30 грудня 2013 року Справа № 876/15142/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника громадянина Сирії ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2013 року у справі за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України,
06 листопада 2013 року Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Чопський прикордонний загін) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив примусово видворити за межі території України громадянина Сирії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2013 року вказаний позов повністю задоволено.
У поданій апеляційній скарзі представник відповідача просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не з'ясовано чи є ризики у випадку примусового видворення для життя, безпеки і свободи відповідача. Стверджує, що його примусове видворення призведе до того, що відповідач у своїй країні може стати жертвою катувань, жорстоких або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позов Чопського прикордонного загону, суд першої інстанції виходив із того, що громадянин Сирії ОСОБА_1 31.10.2013 року на підставі ст. 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України у встановленому порядку. Відповідач до компетентних органів держави-члена ЄС та України з приводу отримання статусу біженця або додаткового захисту в Україні не звертався. У нього відсутні документи, на підставі яких він міг би у законному порядку перетнути державний кордон України. Окрім того, ОСОБА_1 визнав факт незаконного перетину кордону України без відповідного дозволу поза межами пунктів пропуску з порушенням норм чинного законодавства України, а також те, що добровільно залишити територію України не в змозі через відсутність коштів та не заперечував проти свого примусового видворення. Тому на підставі п. 3 ст. 29 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» суд прийшов до висновку, що він підлягає примусовому видворенню.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, апеляційний суд виходить із таких міркувань.
Як безспірно встановлено судом, 31.10.2013 року о 19 год. 50 хв. відповідач був затриманий в ході прикордонно-представницької зустрічі за незаконний перетин державного кордону України у складі групи осіб та порушення прикордонного режиму (а.с. 3).
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 документів, які засвідчують його особу, а також матеріальних цінностей не має, в Україні перебуває нелегально та з метою незаконного перетину кордону у напрямку західноєвропейських держав, а його поведінка вказує на очевидне небажання повернутися у країну свого походження.
Покликання апелянта на ту обставину, що обов'язковою умовою для примусового видворення іноземця чи особи без громадянства є попереднє прийняття компетентними органами рішення про примусове повернення іноземця чи особи без громадянства судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» згадана підстава не поширюється на випадки затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Оскільки відповідач був переданий на територію України у встановленому Угодою між Україною та Європейським співтовариством про реадмісію осіб порядку, то дана умова не є обов'язковою для примусового видворення відповідача.
Покликання апелянта на те, що відповідач звернувся за захистом в Україні і не може бути витворений з огляду на поширення на нього вимог Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», на переконання апеляційного суду, не можуть братися до уваги при вирішенні даного спору виходячи з такого.
Відповідно до довідки про звернення за захистом в Україні № 0002748, виданої ОСОБА_1 управлінням ДМС України у Волинській області 04.12.2013 року, вона дійсна до 24.12.2013 року.
На час розгляду справи апеляційним судом строк її дії закінчився, доказів задоволення компетентними органами України звернення відповідача за захистом в Україні або оскарження ним в установленому порядку відмови у наданні такого захисту суду представником відповідача не надано.
Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відомості про особу, повідомлені відповідачем при оформлені у протоколу про адміністративне затримання від 31.10.2013 року та при зверненні за захистом в Україні 04.12.2013 року містять розбіжності щодо країни походження (Сирія-Палестина), а отже викликають обґрунтовані сумніви у їх правдивості та щирості. Жодних документів, які б підтверджували особі відповідача, відсутні і всі відомості отримані лише з його слів.
Відтак, на переконання апеляційного суду, покликання апелянта на необхідність врахування при вирішенні спору Рекомендацій з питання міжнародного захисту щодо осіб, що покидають Сірійську Арабську Республіку від 22.10.2013 року Агентства ООН у справах біженців до уваги брати не слід.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2013 року у справі № 308/19627/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді В.П.Дякович
Л.П.Іщук