Справа № 369/5233/13-к
1-369/149/13
іменем України
27.12.2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Лисенка Владислава Вікторовича
при секретарі: Ярмольській І.В.
за участі захисника: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кугаївці Чемеровецького району, Хмельницької області, українця, громадянина України, що має середню спеціальну освіту, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
- у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Гатне Києво-Святошинського району, Київської області, українки, громадянки України, що має середню спеціальну освіту, одруженої, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
- у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України,
ОСОБА_4 обвинувачує ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в тому, що вони на ґрунті неприязного ставлення до неї своїми умисними діями 20.06.2012 року, починаючи з 11 години 30 хвилин до 15 години 30 хвилин, перебуваючи поряд та на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_2 шляхом фізичного втручання, перешкодили у проведенні робіт по капітальному закріпленню відновлених 20.06.2012 року спеціалістами Київської обласної філії Центру ДЗК меж земельної ділянки, у присутності спеціалістів, які провели відновлення межових знаків у відповідності до її державного акта на право власності на земельну ділянку. Вважає, що підсудні вчинили злочин, передбачений ст. 356 КК України, тобто самоправство.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 своєї вини не визнав і суду пояснив, що в 2003 році його дружина - ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку площею 0,40 га. При цьому ніяких конфліктів з ОСОБА_4 у них не виникло. В 2005 році рішенням Гатненської сільської ради йому було виділено земельну ділянку поруч з земельною ділянкою, що належить ОСОБА_4 Коли він приватизував вказану земельну ділянку, ОСОБА_4 без будь-яких питань підписала акт погодження меж земельної ділянки. З 2008 року ОСОБА_4 почала скаржитись, що він порушує її права на користування земельною ділянкою та почала подавати різні позови до суду. Суд визнав недійсними державні акти його та його дружини. В 2011 році він запросив геодезичну службу, яка поставила межові знаки його земельної ділянки. Про приїзд геодезичної організації вони повідомляли ОСОБА_4, але вона не приїхала. Ввечері того ж дня межові знаки його земельної ділянки були зламані чоловіком ОСОБА_4 - ОСОБА_13, крім одного, у вигляді металевої труби, яку ОСОБА_13 не зміг витягти.
20.06.2012 року на запрошення ОСОБА_4 приїхали особи, які встановлювали межові знаки земельної ділянки ОСОБА_4 На той час він вже отримав нове рішення сільської ради про виділення йому цієї-ж земельної ділянки.
Працівники геодезичної служби почали ставити межові знаки на його земельній ділянці. Його дружина накрила межовий знак своєї спідницею та не дозволила його зачіпати. Згодом працівники геодезичної служби поїхали, не встановивши межові знаки на його земельній ділянці, а ОСОБА_4 почала викликати працівників міліції. Геодезична служба не встановила межові знаки в той день, оскільки він не дозволив їм ставити межові знаки на його земельній ділянці. Працівники геодезичної служби хотіли витягнути межовий знак його земельної ділянки, але він їм не дозволив цього зробити.
В судовому засіданні підсудна ОСОБА_3 своєї вини не визнала та суду пояснила, що земельна ділянка, яка на даний час належить ОСОБА_4, належала їй і саме вона продала ОСОБА_4 цю земельну ділянку. Поруч із вказаною земельною ділянко, що належить ОСОБА_4, знаходиться земельна ділянка, яка належить її чоловікові - ОСОБА_2
20.06.2012 року їй зателефонував сусід і повідомив, що на земельній ділянці її чоловіка знаходиться багато людей. Вона пішла на вказану земельну ділянку, її чоловік, пішов за нею.
На їхній земельній ділянці вони побачили, людей, серед яких була ОСОБА_4 які проводили якісь заміри. На її запитання, що вони роблять, вони відповіли, що проводять перевірку. Вони з чоловіком не втручались в їх роботу, а просто стояли на своїй земельній ділянці та спостерігали за тим, що відбувається. Будь-яким чином фізично вони не втручались у їх роботу, лише просили, щоб вони встановлювали межі законно. Вона побачила, що працівники зсунули межу на земельну ділянку її чоловіка на 20 см та почали копати яму на земельній ділянці її чоловіка. Вона стала на цю яму, закрила собою стовпчик, який визначав межу їхньої земельної ділянки і попросила не копати яму на її земельній ділянці.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що 2003 році вона придбала у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,40 га. В 2008 році вона почала виконувати деякі роботи на своїй земельній ділянці та виявила, що межі земельної ділянки відсутні, тому у неї виникла необхідність встановити нові межові знаки. На момент придбання нею цієї земельної ділянки на ній було біля 15 межових знаків - металевих стовпчиків. 20.06.2012 року нею було викликано геодезиста, представників сільської ради та робітників для виконання робіт по відновленню меж земельної ділянки, і бетонуванню межових знаків.
Коли вже були встановлені межові знаки і робітники почали робити підготовчі роботи по бетонуванню їх, прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які почали перешкоджати робітникам та їй у встановленні меж її земельної ділянки, а саме ставили ноги під лопати, закривали собою межові знаки, тобто фізично перешкоджали роботі. В зв'язку з цим вона була змушена викликати працівників міліції та припинити роботи. Підтримала свій цивільний позов, окрім матеріальної шкоди просила стягнути з підсудних моральну шкоду в розмірі по 5 000 гривень з кожного. Моральну шкоду просила перерахувати на користь дитячої лікарні,
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що минулого (2012) року, точно дати та часу вказати не може, коли він перебував на добовому чергуванні в складі слідчо-оперативної групи, він виїжджав на виклик в с. Гатне, Києво-Святошинського району Київської області. Виклик був з приводу того, що заявниця ОСОБА_4 хотіла встановити бетонні стовпчики навколо своєї земельної ділянки. Для цього ОСОБА_4 викликала представників геодезичної служби, які і намагались встановити стовпчики, але власники сусідньої земельної ділянки - подружжя ОСОБА_2 не дозволяло цього зробити. ОСОБА_3 з ОСОБА_2 лаялись з ОСОБА_4, не давали встановити стовпчики, стаючи на місце, де потрібно було копати яму для їх встановлення. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 говорили, що межі земельної ділянки треба визначити через суд. Вони відібрали пояснення, склали протокол огляду місця події і передали вказані матеріали дільничному інспектору міліції для прийняття рішення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що точної дати сказати не може, але пам'ятає, що влітку 2012 року він працював в с. Гатне, Києво-Святошинського району, Київської області за договором, укладеним з ОСОБА_4 і встановлював межі її земельної ділянки. Вони робили заміри встановлювали точки меж земельної ділянки ОСОБА_4 за допомогою спеціальних приладів. Підставою для проведення таких робіт був договір, укладений з ОСОБА_4 Вони визначали межі земельної ділянки на підставі Державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_4 Визначивши межі земельної ділянки вони надали власнику земельної ділянки відповідний технічний звіт. В їхній присутності межові знаки не були забетоновані, вони відмітили точки меж земельної ділянки, після цього у ОСОБА_4 з її сусідами виникла суперечка з приводу меж земельних ділянок. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погоджувались з межами земельної ділянки, які вони встановили.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що точної дати не пам'ятає, але пам'ятає, що влітку 2012 року він в складі слідчо-оперативної групи виїжджав на місце пригоди за зверненням ОСОБА_4 з приводу неправомірних дій подружжя ОСОБА_3, які заважали ОСОБА_4 забетонувати межові знаки її земельної ділянки. На місці події вони виявили робітників, яких найняла ОСОБА_4, які намагались вкопати стовпчики, але їм не дозволяли цього зробити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто заважали працівникам, ОСОБА_3 ставила ноги під лопати робітників. Між подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була словесна суперечка, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснювали, що межі, які встановлює ОСОБА_4 є недійсними, що з даного приводу триває судовий розгляд. Вони опитали ОСОБА_2, ОСОБА_3, з'ясувала, що ОСОБА_4 має намір звертатись до суду з заявою та покинули місце події.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що точної дати згадати не може, але пам'ятає, що влітку 2012 року він виїжджав на земельну ділянку, що належить ОСОБА_9 та був присутнім під час відновлення межових знаків. В той час на земельній ділянці ОСОБА_9 було біля 10 чоловік, серед яких були ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2, працівники геодезичної служби та будівельники. Представники геодезичної служби встановлювали межові знаки, а він робив обстеження земельної ділянки. Між ОСОБА_9 та подружжям ОСОБА_2 виник конфлікт, оскільки останні не погоджувались з межами земельної ділянки ОСОБА_9 ОСОБА_9 та подружжя ОСОБА_2 сперечались на підвищених тонах, бійки між ними не було. Точно сказати, які і хто виконував дії не може, оскільки не пам'ятає. Він виїжджав на обстеження земельної ділянки на заявою ОСОБА_9 та склав за результатами обстеження земельної ділянки акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. Що саме, він зазначав у вказаному акті, не пам'ятає. Чи виявив якісь порушення з боку ОСОБА_9 чи ОСОБА_2, не пам'ятає. Він не вносив завідомо неправдивих відомостей у свій акт.
Крім того, судом були досліджені письмові докази, по справі:
В томі № 1:
- копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2012 року, згідно якої в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2 за ст. 197-1, 129 КК України відмовлено. В порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_4 за ст. 296 КК України відмовлено (а.с.6-7);
- копія договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.09.2003 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_3 продала ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,4002 га. Що знаходиться на території АДРЕСА_3, надану для будівництва та обслуговування жилого будинку - 0,2500 га, ведення ОПГ - 0,1502 га (а.с. 8);
- копія Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.12.2003 року, виданого на ім'я ОСОБА_4 про право власності на земельну ділянку площею 0,4002 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9);
- копія рішення Гатненської сільської ради від 22.09.2009 року за №8/18 про присвоєння адреси земельній ділянці площею 0,4002 га, яка належить ОСОБА_4 та розташована в АДРЕСА_2 (а.с.10);
- копія заяви ОСОБА_4 від 16.06.2012 року про забезпечення явки на належну їй земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 о 11 годині 20.06.2012 року компетентних представників виконавчого комітету Гатненської сільської ради: спеціаліста-землевпорядника с. Гатне ОСОБА_10 та архітектора с. Гатне ОСОБА_11 (а.с. 11);
- копія договору №1229990100083 від 13.06.2012 року на виконання робіт із землеустрою, укладеного між ОСОБА_4 та Київською обласною філією Центру ДЗК на винос в натуру меж земельної ділянки (а.с.12-17);
- копія рахунку № 1229990100083 від 13.06.2012 року на оплату послуг Київської обласної філії Центру ДЗК в сумі 1588, 27 грн. (а.с. 18);
- копія квитанції № 605/з4 від 13.06.2012 року, згідно якої ОСОБА_4 оплатила послуги Київської обласної філії Центру ДЗК в сумі 1588,27 грн. (а.с. 19);
- копія акту від 20.06.2012 року про передачу встановлених межових знаків власнику земельної ділянки - ОСОБА_4 (а.с. 21);
- копія Державного акту від 22.06.2005 року на право власності на земельну ділянку площею 0,1497 га, що розташована по АДРЕСА_3, виданого на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 140).
Крім того, судом були досліджені матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 6011, а саме:
- заява ОСОБА_4 від 20.06.2012 року, в якій вона просить вжити відповідних заходів до родини ОСОБА_2 (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_12), котрі на даний момент перешкоджають мені у проведенні бетонування медових знаків належної їй земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_2 (а.с. 21);
- заява ОСОБА_2 від 22.06.2012 року, в якій він просить порушити проти ОСОБА_4 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч 4 ст. 197-1 КК України та ч 1 ст. 129 КК України (а.с. 6-8);
- протокол огляду місця події від 13.08.2012 року, об'єктом якого являється земельна ділянка АДРЕСА_2 (а.с. 35-36);
- постанова від 10.02.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи по заяві ОСОБА_2 за ст. 197-1; ст. 129 КК України та по заяві ОСОБА_4 за ст. 296 КК України (а.с. 101).
Суд визнає, що підсудні, потерпіла та свідки давали правдиві покази суду, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.
Аналізуючи покази підсудних, потерпілої та свідків, суд встановив наступне.
ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка в АДРЕСА_3, площею 0,4002 га. Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 20.06.2012 року потерпіла ОСОБА_4 реалізуючи своє законне право по володіння земельною ділянкою, запросила на свою земельну ділянку представників Київської обласної філії Центру ДЗК для встановлення меж її земельної ділянки, а також запросила робітників для капітального закріплення вказаних меж. Представники Київської обласної філії центру ДЗК встановили за допомогою обладнання точки, де проходять межі земельної ділянки ОСОБА_4
Після цього робітники, яких запросила ОСОБА_4 мали намір встановити капітальні стовпчики на місці межових знаків, та забетонувати їх. Однак, як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2, який володів сусідньою земельною ділянкою, яка на час конфлікту була спірною, оскільки судом був скасований державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2, разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 перешкодили встановленню капітальних межових знаків, фізичним шляхом, тобто перешкоджали виконанню робіт блокуючи місце проведення робіт власним тілом чи його частинами (ногами). З метою запобігання ескалації конфлікту, робітники змушені були припинити роботу. Таким чином на думку потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили злочин, передбачений ст. 356 КК України, тобто самоправство.
З таким висновком з приводу кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд не може погодитись з наступних підстав.
Згідно ст. 356 КК України самоправство - самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника,
Таким чином з об'єктивної сторони цей злочин полягає у: - 1) самовільному, всупереч встановленому законом порядку вчиненню будь-яких дій; 2) оспорюваність правомірності дій з боку інших осіб; 3) заподіяння такими діями значної шкоди охоронюваним законом інтересам; 4) причинним зв'язком між діями винної особи та значною шкодою. Тобто вчиняючи самоправство винна особа формально має право на вчинення певних дій (отримання заробітної плати, вселення в спірне помешкання, знесення незаконно збудованих споруд тощо), однак, для реалізації такого права законом передбачений інший порядок ніж той, яким діяла винна особа.
Крім того в судовому засіданні також встановлено, що діями підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заподіяно шкоди інтересам ОСОБА_4, оскільки свої зобов'язання за договором, укладеним з ОСОБА_4, представники Київської обласної філії Центр ДЗК виконали в повному обсязі, і отримали оплату в сумі 1588,27 грн. (а.с. 19).
Таким чином з наведеного суд робить висновок, що в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутня об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України. Тому відсутній склад злочину, передбаченого цією статтею.
Вчиняючи дії по перешкоджання ОСОБА_4 в реалізації свого права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчинили дій передбачених чинним КК України, в діях обох сторін конфлікту вбачаються цивільно-правові відносини, і ОСОБА_4 для усунення перешкод в реалізації свого права власності на земельну ділянку має можливість звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.
Тому, оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина підсудних не доведена і вони підлягають виправданню за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України.
У зв'язку із виправданням підсудних суд залишає цивільний позов ОСОБА_4 без задоволення.
Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323-324 КПК України (в редакції 1960 року), суд
ОСОБА_2 визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, та виправдати його за відсутністю в його діях складу цього злочину.
ОСОБА_3 визнати невинуватою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, та виправдати її за відсутністю в її діях складу цього злочину.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_2 у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання після набрання вироком законної сили - скасувати.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання після набрання вироком законної сили - скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 6011, що зберігаються при матеріалах кримінальної справи - повернути до Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення потерпілою, захисником, а виправданими - в той же термін з моменту вручення їм копії вироку.
СУДДЯ: В.В. Лисенко