27 грудня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/3036/13-а
10:25 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,
представників сторін:
позивача - Марочко Л.І.,
відповідача - не з"явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом прокурора Кіцманського району
до Кіцманської районної ради Чернівецької області
про скасування рішення.
Прокурор Кіцманського району звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення XXII сесії VI скликання Кіцманської районної ради від 12.12.2013 р. №443-22/13 "Про звернення Кіцманської районної ради Чернівецької області".
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор вказував про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Кіцманська районна рада вийшла за межі своїх повноважень, порушила визначений законом порядок скликання та проведення позачергової сесії ради і не дотрималась встановленого порядку попереднього оприлюднення проекту рішення, яке підлягає обговоренню на сесії.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, явку представників не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
12.12.2013 р. XXII сесії VI скликання Кіцманської районної ради прийнято рішення №443-22/13 «Про звернення Кіцманської районної ради Чернівецької області» відповідно до якого на підставі ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішено схвалити звернення до органів державної влади щодо забезпечення підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським Союзом ( а.с.10).
Вважаючи вказане рішення незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, порушує конституційні засади місцевого самоврядування прокурор звернувся до суду із даним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Виходячи з цих конституційних положень у системному зв'язку з положеннями ст. 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002 р. визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 р. № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування).
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
Статтею 43 цього Закону визначено питання, що вирішуються районними і обласними радами на їх пленарних засіданнях, а саме що стосується обрання голови ради, відповідно заступника голови районної ради та першого заступника, заступника голови обласної ради, звільнення їх з посади; утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій; утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї; затвердження за пропозицією голови ради структури виконавчого апарату ради, його чисельності, встановленої відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на утримання ради та її виконавчого комітету; затвердження регламенту ради; затвердження плану роботи ради з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", заслуховування звіту про його виконання; заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає; розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по них; прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законодавством; визначення відповідно до закону кількісного складу ради; прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів; здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування; затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки району, області; прийняття рішень щодо об'єднання в асоціації, вступ до асоціацій та інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також про вихід із них; затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання; затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення; вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників; вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу; встановлення правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зон санітарної охорони джерел водопостачання, обмеження або заборони використання підприємствами питної води у промислових цілях; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів про оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками історії або культури, які охороняються законом;
прийняття за пропозицією відповідних сільських, селищних, міських рад рішень, пов'язаних зі створенням спеціальних вільних та інших зон, зміною у статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку, визначених законом; прийняття рішень щодо делегування місцевим державним адміністраціям окремих повноважень районних, обласних рад; заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень; прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації; прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів; внесення до Кабінету Міністрів України пропозицій щодо голови відповідної місцевої державної адміністрації; надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності; затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради; заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території; встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
Відповідно до ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада приймає нормативно-правові та інші акти у формі рішень лише у межах своїх повноважень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради встановлює Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 р. № 93-IV (далі - Закон № 93-IV).
Приписами ст. 11 цього Закону визначено, що при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має право, в т.ч. на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання.
Відповідно до ст. 13 Закону депутатське звернення це викладена в письмовій формі вимога місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.
Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення Кіцманська районна ради вирішила питання, що перебувають за межами наданих їй законодавством повноважень місцевого значення, зокрема ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка визначає повноваження районної ради.
Також суд зазначає, що згідно приписів ч. 9 та 14 ст. 46 Закону № 280/97-ВР рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради. Порядок проведення скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради, з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.
Суд також констатує, що відновідно до п. 6.1 Регламенту Кіцманської районної ради VI скликання, затвердженого рішенням II сесії районної ради VI скликання №6-02/10 від 09.12.2010 р. (далі - Регламент), згідно якого проекти рішень, що розроблені відповідними розпорядниками інформації, згідно з вимогами Закону України „Про доступ до публічної інформації", оприлюднюються ними не пізніше як за 20-ть робочих днів до дати їх розгляду районною радою на офіційному веб-сайті Кіцманської районної ради, а також можуть публікуватись в друкованих засобах масової інформації, оприлюднюватись на телебаченні та радіо..
Відповідно до пункту 6.2 Регламенту підлягають обов'язковій перевірці спеціалістами з правових питань виконавчого апарату районної ради на відповідність їх чинному законодавству, узгодженість з попередніми рішеннями з цього ж питання та візування.
Проте судом встановлено, що при прийнятті оспорюваного рішення зазначені вимоги не були додержані відповідачем.
Окрім цього, в ході прийняття вище вказаного рішення порушено положення ст.ст. 3 , 4 та 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо обов'язкового попереднього оприлюднення проектів рішень, що підлягають обговоренню на сесії, за 20 робочих днів до дати їх розгляду.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення Кіцманська районна рада Чернівецької області вийшла за межі наданих їй повноважень, порушила визначений законом порядок скликання та проведення сесії ради, винесення на неї питань для обговорення, не дотрималась встановленого порядку попереднього оприлюднення проекту рішення, яке підлягає обговоренню на сесії, наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час вирішення справи відповідач не довів правомірність свого рішення, а тому позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судом не вирішується питання про судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 70-72, 86, 94, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення XXII сесії VI скликання Кіцманської районної ради від 12.12.2013 р. №443-22/13 «Про звернення Кіцманської районної ради Чернівецької області».
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 30 грудня 2013 р.
Суддя Левицький В.К.