ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
26 грудня 2013 року № 826/16286/13-а
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17 липня 2013 року № 0003892220 та № 0003882220.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, закони України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про автомобільний транспорт", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спільний наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.
Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про автомобільний транспорт", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року, та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2013 року № 0003892220 та № 0003882220, оскільки реальність здійснення операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" не підтверджується первинними документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
В період з 29 березня 2013 року по 4 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі направлення від 29 березня 2013 року № 689, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 11 березня 2013 року № 537 проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Едветайзинг-Експерт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібер".
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 11 квітня 2013 року № 1258/22-221-34647409, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект":
- підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України та пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 80 274 грн., в тому числі по періодах: за ІV квартал 2010 року на суму 79 484 грн., за І квартал 2011 року на суму 790 грн.;
- підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 64 219 грн., а саме: за жовтень 2010 року у сумі 17 484 грн., за листопад 2010 року у сумі 22 629 грн., за грудень 2010 року у сумі 23 475 грн., за січень 2011 року у сумі 632 грн.
В акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібер", інші питання в ході перевірки не досліджувалися.
На підставі складеного акту перевірки, 17 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0003892220, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" суму грошового зобов'язання в розмірі 100 145 грн., з якої: за основним платежем - 80 274 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 871 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000;
- № 0003882220, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" суму грошового зобов'язання в розмірі 80 116 грн., з якої: за основним платежем - 64 219 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 897 грн. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14010100.
Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібер", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.
Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток суд зазначає про наступне.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. У пункті 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
На час виникнення спірних правовідносин діяли закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Підпунктом 11.2.1. пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
У відповідності до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пунктом 1.7, підпунктом 7.4.1, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. До них відносяться: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.
Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
1 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібер", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу товарів № 6, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити сантехнічні та інші вироби. В договорі зазначено, що загальна вартість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами на підставі рахунків-фактур, що формуються продавцем на підставі замовлень покупця.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" сантехнічні вироби, згідно рахунків-фактур № СФ-0004103 від 4 жовтня 2010 року, № СФ-0201003 від 20 жовтня 2010 року, № СФ-0011103 від 1 листопада 2010 року, № СФ-0031103 від 3 листопада 2010 року, № СФ-0011203 від 1 грудня 2010 року, СФ-010103 від 10 січня 2011 року.
Замовлений позивачем товар поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Сібер", згідно видаткових накладних № РН-0004103 від 4 жовтня 2010 року, № РН-0201003 від 20 жовтня 2010 року, № РН-0011103 від 1 листопада 2010 року, № РН-031103 від 3 листопада 2010 року, № РН-011203 від 1 грудня 2010 року, № РН-0010103 від 10 січня 2011 року.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сібер" виписало на користь позивача податкові накладні:
- № 39 від 4 жовтня 2010 року на загальну суму 76 269,42 грн., в тому числі ПДВ - 12 711,57 грн.,
- № 82 від 20 жовтня 2010 року на загальну суму 28 631,82 грн., в тому числі ПДВ - 4 771,97 грн.,
- № 150 від 1 листопада 2010 року на загальну суму 73 446,48 грн., в тому числі ПДВ - 12 241,08 грн.,
- № 161 від 3 листопада 2010 року на загальну суму 52 325,84 грн., в тому числі ПДВ - 10 387,64 грн.,
- № 346 від 1 грудня 2010 року на загальну суму 140 850,06 грн., в тому числі ПДВ - 23 475,01 грн.,
- № 11 від 10 січня 2011 року на загальну суму 3 790,26 грн., в тому числі ПДВ - 631,71 грн.
На підтвердження оплати товару придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" позивачем надано звіти про дебіторські та кредиторські операції по рахунку в філії "Київське головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" за період з 1 жовтня 2010 року по 28 лютого 2011 року.
На підтвердження здійснення перевезення товару зі складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, офіс 3 на склад Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сосюри, 6 позивачем надано копії подорожніх листів вантажного автомобіля № 431 від 4 жовтня 2010 року, № 495 від 20 жовтня 2010 року, № 535 від 1 листопада 2010 року, № 543 від 3 листопада 2010 року, № 663 від 1 грудня 2010 року, № 791 від 10 січня 2011 року.
На підтвердження орендування нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сосюри, 6 позивачем надано копію договору оренди нежитлових приміщень № 025/01-10-А від 14 січня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будреммонтаж 2006", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект", як орендарем.
Також позивачем надано копії сертифікатів відповідності продукції.
Під час розгляду справи представником позивача на підтвердження подальшої реалізації придбаного у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" товару надані копії податкових накладних, видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, з яких вбачається, що придбані сантехнічні вироби реалізовані Приватному підприємству "Полтава-Теплоприлад", Товариству з обмеженою відповідальністю "Газтех", Відкритому акціонерному товариству "Володимир-Волинський хлібзавод", суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_2, Товариству з обмеженою відповідальністю "Візар Техно", Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-вробнича фірма "Лотос", Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Літа", Товариству з обмеженою відповідальністю "АРС Пром", Дочірньому підприємству "Енергооблік" Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Гремпіс", приватному підприємцю ОСОБА_3, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, Товариству з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект", Товариству з обмеженою відповідальністю "Олбрізсервіс", Товариству з обмеженою відповідальністю "Атланта С", Приватному підприємству "Сизиф-98", Відкритому акціонерному товариству "Харківгаз", Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа-Інтертрейд", Приватному виробничо-комерційному підприємству "Промгаз", Товариству з обмеженою відповідальністю "Візар Техно", Товариству з обмеженою відповідальністю "Армкомплект", Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельно-виробнича компанія "Будреммонтаж 2006", суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_5, Товариству з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект", ОСОБА_6, Державному науково-дослідному інституту "Еластик", Товариству з обмеженою відповідальністю "Софія-3", Товариству з обмеженою відповідальністю "Обрій", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, Товариству з обмеженою відповідальністю "Будпостачоб'єкт", Дочірньому підприємству "Торговий дім" Відкритого акціонерного товариства "Київоблгаз", Відкритому акціонерному товариству "Харківгаз".
На підтвердження здійснення перевезення товару позивачем надано копії товарно-транспортної накладної та копії накладних на вантаж.
На підтвердження відображення спірних господарських операцій у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахункам: 631 та 281 за період з 1 жовтня 2010 року по 28 лютого 2011 року.
Відносно посилання відповідача в акті перевірки на вирок Печерського районного суду міста Києва у справі № 1-302/12 суд зазначає про наступне.
Згідно відповіді Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року за № 1090 на запит Окружного адміністративного суду міста Києва, в провадженні районного суду перебуває справа за № 1-302/12 за обвинуваченням іншої особи.
Як встановлено під час розгляду справи, вироком Печерського районного суду міста Києва від 7 червня 2012 року у кримінальній справі № 1-333/12 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України ОСОБА_8 визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України.
Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_8, діючи повторно, 1 липня 2010 року, знаходячись в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 58, офіс 2 придбав Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт продукт", підписавши попередньо складені невстановленою слідством особою протокол № 2/10 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт продукт", згідно якого ОСОБА_8 визнано новим учасником товариства та змінено назву товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сібер", та статут даного підприємства, що містили завідомо неправдиві відомості про мету і предмет діяльності товариства, місцезнаходження товариства, розмір майнового внеску та статутного капіталу товариства.
У вироку зазначено, що ОСОБА_8 взяв участь у створенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" не з метою здійснення підприємницької діяльності, як передбачено його статутом, а з метою використання його в подальшому, за попередньою змовою із невстановленою слідством особою, для прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в ході надання контрагентам Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" послуг з транзиту грошових коштів при незаконному переведенні безготівкових грошових коштів в готівку, можливість здійснювати яку вони здобули, зареєструвавши підприємство в органах державної влади, отримавши його установчі, реєстраційні і банківські документи, а також печатку та доступ до банківського рахунку вищезазначеного підприємства, що надало їм змогу, діючи в порушення норм законодавчих актів, які регулюють порядок створення та діяльності суб'єктів підприємництва, прикриватись фактом державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" та мнимого здійснення ним фінансово-господарської діяльності.
Також вироком встановлено, що в період з 5 травня 2010 року по 18 березня 2011 року на поточний банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" № 260003256301, відкритий ОСОБА_8 у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Даніель" надходили грошові кошти від суб'єктів підприємницької діяльності в якості оплати останніми, придбаних нібито у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" товарів, робіт, послуг. В подальшому, невстановлена слідством особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, не здійснюючи підприємницької діяльності, пов'язаної з виготовленням чи реалізацією товарів, використанням робіт або ж наданням послуг, в якості оплати яких рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" надходили безготівкові кошти, використовуючи електронні програмно-технічні засоби для дистанційного використання банківського рахунку підприємства, здійснювали перерахування грошових коштів з банківського рахунку підприємства на банківські рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності, свідомо будучи задіяним таким чином в злочинних схемах, підконтрольних невстановленій слідством особі, з транзиту грошових коштів в ході надання діючим суб'єктам підприємницької діяльності з незаконного переведення безготівкових грошових коштів в готівку.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.
Разом із тим, розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Це стосується також і правової кваліфікації, наведеної у чинних рішеннях судів в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі.
Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.
Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Крім того, суд зазначає, що норма частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її проступок, при оцінці правомірності поведінки юридичної особи, працівником (представником) якої була ця фізична особа, якщо йдеться про відповідальність за порушення юридичною особою законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.
Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2012 року № 2379/12/13-12.
За таких обставин, суд приймає вирок суду як доказ неправомірності дій ОСОБА_8, які виразилися у придбанні фіктивного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер", тобто суб'єкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 7 червня 2012 року у кримінальній справі № 1-333/12 встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сібер" використано без мети реального настання правових наслідків, а з метою ухилення від сплати податків.
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, суд зазначає, що правильність формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.
Враховуючи наведене та з огляду на те, що первинні документи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Сібер" підписані особою, яка не мала наміру на здійснення реальних господарських операцій, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно та в межах своїх повноважень винесено податкові повідомлення-рішення, якими збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Пром Комплект" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева