Справа № 500/6592/13-ц
Провадження № 2/500/3005/13
10 грудня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Грубіян Л.І,
при секретарі - Нєдовій Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третіх осіб ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення, усунення перешкод у користуванні житлом і вселення,
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулися до суду з позовом про виселення відповідачів, усунення перешкод у користуванні житлом і вселення, посилаючись на те, що вона ОСОБА_2, є матір'ю ОСОБА_1, з грудня 2006 року вони проживали в спірному будинку. З 2011 року між ними та ОСОБА_3, під час оформлення спадщини після смерті колишніх власників спірного будинку неодноразово відбувались сварки і скандали, внаслідок чого між склались неприязні стосунки. У 2011 році ОСОБА_1, тимчасово виїхала з спірного будинку. В будинку залишилась проживати її мати ОСОБА_2. яка у січні 2013 року за сімейними обставинами також виїхала тимчасово з спірного будинку, а коли вирішила повернутись то дізналась, що відповідач ОСОБА_3 змінив замки в будинку, тим самим лишив їх можливості вселитись. На теперішній час з усіх співвласників у будинку проживає тільки ОСОБА_3, та крім нього в будинку знаходяться інші особи, вони ж відповідачі займають усі кімнати в будинку по АДРЕСА_1 чим чинять перешкоди в користуванні будинком.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2, та представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_11 позовні вимоги підтримали, дали пояснення по справі.
Відповідач ОСОБА_3, позов визнав частково та пояснив, що позивачка ОСОБА_1 має частку в будинку і він не заперечує, щоб вона в ньому проживала, а її мати ОСОБА_2, підстав для проживання в АДРЕСА_1 немає, у січні 2013 року після того як позивачка добровільного звільнила будинок він замінив замки від вхідних дверей будинку ключі від яких відповідачці не надав, тобто вони доступу до будинку не мають, але на вимогу позивачки ключі від вхідних дверей будинку надасть. Всі інші відповідачі це його гості і вони постійно в будинку не проживають на даний час їх там немає.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, викликалися, заяв чи клопотань по справі не надали.
Третя особа ОСОБА_9 не з'явилась, викликалась, заяв чи клопотань по справі не надала.
Від третьої особи ОСОБА_10 з'явився представник за довіреністю ОСОБА_12, який пояснив, що оскільки відповідачка має у власності 5/16 частин будинку то його довіритель не заперечує проти її вселення в будинок, але оскільки порядок користування не визначений, то не доцільно позивачці давати ключі від всіх чотирьох вхідних дверей, відносно відповідачів указаних в позові він їх не знає, його довіритель дозволу на вселення будь-кого не давав.
Вислухавши пояснення сторін їх представників, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Серед основних прав і свобод людини і громадянина Конституція України проголошує право на житло. Тобто право на житло - це одне з найповажніших соціально - економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.
Повага до права людини на житло закріплена у ст..8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22.01.2013 року за ОСОБА_3, визнано право власності на 3/16 частин, за ОСОБА_1, на 5/16 частин, житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Ізмаїл.
Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1, реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно 30.03.2013 року.
ОСОБА_10, та третій особі ОСОБА_9, від 24.01.1990 року належить по 1/4 частині житлового будинку АДРЕСА_1
Як вбачається з зазначеного вище рішення суду житловий будинок після січня 1990 року належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_9, в рівних частках. Між співвласниками склався порядок користування будинком та господарчими будівлями, однак в натурі поділ будинку не проводився, право спільної часткової власності на такий за життя ОСОБА_14, ОСОБА_15, не припинялося. За таких обставин кожен з співвласників був власником ідеальної частки рівної 1/4. Зазначений житловий будинок обліковувався як єдиний об'єкт нерухомого майна.
Позивачка ОСОБА_2, являється матір'ю ОСОБА_1, та відповідно членом сім'ї співвласниці будинку АДРЕСА_1
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2013 року ОСОБА_10 в задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення ОСОБА_2 відмовлено.
Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Отже на підставі вище викладеного позивачка ОСОБА_2, не втратила право на проживання в спірному будинку, а ОСОБА_1 має право на проживання як власниця 5/16 його частки і відповідачі не вправі чинити перешкоди при вселені.
Оскільки після тимчасового виселення позивачів з будинку ОСОБА_3 змінив замок на вхідних дверях, то він зобов'язаний надати ключі від вхідних дверей для вселення позивачів, або не чинити перешкод у встановлені ними свого замка.
Що стосується виселення відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суду не надалось можливим встановити, чи постійно вказані особи проживають, чи як пояснив відповідач періодично заходять до нього в гості, і самоправно в будинок вони не вселялись, тому немає підстав для їх виселення в порядку ст. 116 ЖК України.
Керуючись ст. ст. 10,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, -
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_1, ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим будинком по АДРЕСА_1
Зобов'язати ОСОБА_3, передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей будинку літ. "А" по АДРЕСА_1 в м. Ізмаїл.
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л. І. Грубіян