Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
24 грудня 2013 р. №820/10856/13-а
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.,
за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.
представників : позивача - Плескач І.С., відповідача - Губської В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек", з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.10.13 № 0001032210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 218126,25 грн. (основний платіж - 174757,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 43369,25 грн.).
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима-Лайт» правопорушення є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягає на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідач, Індустріальна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржуване рішення винесене у відповідності до норм діючого законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" зареєстровано у встановленому законом порядку, як юридична особа, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Індустріальній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та свідоцтвом платника ПДВ.
Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Лайт-Тек» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.12.10 по 30.09.12, валютного та іншого законодавства за період з 24.12.10 по 30.09.12, про що було складено акт № 1589/22.1-06/37458975 від 27.03.13.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.06.13 № 0000762210, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 507 691,75 грн. (основний платіж - 406 420,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 101 271,75 грн.).
Позивач не погодився із визначеним йому грошовим зобов'язанням по податку на додану вартість на суму 418 331,25 грн. (основний платіж - 334 921,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 83 410,25 грн.) та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргами на вищезазначене податкове повідомлення - рішення. За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 21.06.13 № 0000762210 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальну розмірі 200 205,00 грн. було скасовано, в іншій частині вказане рішення залишено без змін.
На зменшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 307 486,75 грн. (основний платіж - 246 256,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 61 230,75 грн.) відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001032210 від 07.10.13.
ТОВ «Фірма Лайт-Тек» оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0001032210 від 07.10.13 в частині визначення йому грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 218126,25 грн. (основний платіж - 174757,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 43369,25 грн.)
Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення в частині оскаржуваної суми слугували відображені в акті перевірки № 1589/22.1-06/37458975 від 27.03.13 висновки відповідача про порушення ТОВ «Фірма Лайт-Тек» вимог абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, які призвели до заниження податку на додану вартість у розмірі 174 757,00 грн. по взаємовідносинам позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптима-Лайт».
Перевіряючи висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відображене в акті від 02.01.13 №1/2201/36814845 судження Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про відсутність ознак реальності вчинення ТОВ «Оптима-Лайт» господарських операцій за період січень - грудень 2011 року, лютий 2012 року - липень 2012 року.
Тобто, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про вчинення платником податків податкового правопорушення, є виключно висновки іншого органу податкової служби про неможливість проведення господарської діяльності ТОВ «Оптима-Лайт».Жодних інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.
Перевіряючи обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, суд встановив, що між ТОВ «Фірма Лайт-Тек» (в якості покупця) та ТОВ «Оптима- Лайт» (в якості постачальника) були укладені договори поставки № 010511/16 від 01.05.11р. та № 190112/3 від 19.01.12р., предметом яких є поставка товару - комплектуючі к світильникам.
За умовами цих договорів постачальник зобов'язаний поставити у строки, передбачені Договором, а покупець зобов'язаний прийняти товарно-матеріальніцінності (товар) та оплатити їх. (п.1.1 Договорів) Ціна, найменування та перелік товару, що поставляється вказується у накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.3 Договорів). Постачальник та покупець погоджують до моменту виставлення рахунку постачальником умови поставки. В разі відсутності такого погодження покупець самостійно визначає перевізника та спосіб вивозу товару зі складу постачальника (п.3.3 Договорів)
Відповідно до договорів ТОВ «Оптима - Лайт» поставляв ТОВ «Фірма Лайт-Тек» комплектуючі к світильникам на загальну суму 1 048 541,76 грн., у т.ч. ПДВ - 174 756,96 грн.
Зазначені господарські операції ТОВ «Фірма Лайт-Тек» з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними. (а.с. 1-66, 86-106 т. 2).
Факт транспортування товару за замовленням позивача підтверджується товарно - транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи. (а.с. 67-85 т.2)
Отримання товару здійснювала уповноважена на те особа за довіреностями, що були зареєстровані в реєстрі довіреностей на отримання ТМЦ за період з 01.05.11 по 31.12.11р. та з 01.03.12 по 31.07.12р., що міститься в матеріалах справи. (а.с. 156,157 т.2)
Оплата за отриманий товар за договорами № 010511/16 від 01.05.11р. та № 190112/3 від 19.01.12р. була проведена у безготівковій формі, що підтверджується виписками банку по рахунку ТОВ «Фірма Лайт-Тек» та даними акту перевірки. (а.с. 158-185 т. 2)
Оприбуткування отриманого товару здійснювалось на підставі вищезазначених первинних документів, в бухгалтерському обліку придбаний у ТОВ «Оптима- Лайт» товар відображався на рахунку 202 "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби", що підтверджується оборотно - сальдовими відомостями за червень, липень, вересень 2011 року та за квітень, травень, червень,липень, вересень та жовтень 2012 року. (а.с. 107-155 т.2)
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ці вимоги деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що вони за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними документами юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.
Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.
Норми п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, суми сформованого податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі спірних договорів та відповідають вимогам п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Також, судом встановлено, що постачальник товару, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача, та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами № 010511/16 від 01.05.11р. та № 190112/3 від 19.01.12р. іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цими договорами, за правилами ч. 2 ст.71 КАС України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.
Придбання позивачем товару, як встановлено судом, здійснювалось саме в межах його господарської діяльності. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ТОВ «Оптима - Лайт» є: 27.40 виробництво електричного освітлювального устаткування ;43.21 електромонтажні роботи; 43.29 інші будівельно-монтажні роботи; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний); 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.
Придбаний за договорами № 010511/16 від 01.05.11р. та № 190112/3 від 19.01.12р. товар-комплектуючі до світильників, був використаний для провадження одного із основних видів діяльності позивача - виробництва електричного освітлювального обладнання. Подальше використання товару, придбаного у ТОВ «Оптима - Лайт», в господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки обладнання та первинними документами, що підтверджують їх викоання ( рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, товарно -транспортними накладними)з наступними контрагентами: ВАТ «Дружківський завод металевих виробів», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ», ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», ТОВ «Агро-трейд», ПАТ «Старокраматорський машинобудівний завод», ПП «Світлодинамика», ТОВ «Електромонтаж-410», ПП «УПТК-СЕРВІС», ТОВ «Стальконструкція», ТОВ «Єристівський ГЗК», ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ТОВ «ІНТЕРПАЙН НІКО ТЬЮБ», ВАТ «Південний ГЗК», ПАТ «Інтерпайн Новомосковський трубний завод», ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе», ТОВ «Національна світлотехнічна компанія», ТОВ «Спецбудмонтаж Україна», ВАТ «Єнакіївський металургійний завод», ТОВ «Українсько-словенське підприємство Хлібопекарський комплекс», ТОВ «АГАТ ЕЛЕКТРО», ПАТ « Євраз -Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського», ПП «Фірма Квант-Плюс», ВАТ Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПАТ «Северодонецьке об'єднання Азот». (а.с. 186-249 т. 2, т. 3, т. 4).
Відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду не спростував твердження платника податків про використання отриманого товару у межах власної господарської діяльності, адже не надав до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність у платника податків об'єктивної потреби на укладання спірних правочинів, неспівпадання предметів спірних правочинів з напрямом господарської діяльностіТОВ «Оптима - Лайт», фізичну відсутність придбаного товару за спірними правочинами в дійсності, невикористання ТОВ «Оптима - Лайт» отриманих товарів в межах власної господарської діяльності.
Доказів повернення коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону, і як наслідок, заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість, ґрунтується на єдиному мотиві - висновках стосовно відсутності ознак реального вчинення господарських операцій ТОВ «Оптима-Лайт», котрі викладені в акті перевірки від 02.01.13 №1/2201/36814845.
В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про відсутність ознак реального вчинення господарських операцій контрагентом платника податків, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк акт перевірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. Акт перевірки не містить будь - яких зауважень до первинних документів, в тому числі документів по транспортуванню товару або їх відсутності у позивача на момент проведення перевірки.
Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються лише на складеному акті перевірки суб'єкта господарювання, з яким мав господарські взаємовідносини ТОВ «Фірма Лайт-Тек», то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.
Суд також відмічає, що ст. 16 Податкового кодексу України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.
Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів
Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином формування податкового кредиту платником ПДВ здійснено відповідно до абз. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої пп. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.13 № 0001032210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 218 126,25 грн. (основний платіж - 174757,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 43369,25 грн.) обґрунтована та підлягає задоволенню.
Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71,94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лайт-Тек" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Головного управління Міндоходів у Харківській області від 07.10.13 № 0001032210 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 218126,25 грн. (з них основний платіж - 174757,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 43369,25 грн.)
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2013 року.
Суддя Волошин Д.А.