Справа №1403/1627/12 24.12.2013 24.12.2013 24.12.2013
24 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого Куценко О.В.
суддів Семенчука О.В., Значок І.С.
за участю прокурора
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Калараш Республіки Молдова, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, Республіки Молдова, мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого, засуджено:
- за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;
- за ч. 4 ст. 187 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 - 11263, 55 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50000 грн.; кошти витрачені Миколаївською ЛШМД в сумі 3771 грн.; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області в сумі 12406 грн.
Згідно вироку суду, з 30 липня 2012 р. по 3 серпня 2012 р. ОСОБА_2 тимчасово мешкав у домоволодінні ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3., де працював за наймом.
4 серпня 2012 приблизно о 6 годині 30 хвилин ОСОБА_2 з метою вбивства потерпілої , з корисливих мотивів, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, взяв з підсобного приміщення домоволодіння ОСОБА_3 сокиру та зайшовши у кімнату, де спала потерпіла, напав на сплячу ОСОБА_3, нанісши їй один удар лезом сокири в область голови справа, чим спричинив останній тяжкі тілесні ушкодження у виді тяжкої відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку третього ступеня, багатооскольчатого вдавленого перелому скроньової області, епідуральної, субдуральної та внутрішньомозкової гематом справа, рани правої скроньової області. Однак, смерть потерпілої не наступила з причин незалежних від волі ОСОБА_2, оскільки вона своєчасно була доставлена у медичний заклад, де їй була надана кваліфікована медична допомога.
Після чого ОСОБА_2 заволодів майном потерпілої, а саме: 400 доларів США, 100 євро, 9100 рублів, 4000 грн., всього спричинивши останній матеріальний збиток на загальну суму 10425 грн. З викраденим засуджений з місця злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить пом'якшити призначене йому судом покарання. Посилається на те , що суд першої інстанції не врахував його сімейний стан, а саме наявність на його утриманні двох малолітніх дітей. Вважає, що він не скоював злочини передбачені ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України, а працівники міліції застосовували до нього моральний та фізичний тиск. Вказує, що відбитки його пальців могли залишитися, оскільки він прибирав на території домоволодіння потерпілої. Крім того, зазначає, що потерпіла почувається задовільно та не була присутня жодного разу в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, захисника на підтримку апеляції засудженого; думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, за обставин встановлених судом та викладених у вироку - відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами.
Як вбачається з показів потерпілої ОСОБА_3 які та давала під час досудового слідства і які були досліджені в судовому засіданні, 30 липня 2012 р. вона познайомилась з ОСОБА_2 та запросила його працювати у себе на дачі розташованій по АДРЕСА_3. 3 серпня 2012 року потерпіла повідомила ОСОБА_2 що вона більше не потребує його послуг, і запропонувала йому наступного дня залишити її домоволодіння. 4 серпня 2012 року зранку потерпіла прокинулась від головного болю та помітила, що в неї у правій частині голови сторчить сокира, яку вона витягла та поклала на тумбочку, а потім пішла у двір, щоб у дитячому басейні промити рану. Коли вона вийшла у двір, то почала кликати ОСОБА_2 на допомогу, однак його ніде не було. Потім, вона повернулась у будинок та побачила, що у її сумці відсутні гроші, а саме: 9100 російських рублів, 400 доларів США, 100 євро, 4000 грн., а після цього подзвонила своїй сусідці ОСОБА_4, яку попросила викликати швидку медичну допомогу та міліцію. Крім того, потерпіла пояснила, що засуджений знав де у неї є велика сума грошей і де вони знаходиться, засуджений також знав, де лежить сокира ( т. 1 а.с. 46-50).
Покази потерпілої про час місце та спосіб вчинення на неї розбійного нападу та замаху на її життя з корисливих мотивів підтверджуються висновком судово-медичної експертизи № 1982 від 12.09.2012 року згідно якого у ОСОБА_3 були наявні тілесне ушкодження у виді тяжкої відкритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку третього ступеня, багатооскольчатого вдавленого перелому скроньової області, епідуральної, субдуральної та внутрішньомозкової гематом справа, рани правої скроньової області, яке відноситься до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя та могло утворитися внаслідок однократного ударного впливу тупим твердим предметом з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключається в результаті удару сокирою незадовго до звернення за медичною допомогою. У випадку несвоєчасного надання медичної допомоги може настати смерть (т.1 а.с. 123-124).
Та протоколом огляду місця події від 4 серпня 2012 року згідно якого у кімнаті житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_3., виявлена сокира, на лезі та дерев'яній рукоятці якого є плями бурого кольору, які згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи № 2/217 від 23.10.2012 року співпадають з генетичними ознаками крові ОСОБА_3, а згідно висновків судово-медичної експертизи № 434 від 20.09.2012 року та № 432 від 20.09.2012 року плями бурого кольору виявлені на простирадлі, наволочці та підлозі біля ліжка у будинку за вищевказаною адресою є кров'ю людини, походження якої не виключається від ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 10-23, а.с. 132-140, 160-161, 167-168).
Дані покази потерпілої узгоджуються з показами свідка ОСОБА_4, наданих на досудовому слідстві, яка показала що 4 серпня 2012 року ОСОБА_3 подзвонила їй та повідомила, що ОСОБА_2 порізав та обікрав її. Після того, як вона прийшла до потерпілої додому, то побачила, що остання була вся в крові. ОСОБА_3 їй повідомила, що ОСОБА_2 вдарив її по голові сокирою. Дана сокира лежала на тумбочці. Потім, ОСОБА_4 позвала ОСОБА_5, який викликав швидку допомогу та міліцію (т. 2 а.с. 13-15).
Про те, що на потерпілу 4 серпня 2012 року здійснив напад ОСОБА_2, в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_5, якому це стало відомо від ОСОБА_4 та самої потерпілої, а також пояснив, що викликав міліцію та швидку допомогу, та що прийшовши до потерпілої побачив її всю у крові та сокиру, яка лежала чи на табуретці, чи на стільці. (т. 2 а.с. 325-327).
З показів свідка ОСОБА_6 даних в ході досудового слідства і досліджених судом вбачається, що її співмешканець ОСОБА_2 4 серпня 2012 року близько 19 години приїхав до неї додому в с. Петровське Великомихайлівського р-ну Одеської обл.. Він залишив у неї чорну сумку, мобільний телефон «Самсунг» та гроші. При цьому ОСОБА_2 пояснив, що викрав у жінки у якої працював близько 3000 грн. Сумку та мобільний телефон ОСОБА_6 видала працівникам міліції, що підтверджується протоколом огляду предметів. (т. 1 а.с. 62-63, 64-65).
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що 4 серпня 2012 року о 6 годині 30 хвилин він бачив засудженого, який перелазив через тин у палісаднику і який біг по вулиці від будинку потерпілої.
Суд обґрунтовано прийняв до уваги покази свідків та потерпілої на підтвердження вини засудженого ОСОБА_2, оскільки, вони повністю узгоджуються з даними протоколу відтворення обстановки та обставин події. Згідно якого ОСОБА_2 в присутності понятих та захисника розказав та показав на місці яким чином він наносив удар сокирою в область правої скриньової голови потерпілої. Засуджений також вказав, що сокиру він узяв у підсобному приміщенні жилого будинку потерпілої, а після того як вдарив потерпілу забрав з тумбочки, яка знаходилась біля ліжка ОСОБА_3 гроші приблизно 3000 грн., 500 російських рублів, 105 євро, 320 доларів США, які знаходились в чорній сумці. Також показав місце на кухні, де він переодягся, переклав у кишеню гроші з сумки та викинув її (т. 1 а.с. 86-94).
Посилання засудженого, що він не вчиняв інкриміновані йому злочини спростовуються висновком одорологічної експертизи № 106 від 12.10.2012 року, згідно якого запаховий слід людини вилучений з рукоятки сокири під час огляду місця події, ідентичний запаховому зразку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 183-190), та висновком молекулярно-генетичної експертизи № 2/217 від 23 жовтня 2012 року ( т.1 а.с.132-140), згідно якого генетичні ознаки клітинних елементів на накладці рукоятки сокири співпадають з генетичними ознаками крові засудженого.
Даними протоколу додаткового огляду місця події в ході якого ОСОБА_2 вказав місце знаходження викраденої ним у потерпілої сумки, а також належних йому особистих речей (т. 1 а.с. 40-43).
Щодо посилань апелянта, що потерпіла не була присутня в судових засіданнях. Згідно ст. 267 КПК України 1960 року участь потерпілого в судовому засіданні є його правом, а не обов'язком. В матеріалах справи наявна довіреність ОСОБА_3, виданої на ім'я ОСОБА_8, якою потерпіла уповноважила останню на ведення від її імені справ у судах (т. 2 а.с. 285).
Також є безпідставними твердження апелянта щодо застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції, оскільки дана обставина спростовується постановою слідчого прокуратури Березанського району Миколаївської області про закриття кримінального провадження від 07.02.2013 року (т. 2 а.с. 281-283).
Суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам та дії засудженого ОСОБА_2 вірно кваліфікував за ч. 4 ст. 187, ч.2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених ним злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, особу засудженого, який негативно характеризується за останнім місцем проживання, наявність у нього синдрому залежності від алкоголю. Судом також враховані, обставини, які пом'якшують покарання, а саме наявність на утриманні у засудженого двох неповнолітніх дітей. А також обставину, яка обтяжує покарання - скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч.4 ст. 187 та ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
На думку колегії суддів, суд вірно прийшов до висновку, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для попередження вчинення засудженим нових злочинів та його виправлення, а тому вважає, що підстав для призначення ОСОБА_2 більш м'якого покарання не має.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року) колегія суддів,
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Березанського районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2013 року стосовно ОСОБА_2 - без змін.
Головуючий
Судді