відповідачеві ОСОБА_3 Восени 2011 р. позивачка ОСОБА_1, без погодження з сусідкою, разом зі своїм сином демонтувала цей паркан, склавши його конструктивні елементи на сусідній земельній ділянці, та на наявних металевих стовпчиках встановила свій паркан з восьмихвильового шиферу, бувшого в користуванні. Невдовзі вказаний паркан демонтувала відповідачка ОСОБА_3, склавши листи шиферу на земельній ділянці позивачки ОСОБА_1 Наслідки таких дій сторін відображає наданий позивачкою фотознімок частини території суміжних земельних ділянок.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються главою 7 розділу Ш Земельного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Відповідно до положень ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлене угодою між ними.
В ст.108 ЗК України зазначено, що у випадку, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
Судом встановлено, що на час демонтажу в 2011 році позивачкою ОСОБА_1 належної відповідачці ОСОБА_3 межової споруди (паркану), яка була встановлена на межі суміжних земельних ділянок, та встановлення на її місці своєї межової споруди, яку пізніше демонтувала відповідачка, суміжні ділянки перебували в користуванні сторін.
Отже жодна з сторін на той час не мала права вимагати від іншої встановлення твердих меж. Однак, виходячи з положень ч.2 ст.108 ЗК України, позивачка не мала права без згоди відповідачки ліквідувати або змінити межову споруду. Відповідачка мала право на відшкодування заподіяних їй збитків, але з даним позовом вона не зверталася до суду.
Позивачка ОСОБА_1, яка в 2013 році стала власником присадибної земельної ділянки, не має права вимагати від відповідачки ОСОБА_3, яка є користувачем земельної ділянки, сприяння встановленню твердих меж між суміжними земельними ділянками та компенсації частини витрат на їх встановлення.
Виходячи із зазначених положень чинного законодавства суд дійшов до висновку, що позивачка може встановити власними силами та за власні кошти паркан по межі належної їй земельної ділянки, без проникнення на територію присадибної земельної ділянки відповідачки.
Враховуючи, що встановлений позивачкою в 2011 році паркан відповідачка демонтувала, з метою попередження аналогічних дій, та керуючись п.3 ч.2 ст.16 ЦК України, суд вважає на необхідне ухвалити рішення про часткове задоволення позовних вимог з урахуванням зазначеного вище застереження.
Суд дійшов до висновку не стягувати з відповідачки на користь позивачки понесені нею судові витрати, враховуючи неправомірні дії останньої по ліквідації існуючої межової споруди, яку вона фактично має намір відновити.
На підставі ст.ст.103,106,108 Земельного кодексу України, керуючись п.3.ч.2 ст.16 ЦК України, ст.ст. 10,60,212-214 ЦПК України , суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні власником права користування своїм майном задовольнити частково.
Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у встановленні паркану на межі належної їй на праві власності земельної ділянки № 46-а по вул. Шевченка в м. Переяславі-Хмельницькому, за умови встановлення його без проникнення на присадибну земельну ділянку № 5 по вул. Фабричній в м. Переяславі-Хмельницькому, що перебуває в користуванні відповідача.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_5