Справа № 359/8720/13-ц Головуючий у І інстанції Мельник О.О.
Провадження № 22-ц/780/7089/13 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н.С.
Категорія 52 27.12.2013
23 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Воробйової Н.С.
суддів: Березовенко Р.В., Верланова С.М.
при секретарі Бобку О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Племінний завод «Агро-Регіон» про скасування наказу, стягнення вихідної допомоги, заробітної плати та відпускних, відшкодування моральної шкоди, -
встановила :
Позивачка звернулась до відповідача з названим позовом, посилаючись на те, що вона з 14.07.2010р. до 22.08.2013р. працювала на посаді комірника в ПАТ «Племінний завод «Агро-Регіон» та наказом № 935-к від 22.08.2013р. була звільнена із вищевказаної посади в зв»язку із втратою довір»я на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Підставою звільнення стала нестача 9 тон міндобрива на складі, що було встановлено при проведенні інвентаризації у липні 2013 року.
Вважала звільнення незаконним, оскільки фактично нестачі не існувало, міндобрива у вказаній кількості були вивезені на поля ще в 2012 році, а нестача мала місце лише на папері.
Свої пояснення щодо недостачі міндобрив вона писала під впливом та тиском керівництва; про те, яким чином сталася недостача вона не повідомляла керівництво, оскільки боялася втратити роботу. Більш того, про зазначені обставини було відомо головному агроному, але на час проведення інвентаризації він вже не працював на підприємстві, а до цього, відмовився перерахувати накладні та внести відповідні зміни у звіти.
Вказувала, що вона написала заяву про те, щоб суму недостачі відраховували з її заробітної плати, а 02.08.2013р. вона подала заяву про звільнення із займаної нею посади за власним бажанням. Заяву погодила із керівництвом.. Але потім вона була звільнена з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України наказом № 935-к від 22.08.2013року.
Просила скасувати вищевказаний наказ як незаконний, стягнути з відповідача на її користь тримісячний середній заробіток, що підлягає стягненню з відповідача внаслідок порушення ним законодавства про працю при звільненні, а також не виплачені кошти за дні невикористаної відпустки та заробітну плату в розмірі 1282 грн. 72 коп., які було сплачено згідно її заяви в рахунок погашення недостачі міндобрив.
Крім того, просила відшкодувати завдану їй діями відповідача моральну шкоду, яку вона зазнала внаслідок її незаконного звільнення та яка полягає у її моральних стражданнях, які викликані позбавленням її права на працю та необхідністю, з причин втрати роботи, докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя та життя її неповнолітньої дитини, і яку вона оцінила в розмірі 25 000 грн.
Заперечуючи позов позивачки, відповідач вважав його безпідставним, посилаючись на те, що внаслідок халатності останньої, яка повинна контролювати та обліковувати матеріальні цінності підприємства і з якою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, 9 т. міндобрив не були використані за своїм призначенням, а зникли зі складу підприємства. Позивачка, знаючи про відсутність 9 т міндобрива на складах та маючи можливість повідомити про такий факт, протягом тривалого часу, аж до проведення інвентаризації, такі відомості керівництву не повідомляла, що і стало підставою її звільнення за ч.2 ст.41 КЗпП України.
Будь-якого примусу до позивачки не застосовувалися, вона визнала факт недостачі та написала заяву про відрахування з її заробітної плати коштів на погашення недостачі, але потім відмовилася відшкодовувати кошти. У зв»язку з чим і було прийнято рішення про її звільнення згідно положень КЗпП України.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення вимог матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
По справі встановлено, що ОСОБА_2 наказом № 853-к від 14.07.2010року була прийнята на посаду комірника в ЗАТ «Племінний завод «Агро-Регіон».
Посада позивача передбачала повну індивідуальну матеріальну відповідальність особи, яка її займає, за збереження ввірених матеріальних цінностей підприємства і 14.07.2010 року між нею та підприємством було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с.31).
Судом встановлено що згідно накладної від 01.10.2012р., зі складів ПрАТ «Племінний завод «Агро-регіон» було здійснено вивіз 29 тон міндобрив «Суперагро» NPK-10.26.26, з яких, після внесення на поля, на склади було повернуто 9 т вказаного міндобрива, про що позивачем було здійснено відповідну відмітку у вищевказаній накладній. (а.с.167).
З пояснювальної записки ОСОБА_2 на ім.»я генерального директора ПрАТ ПЗ «Агро-Регіон» від 11.07.2013 року вбачається, що 01.10.2012 року проводилася відпуск та вивезення мініральних добрив Суперагро -10.26.26 на поля (агроном ОСОБА_3). Спочатку водію ОСОБА_4було завантажено 12 тонн добрив, але 9 тонн добрив було повернуто на територію зернотоку із-за погодних умов. За домовленістю з водієм, машину із залишками міндобрив не вивантажували, а на прохання агронома, вона в накладній не ставила відмітку «повернення», а зробила виправлення та зазначила замість відпуску » 29 тонн» - « 20 тонн». Вранці водій виїхав з території зернотоку, 9 тонн міндобрив, як такі що відпущено зі складу, у видатковій накладній не були враховані, відпуск їх не оформлявся. В грудні 2012року., виявивши на складі нестачу 9 т міндобрив «Суперагро» NPK-10.26.26 та знаючи про відсутність відповідних облікових документів на такі міндобрива, вона звернулася до головного агронома з проханням перерахувати накладні та внести в них відповідні зміни, але він відмовився переробляти уже на той час здані звіти і пообіцяв списати 9 тонн міндобрив весною під час внесення добрив на поля. Про факт відсутності вказаних матеріальних цінностей на складі, керівництво підприємства не повідомляла, тому що боялась втратити роботу (а.с.11).
18.07.2013р., під час проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей підприємства, шляхом зважування залишків міндобрив на складах, було встановлено нестачу міндобрив «Суперагро» NPK-10.26.26, в кількості 7 080 кг, з врахуванням маркування на мішку та допусків надлишків товару (а.с.41-46)
Факт існування недостачі 9 тонн міндобрив підтверджується копіями подорожніх та облікових листів (а.с.59-81,83-125), даними зведених даних по видачі, вивезенню та списанню міндобрив НПК, по яких встановлена недостача (а.с.82,137), даними службової записки про рух міндобрива НПК(а.с.126), даними зворотно-сальдових відомостей (а.с.127-136),копіями актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (а.с.138-144), копіями реєстрів накладних (а.с.145;155;165), копіями накладних на переміщення добрив(а.с.146-154;156-164; 166-196).
З заяви ОСОБА_2 на ім.»я генерального директора підприємства від 01.08.2013 року видно, що остання підтвердила наявність недостачі міндобрив «Суперагро» NPK-10.26.26 в кількості 7 080 кг на загальну суму 39140 грн. та просила відраховувати з її заробітної плати частину коштів на погашення недостачі (а.с.55).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №1113 від 22.08.2013 року ОСОБА_2 внесла 1288,72 грн. в рахунок компенсації нанесених підприємству збитків (а.с.27).
Наказом № 935-к від 22.08.2013р. позивачку була звільнена із займаної нею посади на підставі ч.2 ст.41 КЗпП України, в зв»язку із втратою довір»я, з 22.08.2013р.(а.с.8).
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилом п.2 ч.1 ст.42 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваним у випадку, в т.ч. винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору(статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як роз»яснино Пленумом Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення з підстав втрати довір»я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір»я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
З огляду на викладене, колегія погоджується з висновком суду про те, що позивачку було звільнено з роботи у відповідності до вимог закону, оскільки даний висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Колегія суддів погоджується також з висновком суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки суми заробітної плати та виплат за невикористану відпустку, враховуючи, що такі суми були нараховані та отримані останньою, а потім, в добровільному порядку були внесені в рахунок відшкодування заподіяних підприємству збитків в зв»язку із встановленою нестачею міндобрив, що підтверджується наявними у справі доказами.
Суд обґрунтовано вважав голослівними та відхилив доводи позивачки про те, що 9 т міндобрив були повторно, без її згоди, вивезені на поля для використання, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження такого факту остання не надала, а сам факт повернення з поля вказаної кількості міндобрива в машинах, на який посилається позивачка, за відсутності належно оформлених документів на повернення та подальшої видачі зі складу матеріальних цінностей, в розумінні положень ст..57-60 ЦПК України, не можна вважати належними доказами.
Крім того, позивачка з власної ініціативи, не довела до відома керівництва підприємства про вказані вище обставини та мала намір, в майбутньому ( на весні), списати недостачу 9 тонн міндобрив. Про існування факту недостачі матеріальних цінностей, повернення та видачу яких, за твердженням позивачки, належним чином не було оформлено, остання повідомила лише після того, як дізналася про проведення інвентаризації міндобрив на складі у липні 2013 року.
Доводи позивачки про те, що пояснювальні записки вона написала під тиском керівництва підприємства доказами не підтверджено.
З урахуванням викладеного, колегія вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія
Ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: