19 грудня 2013 р. Справа № 9104/170481/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Матковської З. М., Затолочного В. С.,
за участю секретаря Корнієнко О. А.
представників відповідача Стефанчишин Н. І, Рацин Р. Р.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Західагроінвест» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 2а-1970/2935/12 за позовом ТзОВ «Західагроінвест» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,
1 серпня 2012 року ТзОВ «Західагроінвест» (надалі - ТзОВ «Західагроінвест») звернулось з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Тернопільська ОДПІ), яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 березня 2012 року №0000052303, №0000802304, №0000782304.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 12 січня 2012 року по 8 лютого 2012 року відповідачем проводилась позапланова виїзна перевірка позивача. За результатами перевірки складено акт №1314/23-420/35969591 від 23 лютого 2012 року. На підставі складеного акту відповідачем 6 березня 2012 року було винесено податкові повідомлення-рішення №0000052303 про застосування штрафних фінансових санкцій у сумі 285607,60 грн, №0000802304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 88708,75 грн, №0000782304 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 88751,25 грн, які на думку позивача є незаконними, не відповідають чинному законодавству України та підлягають скасуванню.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився позивач. Подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що під час перевірки відповідачем не перевірялась КОРО, відтак не було підстав для винесення податкового повідомлення-рішення №0000052303. Також зазначає, що при винесенні податкового повідомлення-рішення №000802304 відповідач спирався на помилкові розрахунки, оскільки частина нарахованого боргу є неузгодженим тому що оскаржується в судовому порядку. А твердження на основі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000782304 про те, що позивачем занижено суму скоригованого валового доходу не підтверджується жодними документами.
В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, просили апеляційну залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші особи, які беруть участь у розгляді справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Відповідачем з 12 січня 2012 року по 8 лютого 2012 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача. За результатами перевірки складено акт №1314/23-420/35969591 від 23 лютого 2012 року. В ході перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9, пункту 5.3, статті 5 та підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення позивачем валових витрат та амортизаційних відрахувань за третій, четвертий квартали 2009 року на суму 284004 грн, також встановлено завищення податкового кредиту за лютий-грудень 2009 року на суму 69426 грн чим порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того перевіркою виявлено, що позивачем не включено до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість з вартості послуг по оренді, чим порушено підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за лютий-грудень 2009 року на 1541,00 грн. Згідно з актом перевірки також встановлено порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, а саме неоприбутковано готівкові кошти в сумі 57121,52 грн в касовій книзі.
На основі акту перевірки прийнято податкові повідомлення рішення №0000782304 про сплату 88751,25 грн податку на прибуток, з них 71001 грн за основним платежем та 17750,25 грн штрафних (фінансових) санкцій, №0000802304 про сплату 88708,75 грн податку на додану вартість, з них 70967,00 грн за основним платежем та 17741,75 грн штрафних (фінансових) санкцій та №0000052303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 285607,60 грн.
З аналізу акту перевірки зрозуміло, що позивачем не було подано документи необхідні для проведення перевірки дотримання податкового валютного та іншого законодавства, відтак, при проведенні перевірки позивач не міг документально підтвердити правильність нарахування податку на прибуток, податку на додану вартість та відсутність інших порушень податкового законодавства.
Як причину відсутності документів позивач вказує, що бухгалтерські документи були знищені внаслідок пожежі, яка сталася в приміщенні закритого акціонерного товариства «Агрокомбінат». Даний факт підтверджується актом про пожежу від 18 липня 2011 року.
Однак приймаючи оскаржувану постанову судом першої інстанції вірно роз'яснено, що згідно з пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
Судом встановлено, що на момент здійснення перевірки такого відновлення проведено не було.
Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України роз'яснено, що у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У частинах 1 та 2 статті 9 цього Закону роз'яснено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зважаючи на дані положення відповідачем при винесенні оскаржених податкових повідомлень-рішень правильно застосовано підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Також у підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» роз'яснено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Необхідно також зазначити, що відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення з регулювання обігу готівки», із змінами та доповненнями, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу ТзОВ «Західагроінвест» - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 року у справі № 2а-1970/2935/12 - без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.
Головуючий суддя: Кузьмич С.М.
Судді: Матковська З.М.
Затолочний В.С.
Повний текст ухвали складено 24 грудня 2013 року