Справа №784/4533/13 26.12.2013 26.12.2013 26.12.2013
Провадження №22-ц/784/3562/13
Головуючий у суді першої інстанції - Гаврасієнко В.О.
Суддя-доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.
26 грудня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання: Богатирьовій В.А.,
за участю: представника заявника - ОСОБА_12, представника ДВС Миколаївського РУЮ - Макари О.В., представника заінтересованої особи - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції
на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня
2013 р., постановлену за скаргою
ОСОБА_6
на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції
( далі - ВДВС Миколаївського РУЮ),
У грудні 2012 р. ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ при виконанні виконавчого листа про стягнення з нього 464 136 грн. 40 коп. на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Заявник зазначав, що на виконанні у ВДВС Миколаївського РУЮ знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-6360/10, виданого 9 лютого 2011 р. Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 464 136 грн. 40 коп., яке було відкрито та здійснювалось з порушенням Закону України «Про виконавче провадження». Так, незважаючи на те, що місце проживання та нерухоме майно, на яке звернуто стягнення, знаходиться в Заводському районі м. Миколаєва, виконавче провадження було відкрито та проводилось у ВДВС Миколаївського РУЮ. Жодного із документів виконавчого провадження, в тому числі і про відкриття провадження, заявнику за адресою, зазначеному у виконавчому документі (АДРЕСА_1) не було направлено. Крім цього, звертаючи стягнення на нерухоме майно, частка якого належала дружині ОСОБА_8, яка не є стороною виконавчого провадження, державний виконавець взагалі не повідомив ні про оцінку майна, ні про його реалізацію, та яка була позбавлена прав щодо свого житла.
Посилаючись на те, що такі дії державного виконавця є неправомірними, заявник просив визнати протиправними дії державного виконавця: щодо непередачі виконавчого листа за місцем його проживання та знаходження майна, а саме до Заводського району м. Миколаєва; щодо передачі на реалізацію належної йому квартири, встановивши початкову вартість у розмірі 196 500 грн.; щодо ненаправлення на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження; щодо невстановлення його достовірного місця проживання, щодо уцінки, опису і арешту його квартири, а також скасувати постанову про залучення суб'єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна та акт про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2013 р. скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ щодо: непередачі виконавчого листа до Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ за місцем проживання та знаходженням майна боржника; ненаправлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 лютого 2011 р. та повідомлення про оцінку майна, щодо переоцінки арештованого майна від 8 серпня 2012 р. та 13 вересня 2012 р., а також дії щодо опису й арешту майна.
Визнано протиправними та скасовано акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 р. складений старшим державним виконавцем Голокоз О.М. та затвердженого в.о. начальника відділу ДВС Миколаївського РУЮ Макара О.В. Розподілені судові витрати.
Ухвалою судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2013 р. за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 вищезазначену ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва в частині вирішення вимог про визнання протиправними та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 р. скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до того ж суду.
Не погоджуючись з ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2013 р., ВДВС Миколаївського РУЮ подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Миколаївського РУЮ знаходилось виконавче провадження ВП № 24625227 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 464 136 грн. 40 коп. 2 лютого 2011 р. постановою державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ Голокоз М.О. відкрито виконавче провадження.
Виконавче провадження було відкрито за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яке звертаючись до ВДВС Миколаївського РУЮ зазначило, що фактичним місцем знаходження боржника є АДРЕСА_3, а місцем реєстрації - АДРЕСА_1.
Проте доказів, які б свідчили про те, що місцем проживання, перебування, роботи боржника чи знаходження його майна є АДРЕСА_3 стягувач не надав.
Як свідчать матеріали виконавчого провадження, державному виконавцю достовірно було відомо про фактичне місце проживання (перебування) боржника та знаходження його майна за адресою: АДРЕСА_1. Факт непроживання боржника за адресою: АДРЕСА_3 не заперечує і сам державний виконавець, яким виходом на місце було складено відповідний акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами ДВС, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції належить стягувачу.
Згідно ч. 5 ст. 20 Закону «Про виконавче провадження» у разі, якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням його майна, про що повідомляє стягувачу.
Однак, в порушення зазначених норм закону, державний виконавець дізнавшись про те, що боржник не проживає на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, а майно на, яке може бути звернуто стягнення не є його територією, не передав виконавчий лист за новим місцем знаходження боржника.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2012 р. державним виконавцем було описано та арештовано майно боржника - двокімнатна квартира, загальною площею 47 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Початкову ціну реалізації арештованого майна визначено експертом-оцінювачем у розмірі 196 500 грн.
13 вересня 2012 р. через те, що належне боржникові майно у встановленому порядку з прилюдних торгів не реалізоване, державним виконавцем переоцінено арештоване майно та оцінено у розмірі 98 250 грн., про що складено відповідний акт.
5 жовтня 2012 р. було проведено прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, за наслідками проведення яких було складено протокол, на підставі якого державним виконавцем видано акт від 23 жовтня 2012 р., кошти від реалізації майно перераховано стягувачу.
Порядок надсилання документів виконавчого провадження передбачений ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відправлення простою кореспонденцією зумовлює наявність у відправника поштової квитанції або опису відправленої кореспонденції на певну дату, завірену штемпелем поштового відділення. Проте, доказів про відправлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про оцінку майна, її переоцінку, арешт майна, повідомлень про передачу майна на реалізацію матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій державного виконавця при виконанні виконавчого листа № 2-6360/10, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 9 лютого 2011 р. про стягнення з ОСОБА_6 коштів на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 464136 грн. 40 коп. та вірно визнав неправомірними дії державного виконавця ВДВС Миколаївського РУЮ щодо непередачі виконавчого листа до Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ за місцем проживання та знаходженням майна боржника, а також визнав неправомірними дії держаного виконавця щодо ненаправлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 лютого 2011 р. та повідомлення про оцінку майна, а також визнав неправомірними дії щодо переоцінки арештованого майна від 8 серпня 2012 р. та 13 вересня 2012 р., а також опису й арешту вищезазначеної квартири.
Доводи апеляційної скарги стосовно помилковості висновків суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, не стосуються дій державного виконавця, пов'язаних з відкриттям виконавчого провадження та передачею на реалізацію арештованого майна, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення в частині задоволених вимог.
До того ж, оскаржувана ухвала в частині вирішення вимог про визнання протиправними та скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки від 23 жовтня 2012 р. скасована ухвалою колегією судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2013 р., а справу в цій частині передано на новий розгляд до того ж суду.
Доводи, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо неправомірності дій державного виконавця стосовно задоволених вимог, а саме: непередачі виконавчого листа за місцем проживання або знаходження майна боржника, ненаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомлення про оцінку майна, його переоцінку та дій щодо опису й арешту майна, апеляційна скарга не містить.
За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312,315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2013 р. в частині вирішення вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо: непередачі виконавчого листа за місцем проживання або знаходження майна боржника, ненаправлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, повідомлення про оцінку майна, його переоцінку та дій щодо опису й арешту майна залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: