26 грудня 2013 року Справа № 913/2216/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.
суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.
розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 19.11.13
у справі№913/2216/13
господарського судуЛуганської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доКомунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго"
простягнення суми
за участю представників від:
позивачаБережок С.І. (дов. від 22.03.13)
відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення із Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго"
413416,86 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 14.10.13 (суддя Фонова О.С.) позов задоволений частково з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних в сумі 156369,78 грн., інфляційні в сумі 24 885,30 грн., пеню в сумі 116080,89 грн. з відмовою у стягненні іншої частини пені через задоволення клопотання відповідача про зменшення її розміру на 50%.
За результатом апеляційного перегляду справи Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Діброви Г.І, суддів: Бойченка К.І.,
Стойки О.В.) 19.11.13 виніс постанову, якою рішення скасував в частині стягнення інфляційних, у зв'язку із неправильним визначенням моменту початку їх нарахування, а в решті рішення залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням в частині зменшення на 50% суми неустойки, а з постановою - в частині відмови у стягненні інфляційних та залишення без змін рішення про зменшення пені на 50%, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх в оскаржуваній частині скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю. В решті судові акти не оскаржуються, тому Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.
Оскаржуючи судові акти в частині зменшення розміру пені на 50%, свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України). В частині оскарження постанови щодо відмови у стягненні інфляційних касаційна скарга не мотивована нічим.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз" (постачальник) та Комунальним теплопостачаючим підприємством "Алчевськтеплокомуненерго" (покупець) укладений договір поставки природного газу №68ТЕ-БЮ. Свої зобов'язання з оплати отриманого газу відповідач виконував неналежним чином, допустивши прострочки платежу. 06.11.12 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз" був укладений договір №14/6811/12 про відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" за договором на постачання природного газу №68 ТЕ-БЮ від 30.09.11 у сумі 5658 256,04 грн.
Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.
Позивач просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі
24885,30 грн. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 156369,78 грн. з 16.12.11 по 27.12.12. скаржник не оскаржує судові акти в частині стягнення 156369,78 грн. - 3% річних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.
Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що господарський суд помилково задовольнив у повному обсязі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 24885,30 грн. тільки за період лютий 2012 року - березень 2012 року, оскільки, зобов'язання з оплати отриманого газу за січень 2012 року виникло у відповідача після 05.02.12, тоді як позивач застосував нарахування інфляційних з 16.01.12, що є незаконним.
З врахуванням вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, та беручи до уваги те, що позивач у своїй касаційній скарзі ніяким чином не аргументує свої заперечення проти таких висновків апеляційного суду (не посилається на порушення чи неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права апеляційним судом в цій частині), суд касаційної інстанції вважає за необхідне підтримати правову позицію апеляційного суду в цій частині а доводи касаційної скарги відхилити.
Позивач також оскаржує судові акти в частині зменшення належних до стягнення пені на 50%. Зменшуючи на 50% неустойку, суди виходили з того, заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і прострочення грошових зобов'язань за кожною місячною поставкою не є значним, позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами. Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень ч.1,3 ст.509, ст.ст.526, 629 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Кодексом також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу). В даному випадку договором між сторонами передбачено стягнення пені в максимальному розмірі.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а скарга - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.13 у справі №913/2216/13 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. І. Дерепа
Судді Б. М. Грек
В. В. Палій