ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 грудня 2013 року № 826/17962/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва
провизнання бездіяльності протиправною, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 жовтня 2013 року, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про:
- визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, щодо ненаправлення Позивачу у строки передбаченні Законом України «Про виконавче провадження», постанови від 19.08.2013 ВП №39417721 протиправною, зобов'язати надати копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.08. 2013 року ВП №39417721;
- скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Клименка Р.В. про закінчення виконавчого провадження № 39417721 від 18.10.2013 року, по виконавчому листу № 2а-9365/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 24.12.2012 року, та зобов'язати провести певні дії з його виконання;
- зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві оригінали виконавчого листа № 2а-9365/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва від 24.12.2012 року та ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва, від 12 червня 2013 року, яка є невід'ємною частиною виконавчого листа № 2а-9365/12/2670 від 24.12.2012 року, направити до відповідного підрозділу Державної казначейської служби України для виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат.
- зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, вчинити дії, передбачені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», з виконання п. 3 виконавчого листа № 2а-9365/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва від 24.12.2012 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач в порушення ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» не направив йому у строки передбачені цією статтею постанови про відкриття виконавчого провадження, що свідчить про бездіяльність останнього.
Окрім цього, позивач зазначає, що відповідачем протиправно було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду не було виконано в повному обсязі, зокрема, не було стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 16, 41 грн. А тому, на думку позивача, постанова від 18 жовтня 2013 року є незаконною та підлягає скасуванню, а відповідач має провести дії щодо повного виконання судового рішення.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 заперечував та просив в його задоволені відмовити повністю. В обґрунтування свого заперечення посилався на те, що під час вчинення виконавчих дій державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Представник третьої особи - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва у судове засідання не з'явився належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, будь-яких письмових пояснень щодо змісту позовних вимог до суду подано не було.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи неявку в судове засідання представника третьої особи, суд дійшов висновку про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
24 грудня 2012 року Окружним адміністративним судом м. Києва за результатами розгляду справи № 2а-9365/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва видано виконавчий лист, яким:
- визнано протиправними дії Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва щодо невчасного надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 19 квітня 2012 року;
- зобов'язано Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 квітня 2012 року з урахуванням положень ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VІ;
- зобов'язано стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 16, 41 грн.
19 серпня 2013 року на підставі вказаного вище виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2012 року та заяви ОСОБА_1 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Клименко Р.В. відкрито виконавче провадження ВП № 39417721 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.
18 жовтня 2013 року у зв'язку з виконанням Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва рішення Окружного адміністративного суду м. Києва відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження.
Незгода з діями відповідача та постановою про закінчення виконавчого провадження обумовила позивача звернутися до адміністративного суду з позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Приписами ст. 1 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною першою ст. 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження ( ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV).
Відповідно до п. 5 ст. 25 Закону № 606-XIV копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Згідно із ч. 1 ст.49 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) визнання боржника банкрутом;
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.
14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону № 606-XIV про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження 39417721, відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята 19 серпня 2013 року та надіслана позивачу листом № 750/16 від 19 серпня 2013 року.
Водночас з матеріалів вказаного виконавчого провадження не вбачається доказів її отримання позивачем.
ОСОБА_1П під час розгляду справи заперечував факт її отримання засобами поштового зв'язку. У той же час, до адміністративного позову ним було долучено копію відповідної постанови.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів направлення та отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, суд приходить до переконання, що відповідачем було порушено вимоги ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із чим ненаправлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 39417721 від 19.08.2013 року, є протиправною бездіяльністю відповідача.
У той же час, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та наявність у позивача на час вирішення вказаної справи копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2013 року, суд приходить до переконання про відсутність підстав для зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві надати її копію.
Щодо вимоги позивача про скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, Клименка Р.В. про закінчення виконавчого провадження № 39417721 від 18.10.2013 року, по виконавчому листу № 2а-9365/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 24.12.2012 року, та зобов'язати провести певні дії з його виконання, суд зазначає наступне.
З аналізу вищезазначеної ст. 49 Закону № 606-XIV вбачається, що закінчення виконавчого провадження пов'язане із настанням певних обставин. Зокрема, такою обставиною може бути фактичне повне виконання рішення.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що листом за № 750/16 від 19 серпня 2013 року третя особа на виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.08.2013 року ВП № 39417721 повідомила відповідача про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, яким було зобов'язано Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 квітня 2012 року з урахуванням положень ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VІ, шляхом надіслання копії відповіді, наданої позивачу.
Окрім цього, суд звертає увагу на той факт, що єдиним боржником згідно вказаного виконавчого провадження значиться третя особа.
Таким чином, враховуючи отримання доказів про фактичне повне виконання рішення суду, відповідачем правомірно було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 39417721 від 18.10.2013 року по виконавчому листу № 2а-9365/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 24.12.2012 року, а тому у суду підстави для її скасування та зобов'язання відповідача провести певні дії з його виконання.
Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 606-XIV рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Суд звертає увагу, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення регулюється Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (далі - Порядок № 845).
Згідно із п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до п. 6 вказаного Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
При цьому, п. 2 Порядку № 845 передбачено, що стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.
Водночас, суд також зазначає, що обов'язки і права державних виконавців при здійсненні заходів примусового виконання рішень передбачені ст. 11 Закону № 606-XIV.
Таким чином, аналізуючи вказані вище норми чинного законодавства, суд приходить до переконання, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за заявами стягувача.
Окрім цього, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов'язку державного виконавця направити до відповідного підрозділу Державної казначейської служби України для виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат.
При вирішенні вказаної справи суд також враховує той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копії документів, які підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Одночасно, ст. 259 Кодексу адміністративного судочинства України надає право стягувачу, яким є позивач, звернутися до суду, який видав виконавчий документ з заявою про виправлення помилки, допущеної при його оформлені або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, вимоги позивача про зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві оригінали виконавчого листа № 2а-9365/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва від 24.12.2012 року та ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва, від 12 червня 2013 року, яка є невід'ємною частиною виконавчого листа № 2а-9365/12/2670 від 24.12.2012 року, направити до відповідного підрозділу Державної казначейської служби України для виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат, а також про зобов'язання вчинити дії, передбачені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», з виконання п. 3 виконавчого листа № 2а-9365/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва від 24.12.2012 року, до задоволення не підлягають.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок № 845).
Водночас пунктом 19 Порядку № 845, встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів..
Згідно п. 2 названого Порядку, термін «боржник» вживається в такому значенні: боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
Пунктом 12 статті 2 Бюджетного Кодексу України встановлено, що бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
Таким чином, враховуючи викладене вище, а також те, що позовні вимоги позивача звернені до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, який є територіальним органом Міністерства юстиції України та підпорядковується безпосередньо Головному управлінню юстиції у місті Києві, боржником, в розумінні вищевказаних норм щодо повернення позивачеві суми судових витрат слід визнати Головне управління юстиції у місті Києві.
З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 15, 00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління юстиції у місті Києві.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві щодо ненаправлення ОСОБА_1 у строки передбаченні ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», постанови від 19.08.2013 ВП №39417721.
3. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 15, 00 грн. (п'ятнадцять гривень, 00 коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко