04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" грудня 2013 р. Справа№ 911/3270/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Гаврилюка О.М.
Корсакової Г.В.
при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.
за участю представників:
від позивача: Бернацька О.В. - представник за довіреністю № 14-113 від 14.05.2013р.;
від відповідача: Коваленко О.М.. - представник за довіреністю № 01-72 від 08.01.2013р.
розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нацональна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.10.2013р.
у справі № 911/3270/13 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Нацональна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія"
про стягнення 1 249 235,99 грн.,
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (далі - відповідач ) 94 650,53 грн. - інфляційних витрат, 778 364,08 грн. - пені, 374894,71 грн. - 3% річних та 7% штрафу у сумі 1326,67 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2013р. було порушено провадження по даній справі, її розгляд призначено на 08.10.2013р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 05.11.2013р. Пунктом 3 резолютивної частини вказаної ухвали було стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України 1700 (одна тисяча сімсот) грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на позивача.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою на неї, яка ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2013р. була повернута заявнику на підставі ч. 2 ст.106 ГПК України.
Не погодившись частково і з рішенням суду першої інстанції від 05.11.2013р., позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.11.2013р. за № 14/2-1828, в якій об'єднав апеляційні вимоги про часткове скасування як рішення суду по даній справі, так і пункту 3 резолютивної частини ухвали від 22.10.2013р.
Так, позивач, зокрема, просив скасувати частково вказану ухвалу, а саме, в частині стягнення в порядку ч. 5 ст. 83 ГПК України з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в доход Державного бюджету України 1700 (одна тисяча сімсот) грн. штрафу з огляду на те, що, приймаючи таке рішення, суд першої інстанції порушив норми процесуального права. На думку апелянта, вирішення зазначеного питання судом можливе лише при ухваленні рішення, а не відкладенні розгляду справи. Крім того, застосування таких санкцій є неправомірним з огляду на те, що вимоги суду були безпідставними, а розгляд справи відкладався не лише через нез'явлення його представника, а й представника відповідача. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу позивача в частині оскарження ухвали суду не надав, у судовому засіданні 23.12.2013р. її вирішення залишив на розсуд суду згідно чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Суд першої інстанції ухвалу від 22.10.2013р. в оскаржуваній частині мотивував тим, що позивачем не надано витребуваних ухвалами суду від 22.08.2013р. та 08.10.2013р. документів. Тоді як останній, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, 08.10.2013р. в призначене судом перше судове засідання не з'явився (поважних причин нез'явлення не повідомив), що зумовило відкладення розгляду справи на 22.10.2013р. А 22.10.2013р., представник позивача хоча і з'явився в судове засідання, витребуваних судом пояснень і доказів не надав. Так, за висновком місцевого господарського суду, ненадання позивачем витребуваного розрахунку пені (по кожному періоду прострочення (кожному акту) окремо з зазначенням дат початку і закінчення нарахування та кількості днів нарахування пені по кожній сумі з урахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) і пояснень на відзив відповідача, позбавляє суд можливості вирішити спір у встановлені процесуальні строки (що й зумовило чергове відкладення розгляду справи частково оскаржуваною ухвалою).
Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2013р. було порушено провадження у даній справі, її розгляд призначено на 08.10.2013р. та зобов'язано надати вищезгаданий розрахунок пені.
При цьому, судом апеляційної інстанції в цій частині приймаються доводи апелянта стосовно того, що в матеріалах справи наявний деталізований розрахунок ціни позову (який було надано разом із позовною заявою (т. 1, а.с. 73-76), окремим стовпчиком якого (рожевого кольору) виокремлено розрахунки по нарахованій пені за кожен період. А тому, суд першої інстанції не був позбавлений права перевірити самостійно вказаний розрахунок на предмет дотримання вимог чинного законодавства (п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) при розгляді по суті позовних вимог.
08.10.2013р. розгляд справи відкладався, зокрема, через нез'явлення представника позивача та ненадання ним витребуваних документів. У судовому засіданні 08.10.2013р. відповідач надав відзив на позов. Ухвалою від 08.10.2013р. суд першої інстанції також зобов'язав позивача надати письмові пояснення на відзив, який не було надіслано позивачу та зі змістом якого сторона ознайомилася лише 22.10.2013р., про що свідчить напис представника.
При цьому, суд не вирішував питання про продовження строку розгляду позовної заяви на підставі ст. 69 ГПК України з метою надання позивачу часу для виконання вимог суду, а, відклавши розгляд справи (з порушенням процесуального строку), передчасно застосував до позивача відповідні санкції, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зобов'язавши його, зокрема, повторно надати письмові пояснення на відзив, які з урахуванням матеріалів даної справи, за висновками суду апеляційної інстанції не є доказами в розумінні статтей 33, 34, 36 ГПК України, без яких суд першої інстанції не міг би розглянути даний спір.
В цій частині судом апеляційної інстанції приймаються доводи апелянта стосовно того, що, висновок суду (зроблений в оскаржуваній ухвалі від 22.10.2013р.) про зловживання позивачем своїми правами, що призводить до затягування розгляду справи та порушення прав відповідача (який, до того ж, в судове засідання 22.10.2012р. не з'явився), позбавляє суд можливості повно і всебічно вирішити спір у встановлені процесуальні строки, є передчасним.
Частинами першою і другою статті 77 ГПК України передбачено право господарського суду на відкладення розгляду справи, але за умови, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, а саме: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Відкладання розгляду справи оформляється ухвалою, в якій вказується час і місце проведення наступного засідання.
Оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.
Оскарження ухвал або інших процесуальних актів суду, якими не завершується провадження у справі (про прийняття заяв і скарг до розгляду, про призначення судових засідань, про виклик осіб, про витребування документів та інших доказів тощо), крім випадків, прямо передбачених процесуальним законом, не допускається.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень, зокрема, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, в якій містяться імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу мають право оскаржити ухвалу місцевого господарського суду в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.
Так, в ст.106 ГПК України визначено перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду. В цьому переліку відсутній такий вид ухвал як ухвала про застосування штрафу на підставі ст.83 ГПК України, оскільки приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування штрафу в порядку п. 5 ст.83 ГПК України при ухваленні судового рішення.
Разом з цим, доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на п. 3.13 пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
При цьому, зокрема, передбачене пунктом 5 статті 83 ГПК право господарського суду у прийнятті рішення стягнути з винної сторонни штраф у доход державного бюджету України стосується не лише рішень, прийнятих по суті справи, а й ухвал, у тому числі тих, якими розгляд справи не закінчується (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника учасника судового процесу та/абонеподанням ним витребуваних судом матеріалів тощо).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 43 ГПК України, однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до частини другої статті 22 ГПК України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас частиною першою статті 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 ГПК України уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони, учасники судового процесу зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами. Пункт 3.13. пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачає, що, у разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Місцевим господарським судом при застосуванні п.5 ст.83 ГПК України вищевикладене не враховано, що є підставою для скасування ухвали від 22.10.2013р. в оскаржуваній частині.
За таких обставин, ухвала Господарського суду Київської області від 22.10.2013р. по даній справі частково не відповідає нормам процесуального права та підлягає скасуванню в частині стягнення в порядку ч. 5 ст. 83 ГПК України з позивача в доход Державного бюджету України штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Керуючись статтями 22, 33, 34, 36, 43, 83, 91, 93, 99, 101-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нацональна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про скасування частково ухвали Господарського суду Київської області від 22.10.2013р. у справі № 911/3270/13 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.10.2013р. у справі № 911/3270/13 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Нацональна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) в доход Державного бюджету України 1700 (одна тисяча сімсот) грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на позивача, (п. 3 резолютивної частини) скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді О.М. Гаврилюк
Г.В. Корсакова