"14" листопада 2013 р. справа № 2а/0470/17973/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Кандела Я.В., дов. від 22.04.13 р.
відповідача: - Онасенко О.В., дов. від 28.10.13 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Торговий дім "Євразресурс" Україна"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17973/11
за позовом Публічного акціонерного товариства "Торговий дім "Євразресурс" Україна"
до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України
третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, -
15 грудня 2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» (далі - ТОВ «ТД «ЄвразРесурс» Україна», Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України (далі - Дніпропетровська митниця), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКУ у Дніпропетровській області), в якому (з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог, т.2, а. с.71-73), просило:
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, пропуску або оформленні товарів та транспортних засобів через митний кордон України №110010000/1/00803 від 16.11.2011 року, № 110010000/1/00804 від 16.11.2011 року, №110010000/1/00805 від 16.11.2011 року, № 110010000/1/00817 від 20.11.2011 року, №110010000/1/00818 від 21.11.2011 року, № 110010000/1/00819 від 21.11.2011 року, №110010000/1/00820 від 21.11.2011 року, № 110010000/1/00821 від 21.11.2011 року, №110010000/1/00839 від 22.11.2011 року, № 110010000/1/00848 від 22.11.2011 року, №110010000/1/00842 від 22.11.2011 року, № 110010000/1/00843 від 22.11.2011 року, №110010000/1/00853 від 23.11.2011 року, № 110010000/1/00893 від 02.12.2011 року, №110010000/1/00896 від 02.12.2011 року, № 110010000/1/00898 від 04.12.2011 року, №110010000/1/00899 від 04.12.2011 року, № 110010000/1/00905 від 06.12.2011 року, №110010000/1/00911 від 07.12.2011 року, № 110010000/1/00917 від 08.12.2011 року, №110010000/1/00918 від 08.12.2011 року, № 110010000/1/00920 від 08.12.2011 року, №110010000/1/00921 від 08.11.2011 року,№110010000/1/00926 від 11.12.2011 року, №110010000/1/00927 від 11.12.2011 року, № 110010000/1/00928 від 11.12.2011 року, №110010000/1/00935 від 12.12.2011 року, № 110010000/1/00938 від 13.12.2011 року, №110010000/1/00941 від 13.12.2011 року, № 110010000/1/00942 від 13.12.2011 року, №110010000/1/00943 від 13.12.2011 року, № 110010000/1/00945 від 14.12.2011 року, №110010000/1/00947 від 14.12.2011 року, № 110010000/1/00959 від 15.12.2011 року, №110010000/1/00961 від 16.12.2011 року, № 110010000/1/00962 від 16.12.2011 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 110010000/2011/600371/1 від 22.11.2011 р., №110010000/2011/600358/1 від 20.11.2011 р., № 110010000/2011/600376/1 від 22.11.2011 р., № 110010000/2011/600375/1 від 22.11.2011 р., № 110010000/2011/600344/1 від 16.11.2011р., № 110010000/2011/600345/1 від 16.11.2011р., № 110010000/2011/600346/1 від 16.11.2011р., № 110010000/2011/600357/1 від 20.11.2011р., № 110010000/2011/600328/1 від 23.11.2011р., №110010000/2011/600374/1 від 22.11.2011р., № 110010000/2011/600359/1 від 20.11.2011р., №110010000/2011/600360/1 від 20.11.2011 р., № 110010000/2011/600356/1 від 20.11.2011 р., № 110010000/2011/600404/1 від 02.12.2011 р., № 110010000/2011/600407/1 від 02.12.2011 р., № 110010000/2011/600408/1 від 04.12.2011 р.,№110010000/2011/600409/1 від 04.12.2011 р., №110010000/2011/600414/1 від 06.12.2011 р., № 110010000/2011/600418/1 від 07.12.2011 р., № 110010000/2011/600425/1 від 08.12.2011 р., № 110010000/2011/600426/1 від 08.12.2011 р., № 110010000/2011/600427/1 від 08.12.2011 р., № 110010000/2011/600428/1 від 08.12.2011 р., № 110010000/2011/600430/1 від 11.12.2011 р., № 110010000/2011/6000431/1 від 11.12.2011 р., № 110010000/2011/600432/1 від 11.12.2011 р., № 110010000/2011/600436/1 від 12.12.2011 р., № 110010000/2011/600438/1 від 13.12.2011 р., № 110010000/2011/600441/1 від 13.12.2011 р., № 110010000/2011/600441/1 від 13.12.2011 р., № 110010000/2011/600442/1 від 13.12.2011 р., № 110010000/2011/600443/1 від 14.12.2011 р., № 110010000/2011/600446/1 від 14.12.2011 р., № 110010000/2011/600447/1 від 15.12.2011 р., № 110010000/2011/600450/1 від 16.12.2011 р., № 110010000/2011/600449/1 від 16.12.2011 р.;
- зобов'язати Дніпропетровську митницю надати висновок до ГУ ДКУ у Дніпропетровській області про повернення ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс»Україна» надмірно сплаченої суми у розмірі 1 055 543,31 грн., перерахованої у якості передплати за митне оформлення, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача;
- зобов'язати Дніпропетровську митницю здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю застосування митним органом метода №3 визначення митної вартості товару, без доведення наявності підстав застосування даного методу та відсутності обґрунтування корегування вартості.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17973/11 (суддя Павловський Д. П.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що митний орган правомірно застосував метод 3 визначення митної вартості товару, надавши позивачу строк для надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість визначену декларантом, проте надана можливість ТОВ "Торговий дім "Євразресурс" Україна", не використана, тому підстави для перегляду рішень про визначення митної вартості товару відсутні.
Не погодившись з постановою суду, ТОВ «ТД «ЄвразРесурс» Україна» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17973/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував доводи позивача щодо наявності всіх необхідних документів на підтвердження визначеної декларантом вартості товару, і посилається на те, що коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ не передбачено чинним законодавством. Крім того, скаржник зазначає, що ненадання відповідачем жодного доказу правомірності вчинених дій, суперечить приписам адміністративного судочинства та свідчить про недоведеність правомірності спірних дій та рішень Дніпропетровської митниці.
Дніпропетровська митниця проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що за відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митного органу, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. №1766, прийняла рішення про визначення митної вартості товару, якими митну вартість скориговано до 0,159 дол. США за кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 3 відповідно до ст.269 МК України, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення про визначення митної вартості товарів прийняті митницею відповідно до норм чинного законодавства.
Представники сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги, підтримали правові позиції визначені сторонами по суті спірних взаємовідносин.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, та наданих пояснень, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Дніпропетровською митницею митного оформлення вугілля кам'яного бітумінозного для коксування, що ввозилось на територію України для ТОВ "ТД "ЄвразРесурс" Україна", встановлені під час цього оформлення порушення, зміст цих порушень та зміст прийнятих відповідачем карток відмов в прийнятті митної декларації, пропуску або оформленні товарів та транспортних засобів через митний кордон України і рішень Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів, відображені в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом листопада-грудня 2011 року Товариство зверталось до Дніпропетровської митниці з метою здійснення митного оформлення товару: "вугілля кам'яне бітумінозне для коксування..." (далі - товар), який надійшов на адресу ПАТ "Євраз Дніпродзержинський КХЗ" на підставі зовнішньоекономічного контракту від 14.07.2010 р. № 58/2010/ОУК-1169, укладеного між ВАТ "Об'єднана вугільна компанія "Южкузбассуголь" (Продавець) та ТОВ "Торговий Дім "ЄвразРесурс" Україна" (Покупець).
При цьому, митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 МК України, а саме: 85,00 дол. США за тонну з наданням документів на підтвердження відомостей про митну вартість товару.
З огляду на ненадання позивачем витребуваних Дніпропетровською митницею додаткових документів, останньою прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, пропуску або оформленні товарів та транспортних засобів через митний кордон України, а також винесені рішення про визначення митної вартості товарів, відповідно до яких митну вартість товару визначено в розмірі 159,50 доларів за 1 тонну на підставі наявних у митного органу відомостей із застосуванням методу 3 відповідно до ст.269 МК України.
Спірним є питання правомірності застосування митним органом при визначенні митної вартості товарів методу 3, передбаченому статтею 269 МК України (даних цінової інформації митного органу за ЄАІС ДМСУ), і не врахування при визначенні митної вартості товарів заявленої (задекларованої) митної вартості товарів, визначеної Товариством за основним методом визначення митної вартості товарів (методом 1), тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ТД «ЄвразРесурс» Україна» не підлягає задоволенню з таких підстав:
Згідно ст.259 МК України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Статтею 261 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Згідно ст.266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості Митницею були перевірені документи, надані Товариством для підтвердження митної вартості товарів, і відомості, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою КМУ від 20.12.2006р. № 1766 (далі - Порядок № 1766).
Відповідно до ст.264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого Постановою КМУ 09.04.2008 р. № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи:
- консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка
стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару;
- перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості;
- порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної
вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Вжиття посадовою особою Дніпропетровської митниці всіх передбачених вказаною нормою заходів позивачем не заперечується.
У відповідності до приписів ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Так, згідно п.11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Під час здійснення перевірки наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості посадовою особою Дніпропетровської митниці витребувано додаткові документи, про що вчинено запис на першому аркуші ДМВ-1, а саме:
- каталоги, специфікації, прейскуранти фірми-виробника товару;
- договір з третіми особами, що пов'язані з договорами про поставку товару;
- калькуляція фірми-виробника;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- договір про перевезення.
Позивач зазначив, що «…надати додаткові документи немає можливості. Проведено консультацію та обмін наявної цінової інформації".
При цьому, посилання скаржника на те, що відсутність можливості надати документи не є відмовою від їх надання (т.2, а. с.197), колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що у даному випадку результатом і неможливості, і відмови є ненадання документів, які витребувані митним органом.
Також, скаржник не спростовуючи ненадання саме витребуваних відповідачем додаткових документів, вважає таке витребування безпідставним, оскільки, на думку позивача, наданих Товариством документів було достатньо для визначення митної вартості товару згідно ціни договору.
Проте, приписи чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства свідчать про наступне:
Відповідно до п.8 Порядку № 1766 для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до митної вартості товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Скаржник зазначає, що представником позивача в судових засіданнях неодноразово наголошувалось, що відповідно до додаткових угод ВАТ «Об'єднана вугільна компанія «Южкузбассуголь» здійснило поставку товару у листопаді та грудні 2011 року на умовах FСА станція відправлення Обнорська ЗСДЖ, що підтверджується штампом за залізничних накладних, відповідно до правил тлумачення міжнародних комерційних термінів Інкотермс 2000 та відповідачу при оформленні товару було надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування № ДГТК7-000162 від 15.01.2008 р., додаток № 52 від 01.08.2011 р. до договору, який укладено між ТОВ «Торгова Компанія «ЄвразХолдінг» Експедитор) та ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс» Україна» та який повністю підтверджує транспортні витрати на доставку товару до місця призначення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що умовами даного договору на транспортно-експедиційне обслуговування для організації перевезень Експедитор зобов'язаний укладати від свого імені, але за рахунок Компанії, договори з третіми особами, необхідні для виконання зобов'язань; Компанія здійснює оплату вартості перевезення протягом 30 календарних днів після закінчення місяця перевезення на підставі акту звірки між Експедитором і Компанією та рахунків Експедитора; за необхідності в якості підтвердження оплати рахунків Експедитора Компанія направляє в його адресу факсом копію платіжного доручення з відміткою банку.
Докази того, що позивачем оплачено транспортно-експедиційні послуги в матеріалах справи відсутні.
При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим не взяття до уваги судом першої інстанції калькуляцій витрат, наданих Товариством листами від 01.09.2011 р. № 03/198, від 01.08.2011 р. № 03/193, від 01.07.2011 р. № 03/176; компанією ТОВ "Торговий Дім "Євразресурс Україна" листами від 21.11.2011 р. №№ОВЭС/1, ОВЭС/691, від 16.11.2011 р. №№ ОВЭС/680, ОВЭС/700, ОВЭС/671, від 20.11.2011 р. №№ ОВЭС/675, ОВЭС7639, ОВЭС/678, від 22.11.2011 р. №№ ОВЭС/701, ОВЭС/702, оскільки за приписами п.8 Порядку № 1766 подання калькуляції транспортних витрат передбачено тільки у випадку перевезення товарів з використанням власного транспорту.
Отже, в порушення п.8 Порядку № 1766 позивачем не було надано Дніпропетровській митниці жодних документів, які б підтверджували факт оплати транспортно-експедиційних послуг.
З огляду на те, що Товариством не підтверджено заявлені відомості про
митну вартість товарів, а саме: не надано додаткових документів, які б підтверджували факт оплати транспортно-експедиційних послуг, митниця не мала підстав для застосування методу 1 визначення митної вартості, на якому наполягає позивач.
Згідно ст.268 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
1) фізичні характеристики;
2) якість та репутація на ринку;
3) країна походження;
4) виробник.
При застосуванні другого методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ) про продаж ідентичних товарів.
Однак, за твердженням відповідача, відсутність інформації щодо митного оформлення товару з однаковими показниками унеможливило застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів в понятті ст.268 МК України.
Відповідно до ст.269 МК України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 267 та 268 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки:
1) якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку;
2) країна походження;
3) виробник.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.
При застосуванні третього методу визначення митної вартості товару митний орган використовує інформацію, яка міститься в базі даних ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів.
Наявність інформації в ЄАІС ДМСУ про продаж подібних (аналогічних) товарів обумовила застосування Дніпропетровською митницею саме методу 3 при визначенні митної вартості товарів.
Таким чином, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, відповідачем у відповідності до Порядку № 1766 винесені спірні рішення про визначення митної вартості товару, відповідно до яких митну вартість визначено у розмірі 0,159 дол. США за кг, на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 3 відповідно до ст.269 МК України, за наявною у митниці інформацією (ВМД від 30.09.2011 р. № 110010000/2011/005895, оформлену також за вищевказаним контрактом від 14.07.2010 р.).
Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає правомірними дії Дніпропетровської митниці по застосуванню при визначенні митної вартості товару методу 3 на підставі ст.269 МК України, оскільки попередні методи не могли бути застосовані через невідповідність умов, передбачених ст.ст.267-268 МК України. Так, для застосування Методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (ст.267 МК України) не були надані в повному обсязі додаткові документи, а для застосування Методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (ст.268 МК України) - з інформації, що міститься в ЄАІС Держмитслужби, неможливо однозначно визначити фізичні характеристики товару.
Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Держмитслужби від 20.04.2005 р. № 314. зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.04.2005 р. за №439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, і оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі - Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України.
Також Наказом Держмитслужби України від 12.12.2005 р. № 1227, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 р. за № 1562/11842, затверджено Порядок оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, відповідно до якою в усіх випадках відмови в прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу оформлюється Картка відмови.
За приписами вищевказаних Порядків посадовою особою Дніпропетровської митниці оформлено Картки відмови, в яких зазначено про необхідність подання нової ВМД з митною вартістю відповідно до рішення митного органу.
Отже, картки відмови прийняті відповідачем відповідно до норм чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно самостійно визначено митну вартість за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, тому підстави для задоволення позовних вимог Товариства про визнання протиправними та скасування спірних рішень про визначення митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митної декларації, пропуску або оформленні товарів та транспортних засобів через митний кордон України - відсутні.
Відповідно за таких висновків не виникає і підстав для задоволення позовних вимог Товариства щодо зобов'язання відповідача надати висновок до ГУ ДКУ у Дніпропетровській області про повернення ТОВ «Торговий Дім «ЄвразРесурс»Україна» надмірно сплаченої суми у розмірі 1 055 543,31 грн., перерахованої у якості передплати за митне оформлення, шляхом її зарахування на поточний рахунок позивача, та щодо зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення вантажу за ціною контракту.
Крім зазначеного, не приймаються посилання скаржника на те, що у ст.267 МК України відсутні підстави для незастосування першого методу, а вимоги Порядку № 1776 - це вимоги підзаконного акту, в зв'язку з чим судом першої інстанції проігноровано положення ст.2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою встановлено принцип верховенства закону, який полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та у забороні «застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України».
Колегія суддів наголошує, що спеціальним у даних спірних правовідносинах є митне законодавство, зокрема, Митний кодекс України, Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджений Постановою КМУ від 09.04.2008 р. № 339, Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затверджений Постановою КМУ від 20.12.2006 р. № 1766, дотримуватись вимог яких повинен декларант при митному оформленні товарів.
З цих же підстав не беруться колегією суддів до уваги доводи скаржника про те, що рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів не є первинними документами, оскільки не відповідають вимогам п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.05.95 р. № 88.
Стосовно посилань скаржника на ігнорування судом першої інстанції судової практики (ухали Вищого адміністративного суду України від 15.03.2011 р. у справі К-22413/10, постанови Верховного Суду України від 25.06.2011 р. за переглядом судового рішення Вищого адміністративного суду України та постанови Вищого адміністративного суду України від 14.10.2010 р. по справі К-27736/10), що є прямим порушенням вимог законодавства, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що постанови ВАСУ, зазначені скаржником, не входять до складу судових рішень, у відповідність з якими суди зобов'язані привести свою судову практику згідно ч.1 ст.244-2 КАС України. Висновки ж постанови Верховного суду України від 25.06.2011 р. стосуються інших обставин, а саме: протиправності рішень митних органів щодо визначення митної вартості імпортованих товарів із застосуванням шостого (резервного) методу за умови незастосування попередніх п'яти, як це встановлено ч.5 ст.266 МК України.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Крім того, позивачем подано до суду апеляційної інстанції клопотання про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євразресурс" УКРАЇНА" правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Євраз Суха балка", яке з огляду на положення ст.55 КАС України та надані документальні докази (т.2, а. с.180-188) підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Євразресурс" УКРАЇНА" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 р. у справі № 2а/0470/17973/11 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012р. у справі № 2а/0470/17973/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко