ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/20968/13 27.12.13
За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
До Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова
компанія "ОРАНТА"
про стягнення 3 090,00 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники:
від позивача Нелин Т.М. - представник (дов. № 13/2013 від 02.01.2013 р.)
від відповідача не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до Договору страхування автотранспортних засобів № 10911868 від 30.07.2009 р. в розмірі 3 090,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором страхування автотранспортних засобів № 10911868 від 30.07.2009 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою страхувальника автомобіля "Chevrolet Epica", державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб - автомобіль "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2, за участю якого скоєно ДТП, водій якого ОСОБА_3 визнаний винним у її скоєні, застрахований у ВАТ НАСК «ОРАНТА» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/6595571, позивач просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 3 090,00 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.11.2013 р. порушено провадження у справі №910/20968/13, та призначено справу до розгляду на 18.11.2013 р.
В судове засідання 18.11.2013 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 18.11.2013р. представника відповідача, суд, відповідно до статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 09.12.2013р., про що виніс відповідну ухвалу від 18.11.2013р.
22.11.2013р. відділом діловодства суду від представника відповідача відділом діловодства суду одержано відзив на позовну заяву.
Згідно даного відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача та просить у позові відмовити повністю з наступних підстав.
Позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом. Зокрема, перебіг строку позовної давності почався з 14.07.2010р., з моменту виникнення страхового випадку. Оскільки позивач звернувся з даним позовом у вересні 2013р., останнім пропущено трирічний строк позовної давності, що визначений статтею 257 ЦК України.
У судове засідання 09.12.2013р. представник позивача повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представником позивача у судовому засіданні 09.12.2013р. подано суду клопотання про витребування доказів та клопотання про продовження строків вирішення спору на п'ятнадцять днів. Дані клопотання судом задоволено.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, необхідністю витребування додаткових доказів, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 27.12.2013р., про що виніс відповідну ухвалу від 09.12.2013р.
У судове засідання 27.12.2013р. представник відповідача вкотре не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 09.12.2013 р. та 27.12.2013р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.12.2013р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 27.12.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
30.07.2009 р. між ПрАТ «Європейський страховий альянс» та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір страхування автотранспортних засобів № 10911868 від 30.07.2009 р. (далі - Договір), згідно з яким на страхування був прийнятий автомобіль "Chevrolet Epica", державний номер НОМЕР_1.
Згідно з довідкою ВДАІ ГУ МВС України Дарницького району м. Києва № 275 від 15.07.2010 р. о 10 год. 10 хв., на вул. Ревуцького 44А, у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Chevrolet Epica", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та транспортного засобу "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18.08.2010 р.
До ПрАТ «Європейський страховий альянс» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 110/10 від 05.08.2010 р., вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Chevrolet Epica», державний номер НОМЕР_1. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 4 666,55 грн.
03.09.2010 р. ПрАТ «Європейський страховий альянс» на підставі Страхового акту № 92/10/10/ТР25/00/2 від 03.09.2010 р. здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 3 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 571 від 03.09.2010 р.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ч. 2 зазначеної статті вказано, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Таким чином, між винною та потерпілою особами виникло зобов'язання з відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача як особи, що виплатила страхувальнику розмір страхового відшкодування за Договором, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як визначено частиною першою статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Згідно Постанови Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-112 цс 13, суд зробив наступний правовий висновок: у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України)
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогами про стягнення суми страхового відшкодування, у зв'язку з чим до позовних вимог підлягає до застосування положення ст. 267 ЦК України.
Предметом позову є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору страхування автотранспортних засобів № 10911868 від 30.07.2009 р. в розмірі 3600,00 грн.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
15.07.2010 р. о 10 год. 10 хв., на вул. Ревуцького 44А, у м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу "Chevrolet Epica", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, та транспортного засобу "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 15.07.2010 р. о 10 год. 10 хв., на вул. Ревуцького 44А, у м. Києві за участю транспортного засобу "Chevrolet Epica", державний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу "Opel Vectra", державний номер НОМЕР_2, власнику автомобіля "Chevrolet Epica" завдано матеріального збитку на суму 3600,00 грн.
Саме з моменту настання страхового випадку (ДТП) страховик набуває право вимоги відшкодування понесених ним затрат.
Отже у позивача виникло право вимоги страхового відшкодування з винної особи та строк позовної давності починає свій перебіг з моменту вчинення ДТП, а саме з 15.07.2010 р.
З позовною заявою позивач звернувся до суду 30.10.2013 р., про що свідчить реєстраційний штамп служби діловодства Господарського суду м. Києва з зазначенням часу надходження заяви до суду, а отже ним пропущено строк позовної давності.
Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності у відзиві на позовну заяву №06-01/1084 від 19.11.2013 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що при поданні позовної заяви до господарського суду м. Києва позивачем пропущено строк позовної давності.
Суд, також, враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену у Постанові Пленуму «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Так, судом встановлено факт порушення прав позивача, проте позивачем пропущено строк позовної давності, який відповідно до вищезазначеного відновленню не підлягає, а тому це є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 27.12.2013 р.
Суддя Ю.В. Картавцева