Справа № 382/290/13-ц Головуючий у І інстанції Кисіль О.А.
Провадження № 22-ц/780/7049/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник
Категорія 45 26.12.2013
Іменем України
26 грудня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого - Мельника Я.С.,
суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.
та секретаря Микитенко Д.А.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 01 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна,-
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати будинок АДРЕСА_1 об'єктом спільної часткової власності та визнати за ним та відповідачкою по ? частині вказаного будинку, визнати за ним право власності на автомобілі Toyota Sequoia та Infiniti FX35.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з відповідачкою з 2005 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, вели спільне господарство та мали спільний сімейний бюджет. Позивач вказує, що за період з 2005 по 2010 роки ним було проведено значні покращення житлового будинку АДРЕСА_1, у зв'язку з чим вартість будинку значно збільшилась. Також зазначає, що в 2008 році було придбано два автомобілі - Toyota Sequoia та Infiniti FX35. Вказує, що у 2012 році він уклав кредитний договір, кошти від якого було витрачено на для організації приватного підприємництва відповідачки. Таким чином, позивач вважає, що вказане майно є спільною частковою власністю сторін.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 01 листопада 2013 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинок АДРЕСА_1 Київської області, та на автомобіль марки Toyota Sequoia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Також з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_2, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, та визнати за нею право власності на 12 частини автомобіля марки Toyota Sequoia, 2008 року випуску, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляцію ОСОБА_1 відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Згідно з ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак, зазначеним нормам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2005 року проживали у фактичних шлюбних відносинах, а зареєстрували шлюб 17.12.2011 року.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 06.11.2012 року шлюб між сторонами розірвано.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 Київської області, на підставі договору дарування від 04.09.2004 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу належить автомобіль марки Toyota, модель Sequoia, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_3 відповідачці належить автомобіль Infiniti FX35, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.
01 березня 2012 року між позивачем та ПАТ «Апекс-банк» було укладено кредитний договір № ФКЛ/010312/1, відповідно до якого позивачу було надано кредит у розмірі 240 000 грн.
Задовольняючи позов часткового, суд першої інстанції виходив із того, що вартість спірного будинку, який належить відповідачці на праві власності, була значно збільшена за час спільного проживання, а тому є спільної сумісною власністю подружжя. Суд першої інстанції зазначив, що доказів про присвоєння відповідачкою коштів, отриманих в кредит та автомобіля Infiniti FX35 позивачем не було надано.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно до положення ст. 62 СК якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Із роз'яснень викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року вбачається, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Проте, для застосування передбачених ст. 62 СК вимог, збільшення вартості майна повинно відбуватися внаслідок затрат подружжя і наявним повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкту, його якісних характеристик.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкту в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна, як об'єкту.
Позивач, як на доказ істотного збільшення вартості будинку, надав копії договору підряду про проведення благоустрою території садиби від 19.07.2007 року (Т.1, а.с. 44-47), копії актів виконаних робіт, смети та квитанцій, накладних (Т. 1, а.с. 32-44), але вказані документи не є належними та вагомими доказами саме істотного збільшення вартості спірного будинку відповідачки.
Як вбачається з копії інвентаризаційної справи на житловий будинок АДРЕСА_1, наданої КП КОР «Лівобережне БТІ», що площа спірного будинку та його вартість, з часу коли відповідачка є власником, не змінилася, ніяких добудов до нього не зроблено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів на підтвердження факту істотного збільшення вартості будинку за рахунок вагомих затрат позивача як грошових, так і трудових, ним у передбаченому ст.ст.10,60 ЦПК України порядку ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано.
Проте, суд першої інстанції на зазначене належним чином уваги не звернув, а саме на відсутність належних доказів про істотне збільшення вартості спірного будинку, за час проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах внаслідок спільних трудових чи грошових затрат та, в порушення вимог ст.ст. 60,62 СК, ст. ст. 213, 214 ЦПК, визнав будинок об'єктом спільної сумісної власності, визнавши за позивачем право власності на ? частину будинку.
Відповідно до вимог ст.ст. 3,11,27,31 ЦПК правом визначення предмета та підстави позову, наділений виключно позивач, суд має розглянути справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки за час розгляду справи позивач не заявляв місцевому суду вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю сторін без реєстрації шлюбу, то визнання спірних автомобілів спільною сумісною власністю подружжя, які були придбанні не за час зареєстрованого шлюбу сторін, та його поділ суперечить нормам чинного Сімейного Кодексу України.
Крім того, автомобіль Infiniti FX35 належить на праві власності ОСОБА_2 та зареєстрований за нею, а транспортний засіб Toyota Sequoia належить позивачу та зареєстрований на нього.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_1 права власності на автомобіль Toyota Sequoia, який на час розгляду справи йому і належить, є помилковим та не породжує ніяких юридичних наслідків.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 01 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 про розподіл спільного майна - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий: Я.С. Мельник
Судді: Л.А. Волохов
Ю.О. Матвієнко