ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 листопада 2013 року № 2а-4290/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві
про визнання незаконними дій щодо винесення постанови про накладення штрафу, скасування постанови про накладення штрафу, -
06 жовтня 2011 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал», позивач) з адміністративним позовом про:
- визнання незаконними дій Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, відповідач) щодо складення акту від 18.08.2011 р., винесення постанови від 18.08.2011 р. про накладення штрафу на ПАТ «АК «Київводоканал» та вимоги № 1142/2 від 29.08.2011 р. у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва № 7/389 від 27.12.2010 р.;
- скасування акту державного виконавця від 18.08.2011 р. про невиконання рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2010 р. у справі № 7/389;
- скасування постанови від 18.08.2011 р. про накладення штрафу на ПАТ «АК «Київводоканал», яка винесена головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Кондратюк Л.П.;
- скасування вимоги № 1142/2 від 29.08.2011 р., яка винесена головним державним виконавцем відділу ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Кондратюк Л.П.
Справа перебувала у провадженні судді Клочкової Н.В. Справі був присвоєний № 2а-14227/11/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2011 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем було подано апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої, Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 01 березня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» задовольнив, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2011 р. скасував, справу № 2а-14227/11/2670 направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Після повернення вказаної справи з суду апеляційної інстанції, останній був присвоєний новий № 2а-4290/12/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року провадження у справі № 2а-4290/12/2670 закрито з підстав застосування положень п.1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем було подано апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої, Київський апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 05 лютого 2013 року апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» залишив без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва, з урахуванням ухвали КААС від 12.03.2013 р. про виправлення описки, від 10.04.2012 р. - без змін.
Не погодившись з ухвалами судів першої та другої інстанцій, позивачем було подано касаційну скаргу, за наслідками розгляду якої, Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 17 жовтня 2013 року касаційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» задовольнив частково, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року скасував, справу направив до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2013 року справу № 2а-4290/12/2670 прийнято до провадження суддею Погрібніченком І.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2013 року провадження у справі за позовом ПАТ «АК «Київводоканал» до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві в частині позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо складення акту державного виконавця від 18 серпня 2011 року, винесення вимоги державного виконавця № 1142/2 від 29 серпня 2011 року; скасування акту державного виконавця від 18 серпня 2011 року, вимоги державного виконавця № 1142/2 від 29 серпня 2011 року у виконавчому провадженні № 27915272 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва № 7/389 від 27 грудня 2010 року закрито.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в зв'язку з незрозумілістю резолютивної частини рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2010 у справі № 7/389, неможливе виконання даного рішення з причин, незалежних від позивача.
На думку позивача, для виконання вказаного вище рішення господарського суду, стягувач або державний виконавець повинні надати боржнику проект додатку № 2, текст якого повинен бути викладений в резолютивній частині рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2010 у справі № 7/389.
На переконання позивача, відповідно до вимог ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті рішення щодо накладення штрафу, державний виконавець повинен вчинити дії, направлені на з'ясування усіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а саме пересвідчитись в тому, що боржник мав змогу виконати рішення суду, та в разі невиконання встановити причини такого невиконання.
В своєму позові позивач вказує на те, що державний виконавець не встановив причин невиконання рішення суду, а саме: не звернувся до стягувача з вимогою надати підтверджуючі документи стосовно направлення до позивача додатку № 2 для підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України, не звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання.
Таким чином, на думку позивача, державний виконавець не використав надані йому права, не з'ясував усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не дотримав принципу рівності сторін виконавчого провадження перед законом, не врахував права ПАТ «АК «Київводоканал» на участь у процесі прийняття рішення, в результаті чого виніс незаконну та необґрунтовану постанову про накладення штрафу від 18.08.2011 р.
Виходячи з протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень під час винесення оскаржуваної постанови, яка на думку позивача, суттєво порушує його права та інтереси, змусила ПАТ «АК «Київводоканал» звернутись до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 19.11.2013 р. представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2010 р. по справі № 7/389, яке набрало законної сили 15.11.2010 р., 27.12.2010 р. Господарським судом м. Києва видано Наказ № 7/389.
Постановою головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 03 серпня 2011 року відкрито виконавче провадження ВП № 27915272 з виконання наказу Господарського суду м. Києва № 7/389 від 27.12.2010 р.
18 серпня 2011 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві складено Акт форми № 30 про невиконання рішення суду (далі - Акт).
За невиконання рішення суду, відповідно до складеного Акту, головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві 18 серпня 2011 року винесено Постанову про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. (далі - оскаржувана постанова).
29 серпня 2011 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено Вимогу № 1142/2 щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва № 7/389 від 27.12.2010 р. про зобов'язання ПАТ «АК «Київводоканал» укласти з АЕК «Київенерго» додаток № 2 «Порядок розрахунків» до додаткової угоди від 21.12.2009 р. до договору № 2085110 про постачання електричної енергії від 23.10.2003 р. в редакції АЕК «Київенерго», крім пункту 1.
Незгода з діями відповідача щодо винесення Постанови про накладення штрафу від 18.08.2011 р. та постановою обумовила позивача звернутись до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ПАТ «АК «Київводоканал», виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV).
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 6 Закону № 606-XIV).
Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник (ч. 1 ст. 8 Закону № 606-XIV).
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV).
У відповідності до абз. другого ч. 2 ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Приписами п. 13 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення (ч. 2 ст. 75 Закону № 606-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм права, вбачається, що чинне законодавство пов'язує можливість застосування державним виконавцем до боржника штрафних санкцій лише за умови невиконання судового рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, без поважних причин.
Аналізуючи обставини даної справи суд зазначає, що позивач в спірних правовідносинах виступає в якості боржника, який оскаржує дії та рішення Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, пов'язані з виконанням рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2010 р. по справі № 7/389.
Обґрунтовуючи підстави для скасування постанови про накладення штрафу, ПАТ «АК «Київводоканал» посилається на те, що останній не може виконати рішення суду в зв'язку з наявністю обставин, які пов'язані з незрозумілістю резолютивної частини рішення з огляду на відсутність в ній умов додатку № 2 «Порядок розрахунків» до додаткової угоди від 21 грудня 2009 р. до договору № 2085110 про постачання електричної енергії від 23 жовтня 2003 р., про зобов'язання укласти який було визначено у виконавчому документі.
Як вбачається з Наказу № 7/389 «Про примусове виконання рішення», виданого 27 грудня 2010 року на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2010 р. по справі № 7/389, яке набрало законної сили 15.11.2010 р., позивача зобов'язано укласти АЕК «Київенерго» додаток № 2 «Порядок розрахунків» до додаткової угоди від 21 грудня 2009 р. до договору № 2085110 про постачання електричної енергії від 23 жовтня 2003 р. в редакції АЕК «Київенерго», крім пункту 1.
Відповідно до ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
З огляду на викладене, суд зазначає, що наведена норма процесуального закону не пов'язує прийняття рішення у справі про спонукання укласти договір з обов'язковим відображенням у його резолютивній частині всіх умов правочину. Дана частина може містити лише посилання на редакцію позивача.
За вказаних обставин, суд критично ставиться до посилань позивача не невідповідність наказу Господарського суду м. Києва № 7/389 від 27.12.2010 р. вимогам процесуального закону.
Крім того, посилання позивача (як на підставу для задоволення адміністративного позову) на те, що державний виконавець за роз'ясненням судового рішення не звертався, що на думку позивача, є обов'язком відповідача, судом до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 89 ГПК України позивач у даній справі, як сторона виконавчого провадження, також, не обмежений правом на звернення за роз'ясненням рішення Господарського суду м. Києва від 04.11.2010 р. по справі № 7/389.
Судом також досліджено матеріали ВП № 1142/2 (номер за ЄДРВП: 27915272), надані відповідачем.
З вказаних матеріалів вбачається, що позивачем не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання вищевказаного судового рішення, відсутні як саме звернення до суду за його роз'ясненням, так і заяви щодо зміни способу чи порядку його виконання.
Враховуючи вищевикладене, суд не встановив обставин для задоволення вимоги ПАТ «АК «Київводоканал» в частині скасування постанови ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про накладення штрафу від 18.08.2011 р.
В зв'язку з наведеним, відсутні й підстави для визнання незаконними дії ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві щодо винесення постанови про накладення штрафу від 18.08.2011 р., оскільки їх вчинення прямо передбачено ст. 89 Закону № 606-XIV.
За вказаних вище обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятої ним постанови про накладення штрафу та - вчинених дій під час її винесення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко