ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2013 року № 826/18148/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон»
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 жовтня 2013 року № 454/13/1, -
15 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» (далі - ТОВ «Інвест-Регіон», позивач) звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 жовтня 2013 року № 454/13/1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на думку позивача, прийнята з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки відповідача відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказана постанова, прийнята за наслідками перевірки діяльності позивача, підлягає скасуванню.
Окрім цього, позивач вказує на те, що ТОВ «Інвест-Регіон» не здійснювало капітального ремонту фасадів будівлі на території АЗС, а лише проводилися опоряджувальні роботи по забезпеченню розміщення зовнішньої реклами, рекламних засобів та опорядження АЗС елементами оформлення на підставі дозвільних документів КМДА. При цьому, такі роботи з улаштування та опорядження не потребують ані отримання у Держархбудінспекції дозволу на виконання будівельних робіт, ані реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, а закінчення таких робіт не потребує введення в експлуатацію.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувана постанова прийнята відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві відповідно статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, на підставі звернення Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю головного управління МВС України в місті Києві від 17 вересня 2013 року № 7/2-3102 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «Інвест-Регіон», за результатами якої складено акт від 04 жовтня 2013 року.
Перевіркою з виїздом на місце встановлено, що на вул. Електротехнічній, 1 у Деснянському районі міста Києва ТОВ «АЛЬЯНС ХОЛДИНГ» на підставі договору оренди від 09.11.2012 року № 4031-12, укладеного з ТОВ «Інвест-Регіон» експлуатується автозаправочна станція «Shell».
На зазначеній АЗС були проведені будівельні роботи, а саме: здійснене перепланування приміщень будівлі; виконаний капітальний ремонт фасадів будівлі; здійснено технічне переоснащення паливозаправочних колонок. Після проведення зазначених робіт АЗС «Shell» експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
04 жовтня 2013 року відповідачем на підставі вказаного акту складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Вказаним приписом від позивача вимагалося заборонити експлуатацію зазначеного вище об'єкта з 04 жовтня 2013 року та усунути допущені правопорушення відповідно до чинного законодавства про що проінформувати в термін до 21 жовтня 2013 року.
На підставі вищевказаного акту перевірки, протоколу та припису Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві винесено постанову від 17 жовтня 2013 року № 454/13/1, якою, відповідно до абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР, до позивача застосовано штраф у розмірі 1 032 300, 00 грн.
Незгода з вказаною постановою обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Інвест-Регіон», виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
На виконання статті 41 Закону № 3038-VI Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.
Пунктом 7 Порядку № 553 передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.
Підставами для проведення позапланової перевірки є:
- подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням чи письмової заяви про проведення перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;
- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
- виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
- перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання вимог інспекції щодо усунення порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності;
- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;
- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
У відповідності до пунктів 16-18 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).
Протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України (п. 20 Порядку № 553).
Згідно з Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244, штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку. У постанові зазначається розмір штрафу. Постанова повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови є встановлені під час проведення перевірки порушення ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що полягали у експлуатації АЗС «Shell», не прийнятої в експлуатацію після виконання будівельних робіт.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 461 експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Аналогічну норму містить і Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема пункт 8 статті 39, відповідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Під час розгляду справи встановлено, що будівля АЗС «Нежилий будинок в цілому - автозаправна станція» по вул. Електротехнічна, 22 у місті Києві належить позивачу на підставі свідоцтва про право власності від 02 серпня 2007 року серії САВ № 383377, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва КМДА на підставі наказу від 02 серпня 2007 року № 987-В.
З наданих матеріалів справи вбачається, що зазначена будівля АЗС збудована у 1998 році на замовлення ТОВ «Берегиня» та введена в експлуатацію на підставі відповідного акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, зареєстрованого в Управлінні Держархбудконтролю міста Києва 16 січня 1998 року за № 16.
Окрім цього, з наданих позивачем суду документів, а саме: паспорту опорядження фасадів будівні АЗС (м. Київ, вул. Електротехнічна, 1), паспорту № 01841-І-09 інформаційної вивіски, дозволу № 30399-12 на розміщення рекламного засобу, договору на виконання робіт № 8/03 від 07.03.2008 року, специфікації № Р-37/1 від 12.06.2008 року та акту прийому-передачі підрядних робіт від 12 серпня 2008 року до договору № 8/03 від 07.03.2008 року вбачається, що ТОВ «Інвест-Регіон» не здійснювало капітального ремонту фасадів будівлі на території АЗС, а лише було здійснено опоряджувальні роботи по забезпеченню розміщення зовнішньої реклами, рекламних засобів та опорядження АЗС елементами оформлення, які були здійснені на підставі дозвільних документів КМДА.
Окрім цього, факт відсутності здійснення капітального ремонту фасадів будівлі на території АЗС також підтверджується технічними паспортами на громадський (виробничий) будинок (приміщення), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 1, виготовленими Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 23 липня 2007 року та від 15 листопада 2013 року, за результатами співставлення яких судом не встановлено будь-яких змін площі приміщення за рахунок здійснення опоряджувальних робіт.
За вказаних обставин, судом не беруться до уваги твердження відповідача, викладені в акті перевірки про проведення позивачем будівельних робіт, які полягали у здійсненні перепланування приміщень будівлі, виконання капітального ремонту фасадів будівлі, оскільки такі висновки спростовуються зазначеним вище.
При цьому, суд зазначає, що до уваги також не береться наданий відповідачем технічний паспорт на громадський (виробничий) будинок (приміщення), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 1, виготовлений станом на 25.09.2001 року, оскільки позивач є власником вказаного приміщення згідно свідоцтва про право власності з 02 серпня 2007 року, в той час як паспорт датований 25.09.2001 року.
Втім, суд погоджується з висновками в частині здійснення позивачем експлуатації паливо-роздавальних колонок без введення в експлуатацію.
З наданого сторонами до матеріалів справи акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвам об'єкта від 16 січня 1998 року, а саме АЗС на 350 заправок на добу з магазином по вулиці Електротехнічній, 1, зокрема, вбачається, що на АЗС було встановлено 4 палино-роздавальні колонки 1 КЭР-50-0,25-1 «Ністру», ОЕРЗ м. Бендери.
Водночас, з матеріалів фотофіксації, здійсненої під час перевірки позивача, вбачається, що ТОВ «Інвест-Регіон» у своїй діяльності експлуатуються паливо-роздавальні колонки виробника фірми TOKHEIM серії 117262, модель 262А-1-TW, які були встановлені на його замовлення у 2008 році.
Вказана обставина не заперечувалася представником позивача та свідчить про здійснення ним будівельних робіт з технічного переоснащення паливо-роздавальних колонок.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507, визначено, що споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.
Отже, з урахуванням зазначеного, суд приходить до переконання про належність вказаних паливо-роздавальних колонок до об'єктів будівництва у вигляді споруд.
Відповідно до п. 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Згідно п. 3.12 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 3 березня 2012 року за № 98 технічне переоснащення - комплекс заходів щодо підвищення експлуатаційних можливостей об'єктів невиробничого призначення, техніко-економічного рівня виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним.
Частиною першою ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України.
Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
При цьому, доказів, які б свідчили про надання позивачу права на виконання будівельних робіт ні відповідачу, ні суду під час розгляду справи надано не було, як і доказів реєстрації та введення вказаного об'єкту в експлуатацію після їх проведення.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до абз. 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, а саме об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідач при виконанні своїх обов'язків діяв у спосіб та в межах, передбачений нормами чинного законодавства України, а тому підстав для скасування постанови від 17 жовтня 2013 року № 454/13/1 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності у суду немає.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 129, 19 грн.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон» судовий збір у розмірі 4 129, 19 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко