ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 грудня 2013 року 13:26 № 826/15796/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Білоус А.С., за участю представників: позивача - Іскоростенського Д.А., відповідача - Братікова О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Граніт-09»
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року № 00000126582202 та зобов'язання вчинити певні дії, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
04 жовтня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Граніт-09» (далі - ТОВ «Граніт-09», позивач) з адміністративним позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05 липня 2013 року № 00000126582202;
- зобов'язання Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити інформацію про результати проведеної з 17.06.2013 року по 20.06.2013 року документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Граніт - 09» залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень - квітень 2013 року, за наслідками якої складено Акт №140/22.4-13/36629905 від 20.06.2013 року з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК Євробуд», ТОВ «Ронта» та ТОВ «ГРАНТДОР СТИЛЬ», що підтверджується складеними за результатами їх діяльності первинними документами та які були надані податковому органу до перевірки.
Окрім цього, позивач зазначає, що висновки відповідача щодо нікчемності та нереальності правочинів, укладених між ТОВ «Граніт-09» та його контрагентами у період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, викладені в акті перевірки ґрунтуються виключно на неправомірних та суб'єктивних доводах перевіряючих, наявних баз даних в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та на інформації ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС. Інших доказів, які б вказували на відсутність господарської діяльності та безтоварність укладених правочинів податковим органом не наведено.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ТОВ «Граніт-09» (код за ЄДРПОУ 36629905) зареєстровано 19 серпня 2009 року Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 073 102 0000 017711). Вказане товариство розташоване за адресою: 03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 29.
ТОВ «Граніт-09» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21 серпня 2009 року за № 29502 та на час перевірки товариство перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Згідно Свідоцтва № 100242676 (форма № 2-ПДВ) від 01 вересня 2009 року ТОВ «Граніт-09» є платником податку на додану вартість з 01 вересня 2009 року (індивідуальний податковий номер 366299026582).
До видів діяльності ТОВ «Граніт-09» за КВЕД відповідно до Довідки серії АА № 404188 від 23 лютого 2012 року відносяться: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.31 Агентства нерухомості, 74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.
ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Граніт-09» (код за ЄДРПОУ 36629905) залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень-квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 20 червня 2013 року № 140/22.4-13/36629905.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України при відображенні ТОВ «Граніт-09» у деклараціях за січень-квітень 2013 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків), а саме: заниження суми ПДВ у сумі 1 439 803, 00 грн., в тому числі у січні 2013 року у сумі 1 185 591, 00 грн. та у лютому 2013 року у сумі 254 212, 00 грн.
Окрім цього, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість які підпадають під визначення ст. 187 Податкового кодексу України при продажу товарів за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року покупцям.
На підставі акту перевірки від 20 червня 2013 року № 140/22.4-13/36629905 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05 липня 2013 року № 0000126582202, яким згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України за порушення вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ «Граніт-09» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2 159 705, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 1 439 803, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 719 902, 00 грн.
ТОВ «Граніт-09» оскаржено вказане вище податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та до Міністерства доходів і зборів України, які своїми рішеннями від 02.09.2013 року № 3949/10/26-15-10-04-04 та від 23.09.2013 року № 1172/16199-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення залишили без змін, а скарги - без задоволення.
Незгода з вказаними податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.
Водночас, п. 187.8 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов'язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
При цьому, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
В п. 201.10 ст. 201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи ТОВ «Граніт-09» збільшено суму грошового зобов'язання на 1 439 803, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 719 902, 00 грн., у зв'язку з не встановленням в ході перевірки факту передачі товару ТОВ «Граніт-09» до покупців, зокрема до ТОВ «БК Євробуд», ТОВ «Ронта» та ТОВ «ГРАНТДОР СТИЛЬ», що на думку, податкового органу свідчить, що фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля та свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності останнього.
Втім, суд з такими висновками податкового органу не погоджується, з огляду на наступне.
В акті перевірки від 20 червня 2013 року № 140/22.4-13/36629905 зазначено та не заперечувалося сторонами, що причиною виникнення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є імпорт свіжих овочів та фруктів, сухофруктів, свіжої зелені, салатів, горіхів (UCAK KARDESLER GIDA SERACILIK, Туреччина; Consorfrut Polska Sp.zo.o., Польща; EUROFARM S.A., Греція; ERDOGAN EKINCI YAS SEBZE MEYWE KOM.GIDA, Туреччина; MR.MORTEZA KHEIRI DAVIJANI, Іран; MR.REZA AHMADI MOGHADAM, Іран; PALIAIKOS CHRISTOS IMPORT-EXPORT, Греція; CONTOFIELD S.A., Панама; DESPINA KOMERC, Македонія; АЗАТИКА, Киргізстан; ОСОБА_7, Азербайджан; WORLD KING FRUIT S.L., Іспанія; Vege 07 LTD, Болгарія; ПП ОСОБА_8, Грузія ).
Позивачем на підтвердження факту імпорту надано копії ВМД та інвойсів.
Окрім цього, ТОВ «Граніт-09» також надано:
- договір поставки від 27 лютого 2013 року № 1337, укладений між ТОВ «Граніт-09» (Продавець) та ТОВ «БК Євробуд» (Покупець), за умовами якого Продавець бере на себе зобов'язання поставляти товар Покупцю у відповідності до умов Договору, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товари від продавця і дійсними за них оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором.
На виконання вказаного договору надано: податкові накладні від 27.02.2013 року № № 965,967, 969, 971, 973, 975, 977, 979, 981, 983, від 28.02.2013 №№ 1015, 1017; видаткові накладні від 27.02.2013 року №№ 0000792, 0000793, 0000794, 0000798, 0000799, 0000800, 0000801, від 28.02.2013 року № 0000817, 0000818.
- договір поставки від 03 січня 2013 року № 13/02, укладений між ТОВ «Граніт-09» (Продавець) та ТОВ «Ронта» (Покупець), за умовами якого Продавець бере на себе зобов'язання поставляти товар Покупцю у відповідності до умов Договору, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товари від продавця і дійсними за них оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором.
На виконання вказаного договору надано: податкові накладні від 08.01.2013 року №№ 55, 57, 59, 61, 63, 65, від 09.01.2013 року №№ 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, від 10.01.2013 року №№ 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, від 11.01.2013 року №№ 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, від 12.01.2013 року №№ 153, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, від 14.01.2013 року №№ 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, від 16.01.2013 року №№ 221,223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237, 239, 241, 243; видаткові накладні від 08.01.2013 року №№ 0000028, 000029, 0000030, 0000031, 0000032, 0000033, 0000033, від 09.01.2013 року №№ 0000034, 0000035, 0000036, 0000037, 0000037, 0000038, 0000039, 0000040, 0000041, від 10.01.2013 року №№ 0000043, 0000044, 0000045, 0000046, 0000047, 0000048, 0000049, 0000050, 0000051, 0000052, 0000053, 0000054, 0000055, 0000056, 0000057, від 11.01.2013 року № 0000060, 0000061, 0000062, 0000063, 0000064, 0000065, 0000066, від 12.01.2013 року №№ 0000077, 0000078, 0000079, 0000080, 0000081, 0000082, 0000083, 0000084, 0000085, 0000086, 0000087, від 14.01.2013 року №№ 0000090, 0000091, 0000092, 0000093, 0000094, 0000096, 0000097, 0000098, 0000099, 00000100, 00000101, 00000102, 00000103, 00000104, від 16.01.2013 року №№ 0000111, 0000112, 0000113, 0000114, 0000115, 0000116, 0000117, 0000118, 0000119, 0000120, 0000121, 00001222.
- договір постановки від 27 лютого 2013 року № 1317, укладений між ТОВ «Граніт-09» (Продавець) та ТОВ «ГРАНТДОР СТИЛЬ» (Покупець), за умовами якого Продавець бере на себе зобов'язання поставляти товар Покупцю у відповідності до умов Договору, а Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товари від продавця і дійсними за них оплату в строки і порядку, передбачені цим Договором.
На виконання вказаного договору надано: податкову накладну від 27.02.2013 року № 751 та видаткову накладну від 27.02.2013 року № 0000684.
Правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «Граніт-09».
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.
Відповідач в підтвердження своїх висновків про відсутність факту поставок товарів ТОВ «БК Євробуд», ТОВ «Ронта» та ТОВ «ГРАНТДОР СТИЛЬ» посилається на акти:
- від 17 травня 2013 року № 1694/22.3/37700281 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК ЄВРОБУД» (податковий номер 37700281) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року»;
- від 02 квітня 2013 року № 566/22-609/38271621 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Грандтор Стиль» (код ЄДРПОУ 38271621) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2012 року - лютий 2013 року»;
- від 30 жовтня 2013 року № 346/20-33-03-07/38279327 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ронда» (код ЄДРПОУ 38279327) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2012 року», якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбані товарів (послуг), здійснення господарських відносин із платниками податків та встановлено відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції (фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій).
Втім, до таких доказів суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються зазначеними вище первинними документами, що були складені за результати господарської діяльності позивача з ТОВ «БК Євробуд», ТОВ «Ронта» та ТОВ «ГРАНТДОР СТИЛЬ», вказані акти фіксують лише факт неможливості проведення зустрічної звірки і не можуть відображати відомості про зміст та обставини фінансово-господарської діяльності позивача і його контрагентів.
Суд також звертає увагу, що відповідачем не надано також пояснення посадових осіб вказаних вище контрагентів позивача, які б свідчили про створення зазначених суб'єктів без мети здійснення господарської діяльності, а також докази які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем письмових доказів.
Окрім цього, висновки вищевказаних актів зроблені без врахування умов (предмету) вищевказаних договорів, які були укладені між позивачем та його контрагентам, відповідні первинні документи органами державної податкової служби під час складання актів про неможливість проведення зустрічних звірок не досліджувалися.
Суд також не може взяти до уваги посилання відповідача на витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 32013110090000160, відповідно до якого службові особи ТОВ «Граніт-09» (директор - ОСОБА_5, головний бухгалтер - ОСОБА_6) порушивши п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України занизили належну до сплати в бюджет за вказаний період часу суми податку на додану вартість в розмірі 3 998 178, 00 грн., оскільки в розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «БК Євробуд», ТОВ «Ронта» та ТОВ «ГРАНТДОР СТИЛЬ» чи ТОВ «Граніт-09» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином такі докази не можуть визнаватися судом належними, оскільки не містять інформації щодо обставин формування податкового кредиту позивачем.
Водночас, суд зазначає, що ТОВ «БК Євробуд», ТОВ «Ронта» та ТОВ «ГРАНТДОР СТИЛЬ» у періоді, який перевірявся були зареєстровані у встановленому законом порядку, в тому числі і як платники ПДВ, володіли у повному обсязі правосуб'єктністю, а факт наявності у позивача товару за спірними операціями доведено.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт імпорту товарів та виконання договорів купівлі-продажу та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.
При цьому, виходячи з характеру спірних операцій, їх здійснення відповідає звичайній господарській діяльності позивача, отримані товари використовувалися у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.
Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.
Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.
Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».
З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.
Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.
Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 439 803, 00 грн. (1 185 591, 00 грн., - основний платіж, 254 212, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2013 року № 0000126582202 підлягає скасуванню.
Водночас, суд зазначає також, що відповідно до п.1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355, працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, наприклад, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС «Аудит» на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.
Тобто, зазначене не виключає, що недостовірна інформація, викладена у висновках акту перевірки позивача, могла бути внесена відповідачем до існуючих баз даних податкової служби. Незважаючи на те, що відповідач не довів суду законності існування та використання у роботі будь-яких електронних баз та збору у електронному вигляді інформації, щодо платників податків (зокрема АС «Аудит» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») розповсюдження такої інформації може мати негативні наслідки виходячи з наступного.
Відповідно до п. 71.1. ст.71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.
Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю (пп.72.1.5. п.72.1. ст.72 Кодексу).
Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.
Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Таким чином, інформація, викладена у електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до переконання, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача до задоволення підлягає вимога щодо зобов'язання Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити інформацію про результати проведеної з 17.06.2013 року по 20.06.2013 року документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Граніт - 09" залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень - квітень 2013 року, за наслідками якої складено Акт №140/22.4-13/36629905 від 20.06.2013 року з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби.
За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 328, 41 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-09" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05 липня 2013 року № 00000126582202.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вилучити інформацію про результати проведеної з 17.06.2013 року по 20.06.2013 року документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Граніт - 09" залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень - квітень 2013 року, за наслідками якої складено Акт №140/22.4-13/36629905 від 20.06.2013 року з інформаційних баз, перелік яких визначений центральним органом державної податкової служби.
4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт-09" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 328, 41 грн. (дві тисячі триста двадцять вісім гривень, 41 коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23.12.2013 р.