ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 грудня 2013 року 16:24 № 826/18620/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., при секретарі судового засідання Білоус А.С. за участю представників: позивача - Старенького О.П., відповідача - Харабари Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Ділер Україна»
до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України
про зобов'язання вчинити певні дії, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Браво Ділер Україна» (далі - ТОВ «Браво Ділер Україна», позивач) звернулось з позовом про зобов'язання Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач) скасувати запис в реєстрі представництв щодо представництва ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» за реєстраційним номером ПІ-4358 та вилучити Свідоцтво про реєстрацію № ПІ-4358 від 04 серпня 2009 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку із припиненням ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» своєї діяльності, шляхом реорганізації у формі злиття, про що видано Свідоцтво Федеральної податкової служби РФ серії 35 № 002054356, позивач, який являвся його засновником звернувся до відповідача з заявою про закриття представництва ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш», проте, така дія ним вчинена не була.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України при розгляді заяви позивача щодо закриття представництва діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
30 жовтня 2013 року ТОВ «Браво Ділер Україна» звернулося до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявою про скасування запису в реєстрі представництв щодо представництва ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш».
До вказаної заяви позивачем було додано: нотаріальну копію свідоцтва Міністерства економіки України від 04.08.2009 року, нотаріально засвідчену копію Свідоцтва Федеральної податкової служби РФ серії 35 № 002054356 та довіреність на особу, що підписала вказану заяву.
22 листопада 2013 року за результатами розгляду вказаної вище заяви позивача, відповідачем надано роз'яснення, оформлене листом за № 4305-06/41255-13.
При цьому, відповідний запис скасовано не було.
Незгода з вказаними діями суб'єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Браво Ділер Україна», виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-XII (Закон № 959-XII) встановлено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.
Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи (ч. 2 ст. 5 Закону № 959-XII).
Частиною шістнадцятою ст. 5 Закону № 959-XII передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.
Водночас, абзацом 45 ч. 1 ст. 1 Закону № 959-XII встановлено, що представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» з метою впорядкування механізму реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні розроблено Інструкцію про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, яку затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. № 30 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 15 червня 2007 р. № 179) та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 січня 1996 р. за № 34/1059 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 7 Інструкції у разі реєстрації представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності заявнику видається Свідоцтво з відповідним номером.
Дані про реєстрацію вносяться до Реєстру представництв, що ведеться Міністерством.
У Реєстрі зазначаються: реєстраційний номер представництва, дата реєстрації, найменування та місцезнаходження іноземного суб'єкта господарської діяльності, який реєструє представництво, місцезнаходження представництва, сфера діяльності іноземного суб'єкта господарювання та інші дані.
Відповідно до п. 10 Інструкції свідоцтво, видане Міністерством, є підставою для звернення:
а) до структурних підрозділів Департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України;
б) до митних органів з метою тимчасового ввезення на територію України майна та устаткування, необхідних для службового користування;
в) відкриття поточних рахунків у банках України;
г) до інших органів державної влади за отриманням необхідних дозволів, передбачених законодавством України.
Згідно п. 12 Інструкції представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.
У разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва ( п. 13 Інструкції).
Пунктом 15 вказаної Інструкції передбачено, що діяльність представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності припиняється:
- у разі ліквідації іноземного суб'єкта господарської діяльності, який має своє представництво в Україні;
- у разі припинення дії угоди з іноземною державою, якщо представництво відкрито на підставі такої угоди і це прямо передбачено положеннями угоди;
- за рішенням іноземного суб'єкта господарської діяльності, який відкрив представництво;
- у разі невиконання іноземним суб'єктом господарської діяльності або представництвом вимог законодавства України, в тому числі положень цієї Інструкції, діяльність представництва припиняється в судовому порядку.
У разі припинення діяльності представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності Міністерство приймає рішення про скасування запису в Реєстрі представництв та вилучення Свідоцтва, про що повідомляється представництву у письмовій формі.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач є засновником ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» (Російська Федерація), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 16.11.2011 року за № 251129В/2011.
У вказаного товариства на території України згідно Свідоцтва № ПІ-4358 від 04.08.2009 року Міністерством економіки України було зареєстровано представництво ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш».
Відповідно до Договору від 12 березня 2012 року ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» було реорганізовано, шляхом приєднання до ТОВ «Форматстрой-Сокол-3» з переходом всіх прав та обов'язків від підприємства, яке приєднується до останнього.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб № 791 від 04.10.2012 року та Свідоцтва Федеральної податкової служби РФ серії 35 № 002054356 вбачається, що ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» припинило діяльність юридичної особи, шляхом реорганізації у формі приєднання.
З приводу встановлених під час розгляду вказаної справи обставин, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 117 Господарського кодексу України діяльність філій, представництв та інших відокремлених підрозділів підприємств, утворених за законодавством інших держав, здійснюється на території України відповідно до законодавства України. Умови і порядок створення, вимоги до організації та діяльності іноземних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про режим іноземного інвестування, іншими законами.
Законодавством України, зокрема, ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України).
При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 150 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом.
Отже, аналіз вказаних вище норм свідчить проте, що ліквідація юридичної особи є відмінною формою її припинення від злиття, приєднання, поділу та перетворення.
Водночас, аналогічний порядок припинення юридичної особи, як зазначає відповідач, передбачений і Цивільним кодексом Російської Федерації.
Як зазначалося раніше, підставою для припинення діяльності представництва суб'єкта іноземної господарської діяльності є лише припинення юридичної особи іноземної держави у формі ліквідації.
Як вбачається з листа відповідача № 4305-06/41255-13 від 22.11.2013 року та заперечень його представника, позивачем не було надано доказів саме ліквідації ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш».
Суд, з урахуванням встановлених обставин справи погоджується з вказаними висновками суб'єкта владних повноважень, з підстав, які зазначені вище.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано жодного доказу його виходу зі складу засновників ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» та відповідно новоутвореної юридичної особи (ТОВ «Форматстрой-Сокол-3»), до якого останнє приєдналося, як і рішення останнього про припинення діяльності представництва.
Також відповідно до пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку з числа нерезидентів є, зокрема, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Пунктом 67.3 ст. 67 Податкового кодексу України у разі припинення юридичної особи її відокремлені підрозділи підлягають зняттю з обліку в контролюючих органах.
Порядок зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Відповідно до пп. 11.5.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо припиняється платник податків, який перебуває на обліку в органі державної податкової служби за основним місцем обліку та одночасно в інших органах державної податкової служби перебуває на обліку за неосновним місцем обліку чи перебувають на обліку його відокремлені підрозділи, довідка про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів за ф. № 22-ОПП видається такому платнику податків органом державної податкової служби за основним місцем обліку лише після отримання від усіх інших зазначених органів висновків про відсутність заборгованості щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи державної податкової служби, у самого платника податків та його відокремлених підрозділів на територіях адміністративно-територіальних одиниць, що обслуговуються такими органами державної податкової служби, та відсутності заперечень щодо припинення платника податків.
Платникам податків, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру, а також щодо яких законом або нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України для проведення реєстрації припинення платника податків вимагається довідка про зняття з обліку платника податків, замість довідки за ф. № 22-ОПП видається довідка про зняття з обліку платника податків за ф. № 12-ОПП. З моменту видачі довідки за ф. № 12-ОПП такий платник податків уважається знятим з обліку в органі державної податкової служби за умови реєстрації його припинення відповідно до законодавства або внесення запису про припинення до відповідного державного реєстру ( пп. 11.5.2 вказаного Порядку).
Необхідність подання такої довідки також підтверджується листом Державної податкової служби України від 28.10.2011 року № 2005/5/22-3316.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Митного кодексу України тимчасове ввезення чи тимчасове вивезення товарів та інших предметів здійснюється під зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення). Якщо інше не передбачено законодавством України, товари та інші предмети, що пропускаються через митний кордон України у таких випадках, має бути повернуто на митну територію України або вивезено за її межі без будь-яких змін, крім природного зношення.
Тобто, при припиненні представництв іноземних суб'єктів підприємницької діяльності мають місце випадки не виконання зобов'язань про зворотне вивезення майна і на митній території України реалізуються товари, не оформлені митними органами для вільного використання в Україні і в державний бюджет не надходять відповідні кошти, про що зазначається в листі Державного митного комітету України від 13.06.1995 №11/4-2492.
З урахуванням викладених норм, суд звертає увагу, що позивачем також не подано Міністерству економічного розвитку і торгівлі України разом із заявою довідки податкового органу за ф. № 12-ОПП, що підтверджує відсутність заборгованості у представництва перед бюджетом та листа митного органу щодо відсутності тимчасово ввезеного майна представництвом на митну територію України.
Таким чином, за вказаних обставин, вимога позивача про зобов'язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України скасувати запис в реєстрі представництв щодо представництва ТОВ «ТД «Завод Сибнефтегазмаш» за реєстраційним номером ПІ-4358 та вилучити Свідоцтво про реєстрацію № ПІ-4358 від 04 серпня 2009 року задоволена бути не може.
Окрім цього, при вирішення вказаної справи, суд звертає увагу на той факт, що позивачем не оскаржується протиправність дій (бездіяльність) відповідача, які пов'язані з предметом розгляду вказаної адміністративної справи.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Браво Ділер Україна» відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді І.О. Іщук
В.П. Шулежко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10.12.2013 р.